Рішення № 92827287, 11.11.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9599/20

Провадження № 2/201/3324/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» про скасування рішення про державну реєстрації та припинення права власності, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», у якій просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 року індексний номер 47847448, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» (код за ЄДРПОУ 43120748, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 4) права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 32456690.

- припинити право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 32456690, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 року індексний номер 47847448, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аеротех ЛТД» укладено договір оренди нерухомого майна № 07/16/2019 ФГ, за умовами якого ТОВ «Аеротех ЛТД» як орендодавець зобов`язується передати, а ОСОБА_1 як орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування наступне нерухоме майно – нежитлові будівлі та споруди, літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н-вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П-ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р-бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 – ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2- огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3-хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 – огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 – ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6 – хвіртка, площею 2,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . З листа ТОВ «Квартал-Груп» від 01.07.2020 вих. № 2020/07-1 ОСОБА_1 стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 з індексним номером 47847448 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано перехід права власності на орендоване ОСОБА_1 нерухоме майно до ТОВ «Квартал-Груп». ОСОБА_1 у позові зазначає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Квартал-Груп» за відсутності повідомлення орендаря – ОСОБА_1 , про відчуження нерухомого майна, за відсутності документів про надання можливості ОСОБА_1 як орендарю реалізувати право закріплене у ч. 2 ст. 777 ЦК України на переважне право перед іншими особами придбати орендоване нерухоме майно, є таким що суперечить ч. 1 ст. 22, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку із чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор був зобов`язаний відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Квартал-Груп». З посиланням на ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 також вказує на необхідність припинення права власності ТОВ «Квартал-Груп» на нерухоме майно .

Відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно - Будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н-вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П-ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р-бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; №1-ворота, площею 8,8 кв.м.; №2-огорожа, площею 581,3 кв.м.; №3-хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4-огорожа, площею 38,3 кв.м.; №5-ворота, площею 9,1 кв.м.; №6-хвіртка, площею 2,5 кв.м.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що право власності ТОВ «Квартал-Груп» на нерухоме майно набуто на підставах, що не заборонені законом, тобто набуто правомірно, однак ОСОБА_1 безпідставно та необґрунтовано оспорюється та не визнається право власності ТОВ «Квартал-Груп» на нерухоме майно - розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим ТОВ «Квартал-Груп» змушене звернутись до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_1 надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі, зустрічну позовну заяву ТОВ «Квартал-Груп» просив залишити без задоволення.

Представник ТОВ «Квартал-Груп» надав суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 , натомість наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в заявах сторін по суті справи і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01.07.2019 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Аеротех ЛТД» право власності на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

16.07.2019 року між ТОВ «Аеротех ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна № 04/16/2019ФГ, об`єктом оренди за яким є нежитлові будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 . Того ж дня, 16.07.2019 об`єкт оренди за актом передання об`єкту оренди переданий в оренду ОСОБА_1 .

В подальшому рішенням № 1 установчих зборів ТОВ «Квартал-Груп» від 17.07.2019, на якому було присутнє ТОВ «Аеротех ЛТД» прийнято рішення створити ТОВ «Квартал-Груп», вклад (внесок) до статутного капіталу якого здійснити нерухомим майном (у негрошовій формі), а саме будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

18.07.2019 проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ «Квартал-Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 43120748, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12241020000091230.

За Актом приймання-передачі майна від 18.07.2020 до статутного капіталу ТОВ «Квартал-Груп» передано нерухоме майно – будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

Також, 18.07.2020 державним реєстратором – приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «Квартал-Груп» на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другої ст. 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, вказані норми права надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

При цьому норми Цивільного кодексу України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині дев`ятій ст. 10 ЦПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Частиною першою ст. 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертої ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до висновків Великої Палати щодо застосування норм права, викладених у постанові від 23.06.2020 по справі № 909/337/19, позов про переведення прав та обов`язків, що відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої ст. 16 ЦК України) застосовується для захисту переважних прав третіх осіб щодо прав на майно, яким так чи інакше розпоряджається власник.

Таким чином, якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою ст. 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі N 916/3156/17 (провадження N 12-304гс18).

Вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про припинення право власності на нерухоме майно не можуть вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Адже в результаті задоволення таких вимог право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися з новими позовами до суду.

Крім того, відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2019 з індексним номером 174369796 підставою для виникнення права власності зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 з індексним номером 47847448 є акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер 5138,5139, виданий 18.07.2019, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу.

При цьому, ОСОБА_1 не доведено, що документи на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 з індексним номером 47847448 не відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам. Такі документи у матеріалах суду відсутні. Як і відсутні докази порушення ч. 1 ст. 22, ч. 8 ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 з індексним номером 47847448.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2019 року індексний номер 47847448.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У зв`язку із відмовою у позові ОСОБА_1 в частині основної вимоги, похідна вимога про припинення права власності на нерухоме майно задоволенню також не підлягає.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі N 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі N 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі N 910/8880/18, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18 (провадження N 12-135гс19).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не визнає та оспорює право власності ТОВ «Квартал-Груп» на нерухоме майно - розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В цей же час, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За ч. 1 ст. 10 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

З наявних у матеріалах справи документів, статуту ТОВ «Квартал-Груп», рішення № 1 від 17.07.2019 установчих зборів ТОВ «Квартал-Груп», Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Квартал-Груп» від 18.07.2019 вбачається, що право власності на майно ТОВ «Квартал-Груп» набуто в порядку передбаченому вищенаведеними положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», є таким, що набуто на підставах не заборонених законом, набутим правомірно.

За змістом ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга ст. 319 ЦК України) .

Згідно із частиною першою ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевикладене, в ході розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог за зустрічним позовом.

Судові витрати розподілити в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 76-80, 185, 191, 193, 258-273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» про скасування рішення про державну реєстрації та припинення права власності – відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» до ОСОБА_1 про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» (ЄДРПОУ 43120748, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 4) право власності на нерухоме майно - Будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н-вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П-ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р-бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; №1-ворота, площею 8,8 кв.м.; №2-огорожа, площею 581,3 кв.м.; №3-хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4-огорожа, площею 38,3 кв.м.; №5-ворота, площею 9,1 кв.м.; №6-хвіртка, площею 2,5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» (ЄДРПОУ 43120748, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 4) судовий збір у сумі 2247,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев