Рішення № 92829557, 25.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Справа № 160/8297/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 06.03.2020 р. № UA500070/2020/000034/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2020 р. № UA500070/2020/00135.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеської митниці Держмитслужби № UA500070/2020/000034/2 від 06.03.2020 скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, Крім цього, позивачем в обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржуване рішення не містить інформації, які саме документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару, не наведено митницею у оспорюваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням доданих документів є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року відкрито провадження у справі та відповідно до частини 2 статті 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву або будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками отримав 31.07.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (даліТОВ «АТБ-маркет», декларант) (ІК в ЄДРПОУ 30487219), як покупцем, та Ningbo Globalway Imp.&Exp. Co., LTD. (Китай), як продавцем, був укладений контракт на поставку продукції № 2901-NB/CH, за умовами якого постачання товару буде здійснено з Китайської народної республіки на умовах поставки FOB Нингбо, (КНР).

Розділом 3 контракту «Строк та умови платежу» визначено, що умови сплати за контрактом здійснюються в 100% розмірі від суми, зазначеної у Специфікації, Покупець оплачує після відвантаження товару протягом 50 днів після дати коносамента, якщо інше не зазначено в коносаменті.

Специфікацією від 10.01.2020№ 299NG до контракту № 2901-NB/CH від 02.03.2015 року визначено умови постачання FOB CN Xiamen (Сямень) та наступні умови оплати: протягом 50 днів після дати коносамента.

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно комерційного інвойсу від 10.01.2020 №HY3-ATB20010_8, Специфікації від 10.01.2020 № 299NG, а саме: Інше взуття на підошві та верхом з пластмаси: - арт. GW0234 Капці жіночі пляжні - 4992 пар. Торгівельна марка: нема даних. Виробник NINGBO GLOBALWAY ІМР.&ЕХР.СО, LTD. Країна виробництва: CN (Китай). Ціна товару в іноземній валюті 5 441,28 дол. США. Код товару 6402999800; Інше взуття на підошві та верхом з пластмаси: - арт. GW0584 Шльопанці чоловічі - 11760 пар. Торгівельна марка: нема даних. Виробник NINGBO GLOBALWAY ІМР.&ЕХР.СО., LTD. Країна виробництва: CN (Китай). Ціна товару в іноземній валюті 12 818,40 дол. США. Код товару 6402999600.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Одеської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію (МД) № UA500070/2020/208521 від 05.03.2020, в якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57,58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару у митній декларації (МД) № UA500070/2020/208588 від 05.03.2020 року, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації: зовнішньоекономічний договір поставки, стороною якої є виробник товарів, що декларуються (контракт № 2901-NB/CH від 02.03.2015 року); доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація від 10.01.2020 № 299NG до контракту № 2901-NB/CH від 02.03.2015); рахунок-фактура (комерційний інвойс) від 10.01.2020 №HY3-ATB20010_8, договір транспортного експедирування № 88186 від 09.04.2019 р. між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ТОВ «ФЕЙРЛОДЖИКС», рахунки на оплату від ТОВ «ФЕЙРЛОДЖИКС» №475, №476 від 05.03.2020 р., Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-19-00032 від 26.02.19 р., Страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/4642 від 20.01.20 р.

Згідно повідомлення декларанта №0603/2020 від 06.03.2020 року митному органу були надані додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів: - копію митної декларації країни відправлення № 370820200000023121 від 10.01.2020 р; -прайс-лист виробника товару б/н від 27.12.2019 p.; - комерційну пропозицію б/н від 03.01.2020 p.; - заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 41283/136521 2 від 19.01.2020 р.; - паспорт продукту б/н.

Позивач додатково надав відповідачу разом із заявою вих. № М-2020-2353 від 13.05.2020 p.: - оригінал виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 12.05.2020 р.), - swift від 12.03.2020 року; - експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1037 від 06.05.2020 p.; - Прайс-лист виробника товарів № б/н від 27.12.2019р.; -Комерційна пропозиція № б/н від 03.01.2020 р. (копія); - Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №314606 від 25.03.2020 та №314510 від 25.03.2020р.; - Акт прийому-передачі виконаних робіт №473 від 05.03.2020р. та №474 від 05.03.2020р. від ТОВ «Фейрлоджікс» до Договору транспортного експедирування №88186 від 09.04.2019р.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч.10 ст. 58 МК України, було вивчено договір поставки та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення.

Згідно митної декларації № UA500070/2020/208588 від 05.03.2020 року відповідач повідомив ТОВ «АТБ-маркет» про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 02.03.2015 № 2901-NB/CH витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/4642 від 20.01.2020 не відповідає вищезазначеним умовам;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, але у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару;

4) у поданих до митного оформлення документах: інвойсі № HY3-ATB20010_8 від 10.01.2020, сертифікаті якості б/н від 10.01.2020, додатку до зовнішньоекономічного контракту № 299NG від 10.01.2020 відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, також в сертифікаті якості відсутня інформація щодо артикулів товару.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2020 року № UA500070/2020/000034/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00135, за якими заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом 2-г (ст.64 МК України).

