Рішення № 92828382, 11.11.2020, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1081/20

Провадження №2/193/417/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кащук Д.А.

за участю секретаря Ратушної В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа: ОКП «Софіївське БТІ», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача 23.09.2020 року звернувся до суду з указаним позовом. Зазначив, що зтравня 2010 року позивач ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 з дозволу, ОСОБА_4 , далекої родички колишнього власника житлового будинку, стали проживати за адресою АДРЕСА_1 в житловому будинку, який належав ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , однак отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом своє право власності на житловий будинок не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Девладівської сільської ради народних депутатів Софіївського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за №167. В цьому заповіті померла заповіла синові ОСОБА_7 і внукові ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спадщину не прийняли.

16 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач став особисто проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

За час проживання в період з травня 2010 по вересень 2020 р.р позивач ОСОБА_2 постійно став проживати та користуватися вказаним житловим будинком. Оселившись в будинку позивач завів власне господарство, розводив птицю, вирощував продукти харчування на присадибній ділянці домоволодіння, збудував огорожу, забудови для обслуговування житлового будинку. Таким чином він покращував стан будинку та облаштовував присадибну ділянку та господарські будівля для обслуговування житлового будинку.

Вказує, що 22 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Дніпрообленерго» було укладено договір № 0320137 про користування електричною енергією.

Під час проживання в домоволодінні за заявою ОСОБА_2 16 червня 2012 року Софіївський РЕМ встановлено закритий комплекс обліку електроенергії про, що було складено відповідний акт.

З моменту вселення в будинок та до теперішнього часу, крім позивача цим будинком ніхто не користувався, він є єдиним хто утримує домоволодіння у сфері свого фактичного впливу.

Крім цього, позивачем ОСОБА_2 сплачуються послуги за постачання електроенергії, земельний податок. Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на не приватизованій присадибній земельній ділянці розміром 0,12 га., за який ним сплачується земельний податок.

Відповідно довідки ОКП «Софіївське БТІ» № 162 від 21 серпня 2020 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 , померлим 28 січня 1989 року.

Вартість домоволодіння відповідно звіту про оцінку майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 20 липня 2020 року, становить 40 320.00 гривень.

Житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно технічного паспорта від 21 грудня 1988 року загальною площею 48,0 кв.м., житловою 25, 2 кв.м. із господарськими спорудами: літня кухня, площею 28 кв.м.;сарай, площею 4,4 кв.м.; сарай, площею 12.3 кв.м.; погрібник, площею 3,2 кв.м.; погріб, туалет.

Вказує, що з 2010 року по теперішній час, тобто на протязі часу що перевищує десять років, ОСОБА_2 добросовісно, відкрито та безперервно володіє домоволодінням, що свідчить про набуття ним права власності на цей об`єкт нерухомості, за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилися, однак предстаник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просить задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі, проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 42,0 кв.м., житловою площею 25,2 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: позначена літерою «Б» - літня кухня площею 28,7 кв.м., позначений літерою «В» - сарай площею 4.4 кв.м., позначений літерою «Г» - сарай площею 12,3 кв.м., позначений літерою «Д» - вхід в погріб площею 3,2 кв.м., позначений літерою «Д п/д» - погріб, туалет - позначений літерою «Е», позначена за номером 1-огорожа, що знаходяться по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 03.04.1989 року виданого виконкомом Софіївської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області на підставі рішення виконавчого комітету № 74 від 31 березня 1989 року(а.с.34).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 власника житлового будинку ОСОБА_5 , спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 квітня 1991 року, яке посвідчене Орєховою А.М. державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 353, спадкова справа № 03/91(а.с.29).

ОСОБА_6 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, своє право власності на житловий будинок повністю не оформила, так як свідоцтво про право на спадщину відповідно ст. 227 Цивільного кодексу УРСР (1961 р.) в Бюро технічної інвентаризації не зареєструвала, що підтверджується довідкою ОКП Софіївське БТІ № 162 від 21.08.2020 року (а.с.9).

18 червня 1992 року ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідченo секретарем виконавчого комітету Девладівської сільської ради народних депутатів Софіївського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 167 (a.c. 37). В зазначеному заповіті померла заповіла синові ОСОБА_7 і внукові ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Девладівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області 24 червня 1992 року(а.с.36).

Після смерті ОСОБА_6 її внук ОСОБА_8 спадщину не прийняв та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого виконкомом Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області 21 серпня 2006 року, актовий запис 37(а.с.39).

Син померлої ОСОБА_7 спадщину також не прийняв, свідоцтва про право на спадщину не отримав та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого виконкомом Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області 02 травня 2009 року, актовий запис 17(а.с.39).

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи позивачем доведено, що дійсно з 2010 року позивач ОСОБА_2 став проживати в житловому будинкуза адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлових умов заявника від 24 липня 2020 року(а.с.40).

За час проживання в період з 2010 року по вересень 2020 року ОСОБА_2 постійно став проживати та користуватися вказаним вище житловим будинком.

22 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Дніпрообленерго» було укладено договір № 0320137 про користування електричною енергією (а.с.41-42).

16 червня 2012 року за заявою ОСОБА_2 Софіївський РЕМ встановив закритий комплекс обліку електроенергії про, що було складено відповідний акт (а.с.44).

Позивачем сплачуються послуги за постачання електроенергії, що підтверджено відповідними квитанціями про оплату електропостачання (а.с.43). Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на не приватизованій присадибній земельній ділянці розміром 0,12 га., за який позивачем ОСОБА_2 сплачується земельний податок (а.с. 49).

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нього за набувальною давністю.

Керуючись ст.76,81, 200, 247 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, та ст.16,328,344 ЦК України,суд

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа: ОКП «Софіївське БТІ», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м., житловою площею 25,2 кв.м., вартістю 40 320 гривень із господарськими спорудами: літня кухня, площею 28 кв. м.; сарай площею 4,4 кв. м.; сарай площею 12.3 кв. м.; погрібник площею 3,2 кв. м.; погріб, туалет .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Софіївськкий районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач: Девладівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, ЄРДПОУ 04525219, вул. Привокзальна,10, с. Девладове, Софіївський район, Дніпропетровська область.

Третя особа: ОКП "Софіївське Бюро Технічної Інвентаризації", ЄРДПОУ 32627145, вул. Больнична,78, смт Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлений 11.11.2020 року.

Суддя Д.А.Кащук