Рішення № 92828481, 09.11.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/119/20

провадження №2/216/2139/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Бутенко М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Клименко О.В.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області радника юстиції Рижкова О.В., який діє в інтересах держави - Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради" до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач виконуючий обов`язки керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області радника юстиції Рижкова О.В., який діє в інтересах держави - Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 7 638,00 грн.

Позивач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, суду надано заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримують повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, з позовними вимогами ознайомлений, до суду дружиною відповідача ОСОБА_3 були передані медичні документи щодо стану здоров`я відповідача, в зв`язку з яким він не має можливості з`явитися до суду та приймати участь у судовому засіданні.

В зв`язку з зазначеним, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди представника позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Представник Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради" в судове засідання не з`явився, за підписом головного лікаря Світловського О.А. судом отримано лист про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.04.2018по справі № 214/4068/17 встановлено, що 07 червня 2017 року приблизно о 12 годині 15 хвилин в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу по проїзній частині проспекту Поштовий з боку вулиці Лермонтова у напрямку вулиці Свято-Миколаївська заднім ходом рухався автомобіль «HyundaiSantaFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В цей же час позаду вказаного автомобіля вздовж правого краю проїзної частини виходячи на заїзд до прилеглої території будинку №16 проспекту Поштового рухалась пішохід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході подальшого руху водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем не маючи можливості зі свого місця в повному обсязі оглядати проїзну частину позаду автомобіля, був непередбачливим, легковажно розраховуючи на те, що в межах смуги руху його автомобіля відсутні пішоходи, для забезпечення безпеки руху не звернувся до інших осіб, та діючи зі злочинною самовпевненістю, продовжив небезпечний в даній обстановці рух заднім ходом виконуючи маневр повороту ліворуч на проїзну частину заїзду до прилеглої території, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

… д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

- «10.1 Перед … будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- «10.9 Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Внаслідок недотримання зазначених Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HyundaiSanta FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїзній частині заїзду до прилеглої території будинку №16 по проспекту Поштовому скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка була травмована та отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» померла.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1119/1 від 21 серпня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала від внутрішньо черепної травми, яка ускладнилась набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу (крововиливи у м`яких покривних тканинах голови у тім`яній області праворуч, лінійний перелом основи черепу, крововилив під твердою мозковою оболонкою, розповсюджені крововиливи під м`якими мозковими оболонками великих півкуль мозку та мозочку. Ділянки розм`якшення речовини головного мозку у лобній частці праворуч та у півкулях мозочку)та даними судово-гістологічного дослідження.

Між порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України є прямий причинний зв`язок з наслідками, що наступили, - спричинення смерті потерпілій ОСОБА_2 .

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.04.2018, який 04.05.2018 набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла по вищевказаному кримінальному провадженню – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2»КМР» з 07.06.2017 по 26.06.2017 – тобто 19 ліжко-днів та на її лікування витрачено 7 638,00 гривень, що підтверджується довідкою № 74 від 26.11.2019, виданою КП « Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР».

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 , судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, у справі 914/2230/17, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Криворізькою місцевою прокуратурою № 3 15.11.2019 за № 76?8098 вих19 направлено до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР» запит щодо надання інформації про вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1 , а також про надання інформації щодо вартості лікування ОСОБА_2

26.11.2019 за № 239-к надійшов лист КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР» з калькуляцією витрат понесених лікувальним закладом в процесі лікування хворого потерпілого та повідомленням, що закладом охорони здоров`я заходів судово-претензійного характеру про стягнення витрат на лікування хворих потерпілих від злочину, не вживались та вживатись не будуть у зв`язку з відсутністю фінансування.

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Крім того, Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення відповідним органом з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження ( п. 6.43 ).

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради в особі КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2»КМР у спірних правовідносинах.

З огляду на зазначене, враховуючи, що органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах – КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2»КМР не забезпечено належного захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2»КМР.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Комунальне підприємство «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради» є лікарняним некомерційним підприємством, основною метою якого є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених чинним законодавством України.

Згідно визначення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 3 ч. 1 ст. 89 БК України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на охорону здоров`я, в т.ч. на амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні).

Згідно ст. 18 Основ законодавства про охорону здоров`я фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Згідно зі ст. 49 Конституції України, охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно п. 1.2 статуту КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР», затвердженого рішенням Криворізької міської ради № 3582 від 27.02.2019 підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Кривого Рогу та перебуває в управлінні виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Відповідно до п.5.3 вказаного Статуту підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунального підприємства комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради».

Згідно п. 5.3 розділу 5 Статуту джерелом формування майна КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР» є бюджетні кошти. Тобто, КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР» є бюджетним підприємством.

У даному випадку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Криворізька міська рада та КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2»КМР, яка понесла відповідні витрати на лікування потерпілої особи від злочину.

Невідшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення призводить до ненадходження коштів до бюджету, що суттєво порушує економічні інтереси держави та територіальної громади, виникає необхідність їх захисту.

В свою чергу КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР» з моменту закінчення лікування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме з 07.06.2017 по 26.06.2017 жодних заходів до відшкодування витрат КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР» понесених на лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вжито.

Крім того, відповідно до листа КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР» від 26.11.2019 № 239-к з позовом до суду про стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_1 , КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР» не зверталася та звертатися не має можливості через відсутність фінансування.

Інтереси держави у пред`явленні даної позовної заяви полягають у тому, що серед бюджетних організацій особливе місце посідають заклади охорони здоров`я, діяльність яких має велике соціальне і економічне значення, безпосередньо впливає на життєвий рівень, здоров`я і працездатність населення. За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установи охорони здоров`я.

Бюджетне фінансування являє собою безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів та забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.

За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетна сфера. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, встановлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку що витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 , здійснені внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , тому між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний-наслідковий зв`язок, що встановлено вироком суду, а тому обов`язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 840.80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 81.82, 133, 141, 206, 223, 228, 258-260, 263-265, 274, 280-284, 287,354,355 ЦПК України, 49, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1206 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд -

УХВАЛИВ:

Позов виконуючого обов`язки керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області радника юстиції Рижкова О.В., який діє в інтересах держави - Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради" до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ), на користь КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР (юридична адреса: 50056, м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, 2, р/ НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Кривий Ріг, МФО 305750 ЄДРПОУ 01986397, код ЄДРПОУ 01986397 ) кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сумі 7 638,00 ( сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 00 копійок) та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя: М. В. Бутенко