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпропетровської митниці ДФС нову ВМД від 06.03.2020 року № UA UA500070/2020/208829, відповідно, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі -МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, вирішив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до п. 2.2. Контракту № 2901-NB/CH ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нінгбо, КНР (у відповідності до «Інкотермс - 2000»), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає в себе вартість завантаження товару у Постачальника, вартість усіх митних формальностей в країні Постачальника, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України. В специфікації № 299NG від 10.01.2020 р. зазначено, лише те, що умови поставки - FOB-Ксиамен.

Отже, умовами Контракту № 2901-NB/CH визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначенні митної вартості Товару.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 р. у справі № 815/4132/17, від 18.12.2019 № 160/8775/18; від 02.07.2019 № 160/8573/18.

Щодо зазначеної Митним органом підстави: «згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/4642 від 20.01.2020 не відповідає вищезазначеним умовам», суд зазначає наступне.

Розділом 9 «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, Специфікацією № 8 від 25.10.2019 р. до Контракту № 3121-BW/CN передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-Ксіамен.

Відповідно до пунктів А.З. та Б.З. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у Продавця та і Покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування.

Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

З урахуванням викладеного, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 р. № 40-0197-19-00032, укладеним з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», здійснило добровільне страхування Товару.

Згідно з п. 1.9 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 р. № 40-0197-19-00032 страховий тариф складає 0,03% від страхової суми.

20.01.2020 р. Сторонами підписано страховий сертифікат страхування окремого перевезення вантажу № 40-0197-19-00032/4642, яким передбачено, що Товар за інвойсом HY3-ATB20010 8 від 10.01.2020 р, вантажовідправник NINGBO GLOBALWAY ІМР.&ЕХР.СО., LTD, страхова вартість вантажу 442 846,54 грн. застраховано. Страхова сума складає 442 846,54 грн., страховий тариф % - 0,03, страховий платіж 132,85 грн.

Таким чином, витрати позивача на страхування у розмірі 132,85 грн. підтверджуються Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 р. № 40-0197-19-00032, страховим сертифікатом № 40-0197-19-00032/4642 від 20.01.2020 р. Ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення Товару.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/4642 від 20.01.2020 р. не відповідає зазначеним умовам - с необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, суд зазначає, що Декларант під час декларування 05.03.2020 р. надав митному органу такі транспортні документи: Договір транспортного експедирування № 88186 від 09.04.2019 р, рахунки на оплату транспортних послуг № 475 та № 476 від 05.03.2020 p., зокрема, в рахунку № 475 вказано, що фрахт здійснюється за перевезення вантажу з м. Сямень/Ксіамен (Китай), також надавалася Специфікація № 299NG - в якій прямо зазначено умови поставки FOB Xiamen, а отже відповідач мав інформацію про умови поставки вантажу.

Крім цього, 06.03.2020 р. разом з листом № 0603/2020 декларант надав відповідачу копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 41283/136521_2 від 19.01.2020 р. до договору транспортного експедирування № 88186 від 09.04.2019 р., в якій також зазначалося - графа 2 Вантажовідправник, адреса навантаження (умови поставки): FOB Xiamen.

Таким чином, у відповідача була наявна інформація про умови поставки товару.

Щодо посилань Митного органу на те, що у поданих до митного оформлення документах: інвойсі № HY3-ATB20010_8 від 10.01.2020, сертифікаті якості б/н від 10.01.2020, додатку до зовнішньоекономічного контракту № 299NG від 10.01.2020 відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, також в сертифікаті якості відсутня інформація щодо артикулів товару, суд зазначає, що Декларант 06.03.2020 р. разом з листом № 0603/2020 надав відповідачу паспорт продукту на поставляємі товари, в цьому паспорті (копія додається) вказано, що товар з артикулом GW0234 та GW0584 виготовлені з матеріалу EVA - етиленвінілацетат. Щодо артикулів товару, повідомлялося, що сертифікат якості містить посилання на інвойс №HY3-ATB20010_8 від 10.01.2020 р., в якому вказані артикули товару. При цьому артикули товару вказані в специфікації № 299 NG, в прайс-листі від 27.12.2019 р., в пакувальному листі від 10.01.2020 р. до інвойсу №HY3-ATB20010_8 від 10.01.2020 p., а також в наданому паспорті продукту.

Отже, у відповідача була необхідна інформація, щоб перевірити числові значення вартості товару.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що серед іншого у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення зазначені умови поставка – FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від Продавця до Покупця.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правил Incoterms умови поставки FOB (франко-борт) визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з моменту переходу через поручні судна в названому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

При цьому суд звертає увагу на те, що правила Incoterms не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документів.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

Зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Крім того, митним органом належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, передбачених ч.3 ст.54 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у позивача.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Отже, висновок відповідача про те, що подані до митного офрдмення документи містять розбіжності, суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.

Таким чином, вищевказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано було застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ), який може бути засновано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За таких обставин, рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000034/2 від 06.03.2020, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00135 від 06.03.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчиненої ним бездіяльності.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, відзив на позовну заяву не подано без поважних причин, суд вважає за необхідне, кваліфікувати такі дії відповідача як визнання позову.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» сплачений при поданні даного позову судовий збір у розмірі 7329грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49101 (ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип 21-а, ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.03.2020 р. № UA500070/2020/000034/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2020р. №UA500070/2020/00135.

Стягнути на користь ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49101 (ЄДРПОУ 30487219) сплачений при поданні даного позову судовий збір у розмірі 7329,00 (сім тисяч триста двадцять дев`ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип 21-а, ЄДРПОУ 43333459).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова