Ухвала суду № 9281413, 15.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 р.Справа № 2-а-1946/09/2016

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.12.2009р. по справі№2-а-1946/09/2016

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення,

ВСТАНОВИЛА:

18.06.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

- визнати дії відповідача щодо не проведення перерахунку незаконними й такими, які порущують її Конституційні права й свободи;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- стягнути з відповідача недоотриману частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2007 року по квітень 2009 року в сумі 19224, 47грн.;

- зобов'язати відповідача в разі підвищення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років підвищувати розмір допомоги відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»до досягнення нею трирічного віку включно.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.12.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачка, не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 22, 46, 48, 64 Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав відповідач, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існує спір щодо розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Призначувати та здійснювати нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Таким чином, позивачка є особою, незастрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування ( а.с. 21).

Згідно до п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» всі види державної допомоги сімям з дітьми, крім допомоги у звязку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проживає в м. Ізюм Харківської області, а тому обовязок по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, за місцем проживання позивачки.

Також, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 18.06.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 17.06.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанцій відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за доньками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Проте, не підлягають позовні вимоги щодо покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною за період з березня 2007 року по 09.07.2007 року, з наступних підстав.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретні розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік».

Таким чином, управління праці, здійснивши у зазначений період, нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною, у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року управління праці не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи праці обовязку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», особам, які отримали таку допомогу в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи праці діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 р.р., суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008-2009 р.р. правомірно діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених діючим законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Між тим, у п. 2 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначено, що розділ II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 р.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2009 р. пункт 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», яким внесено зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»втратив свою чинність.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», встановлено, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" встановлюється для працездатних осіб у сумі 133 гривні, непрацездатних осіб - 187,5 гривні, інвалідів - 200 гривень. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить для дитини віком до 6 років - 278,5 гривні, для дитини віком від 6 до 18 років - 350,5 гривні; розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зазначена норма на даний час змінена або визнана неконституційною не була.

Таким чином, відповідач, здійснивши в 2009 році нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною відповідно до приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», правомірно діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених діючим законодавством.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо покладення на відповідача обовязку в подальшому нараховувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.12.2009р. по справі№2-а-1946/09/2016 залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2010 р.