Рішення № 92815189, 09.11.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 225/3165/20

ЄУН 225/3165/20

Провадження № 2/226/746/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 листопада 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Попенко І.І.,

розглянувши у заочному судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Мирнограді Донецької області справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за виплачене страхове відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків за виплачене страхове відшкодування.

В обґрунтування вимог вказав, що 12.09.2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем було укладено кредитний договір № 6467к, за умовами якого кредитна спілка «Українська кредитна спілка» (кредитодавець) надала, а відповідач (позичальник) отримав у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 3500 грн. строком на 24 місяці з 12.09.2013 по 12.09.2015 включно під 27,6% річних та зобов`язався у визначені договором строки повертати тіло кредиту та нараховані проценти.

01.10.2013 з метою забезпечення майнових інтересів, пов`язаних з можливими збитками внаслідок повного чи часткового неповернення кредитів, кредитодавцем було укладено з ПрАТ «Українська страхова компанія» Договір добровільного страхування кредитів № 20, згідно з умовами якого Страховик (ПрАТ «Українська страхова компанія») згідно Додатку 1 до вказаного Договору здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між Позичальниками та Страхувальником (Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка») згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів, до переліку якого було віднесено кредитний договір № 6467к від 12.09.2013, укладений між кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем, страхові ризики за яким застраховано позивачем на загальну суму 10902,50 грн.

Оскільки позичальник взяті на себе за кредитним договором №6467к від 12.09.2013 зобов`язання належним чином не виконував, що підтверджується випискою з його рахунку, Страховиком на підставі поданих документів - заяви про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку та страхового акту 15.04.2020 було виплачено Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7166,55 грн. Посилаючись на те, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, позивач просить стягнути з відповідача на його користь виплачене страхове відшкодування в розмірі 7166,55 грн. та понесені ним витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду в розмірі 2102 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач, судовий виклик якого здійснювався шляхом розміщення виклику на веб-сайті судової влади, до судового засідання також не прибула, відзиву на позов не надала, клопотань з приводу розгляду справи суду не надіслала, що надає суду підстави зі згоди позивача здійснити судовий розгляд справи у заочному судовому засіданні на підставі наявних у ній доказів.

Надавши оцінку з`ясованим у справі обставинам та наданим суду доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.09.2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6467к, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі на умовах, встановлених кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 3500 грн строком на 24 місяці з 12.09.2013 року по 12.09.2015 року включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6% річних. Проценти є фіксованими та нараховуються кожний день на первісну суму кредиту, зазначену в п.1.1. (а.с.14-15).

Згідно п.3.4 договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в національній валюті за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31/365-366). Нарахування процентів за договорами кредиту відбувається за кожний фактичний строк користування кредитом і починається з наступного дня після отримання кредиту (дати списання з розрахунку кредитодавця), а припиняється в день остаточного розрахунку за кредитом. Для цілей розрахунку процентів за кредитом використовується календарний рік.

Відповідно до п. 3.6 договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.

12.09.2013 відповідно до умов кредитного договору № 6467к Кредитодавець виконав свої зобов`язання перед відповідачем, надавши йому кредитні кошти в розмірі 3500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12209 від 12.09.2013 року (а.с.17).

Сторони погодили, що повернення кредиту - тіла кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує щомісячно згідно Додатка №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (п.3.2 Кредитного договору). Моментом повернення кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок Кредитодавця суми кредиту та нарахованих відсотків (п.3.3 Договору).

Як свідчить виписка з рахунку позичальника, умови договору позичальником не виконувалися. Останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 226грн., з яких 194,20грн. - тіло кредиту, а 31.80грн. - відсотки) відповідач здійснила 27.08.2014 року (а.с.61-68). Заборгованість з тіла кредиту на вказану дату становила 1712,85грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання за ним відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного Кодексу є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені Договором або законом, зокрема, в разі припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови.

Як встановлено судом, відповідач після 27.08.2014 в односторонньому порядку припинив виконання взятого на себе за Договором зобов`язання, не виконавши їх у повному обсязі.

Відповідно до виписки з рахунку позичальника, страхового акту та платіжного доручення, страхова виплата, здійснена позивачем 15.04.2020, становить 7166,55грн., з яких 1712,85грн. - тіло кредиту і 5453,70грн. - проценти (а.с.28-30).

Надаючи оцінку обгрунтованості зазначеному розрахунку, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір і порядок одержання процентів, згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України, встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1050 Цивільного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 (п. 6.23) плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи в зазначеній постанові термін "користування чужими грошовими коштами", Велика Палата у пункті 6.20 зазначила, що вказаний термін може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином Велика Палата навела підстави для розмежування поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованого частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду зводиться до того, що відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст.1050 ЦК України.

Згідно умов п.1.2 кредитного договору № 6467к, укладеного між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем, проценти є фіксованими та нараховуються кожний день на первісну суму кредиту, зазначену в п.1.1. Пунктом 3.6 договору передбачено, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів як протягом строку надання кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими йому грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.

З наведених умов кредитного договору випливає, що в межах строку кредитування правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, врегульовано положеннями частини першої ст.1048 Цивільного Кодексу.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою cтатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, після строку кредитування проценти можуть бути нараховані, якщо позичальник не повернув залишок позики, а продовжив нею користуватися.

Так як після закінчення строку кредитування, який обумовлювався датою 12.09.2015року, позика в розмірі 1712.85грн. позичальником не була повернута позикодавцю, позикодавець відповідно до п.3.6 Договору мав право нараховувати на вказану суму проценти в розмірі 27,6% річних за весь час фактичного користування коштами.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума, сплачена позичальником за договором №647к станом на 27.08.2014 складає 2712грн., з яких 1787,15грн. - тіло кредиту і 924,85грн. - проценти. Заборгованість по процентам за період з 28.08.2014 по 12.09.2015 - строк закінчення кредитування, позикодавцем розраховано правильно: 3500 х 27,6% : 100 : 365 х 381 день = 1009,65 грн.

Після закінчення строку кредитування заборгованість за процентами мала розраховуватись відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України на фактичну заборгованість (несплачене тіло кредиту), і за період з 13.09.215 по 15.04.2020 - день отримання страхового відшкодування, заборгованість з процентів має становити: 1712,85 х 27,6% : 100 : 365 х 1677 днів = 2172,04грн.

Всього заборгованість за процентами за період з 28.08.2014 по 15.04.2020 становить 3181,69грн. (1009,65 + 2172,04грн.)

Згідно ст.ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст.25 ч.1 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст.27 вказаного Закону до страховика, який виплатив страхові відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Вказане кореспондується з ч.1 ст.993 ЦК України та п.5.7. Договору добровільного страхування №20 від 01.10.2013, укладеного між КС «Українська кредитна спілка» та ПрАТ «Українська страхова компанія».

Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація), в результаті чого права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, переходять до нового кредитора, яким за даними правовідносинами виступає позивач - ПрАТ «Українська страхова компанія».

Оскільки позивачем 15.04.2020 на підставі заяви та страхового акту № 167кр від 15.04.2020 року Кредитній спілці «Українська кредитна спілка» сплачено страхове відшкодування, позивач набув права вимагати від відповідача суму заборгованості, на яку мав право кредитор - КС «Українська кредитна спілка», тобто на суму 4894,54грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита - 1712,85грн. та заборгованості за процентами в розмірі 3181,69 грн. Тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 4894,54грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору підлягають вирішенню відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог, і з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню 1435,60 грн.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 546, 612, 979, 980, 993, 1054, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», ЄДРПОУ 20346864, місце реєстрації: м.Донецьк, вул.Артема, буд.116, кв.19; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_3 , про стягнення збитків за виплачене страхове відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» збитки за виплачене страхове відшкодування в сумі 4894 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн. 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1435 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Димитровського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Л.І.Клепка