Вирок № 92813404, 12.11.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3326/19

Номер провадження 1-кп/623/87/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220320000401 від 23 квітня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Ізюм, Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда II – групи, раніше судимого:

1) 26 травня 2000 року Ізюмським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 206 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 45 КК України з іспитовим строком на 2 роки та штрафом 170 гривень;

2) 05 серпня 2002 року Ізюмським міським судом Харківської області за частиною 2 статті 185, статті 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 12 січня 2005 року умовно-достроково звільнений 20 січня 2005 року від відбування покарання з Жовтневської виправної колонії № 17 Харківської області на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 18 днів;

3) 18 липня 2005 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 185, статті 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

4) 14 листопада 2005 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частина 4 статті 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 07 грудня 2007 року умовно-достроково звільнений 17 грудня 2007 року від відбування покарання з Жовтневської виправної колонії № 17 на не відбутий строк 10 місяців 15 днів;

5) 07 травня 2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 187, частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 315, частиною 2 статті 307, статті 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавленні волі з конфіскацією майна;

6) 11 листопада 2008 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частинами 1, 4 статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавленні волі, на підставі постанови Балаклійського районного суду від 03 травня 2012 року умовно-достроково звільнений 11 травня 2012 року від відбування покарання з Жовтневської виправної колонії № 17 на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 6 днів;

7) 09 січня 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 311, частиною 2 статті 309, статті 70, 71 КК України до 4 років позбавленні волі, на підставі постанови Балаклійського районного суду від 12 серпня 2015 року умовно-достроково звільнений 20 серпня 2015 року від відбування покарання з Жовтневської виправної колонії № 17 Харківської області на не відбутий строк 11 місяців 22 дні,

8) 13 грудня 2018 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 121, стаття 71 КК України, до 7 років 3 місяців позбавлення волі;

9) 21 грудня 2019 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 369 КК України, 3 роки позбавлення волі;

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , повторно, 23 квітня 2019 року, приблизно о 00 годин 10 хвилин, маючи прямий умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, перебуваючи біля будинку №8 на вулиці Дементьєва в місті Ізюмі, Харківської області, вихопив з руки ОСОБА_2 мобільний телефон «Lenovo Р-70А», ІМЕІ1 НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 , вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 6/1523СЕ-19 від 12 червня 2019 року складає 1320 гривень 00 копійок, та втік з місця вчинення кримінального правопорушення, тим самим відкрито викрав вказаний мобільний телефон, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 , повторно, 20 червня 2019 року, в нічний час доби, маючи прямий умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом відчинення дверей без запірного пристрою, проник до гаражу, розташованого на території огородженого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав велосипед марки «Салют», вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №2535/19 від 23 липня 2019 року складає 1433 гривень 82 копійок, що належать потерпілій ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1433 гривні 82 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 185 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 2 статті 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, застосувавши положення частини 1 статті 70 КК України, відповідно до частини 4 статті 70 КК України шляхом повного поглинання за попереднім вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, міру запобіжного заходу не обирати.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються – дата, час, місце скоєних кримінальних правопорушень, мотив, мета, наслідки скоєних кримінальних правопорушень, тощо. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 3 статті 185 КК України – крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, за частиною 2 статті 186 КК України – грабіж, тобто відкрите викрадення чужого чайна, вчинений повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, не одружений, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, на обліку в Ізюмському ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодноразово судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка Ізюмського ОМВК та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як високі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останнім.

Кримінальні правопорушення, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачені частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, відповідно до статті 12 КК України віднесені до тяжких злочинів.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є рецидив злочинів.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілих відсутні вимоги до нього, однак при цьому відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, він раніше судимий за тяжкі злочини, знову вчинив тяжкі злочини, не має постійного місця роботи, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України пов`язані з проведенням судових товарознавчих експертиз, що проводились, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2019 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілим.

Керуючись статтями 50, 65-67, 71, 81, частиною 3 статі 185, частиною 2 статті 186, КК України, статтями 100, 124, 129, 349, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

-за частиною 3 статті 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі,

-за частиною 2 статті 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі статті 71, 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року у виді двох місяців, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного його затримання, а саме з 22 червня 2019 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити тримання під вартою в умовах Державної установи «Покровська виправна колонія (№17) – спеціалізована туберкульозна лікарня».

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №6/1523 СЕ-19 від 12 червня 2019 року в сумі 628 гривень 04 копійки, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 2535/19 від 23 липня 2020 року в розмірі 300 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 (рахунок НОМЕР_4 ), номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2019 рокуна велосипед «Салют» зеленого кольору, радянського виробництва, з жіночою складною рамою, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає: АДРЕСА_3 ), на мобільний телефон «Lenovo P-70A» чорного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає: АДРЕСА_4 )

Речові докази - велосипед «Салют» зеленого кольору, радянського виробництва, з жіночою складною рамою, що належить ОСОБА_3 – після набрання вироком законної вважати повернутим ОСОБА_3 , мобільний телефон «Lenovo P-70A» чорного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає: АДРЕСА_4 )- після набрання вироком законної сили вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов