Рішення № 92798826, 02.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3459/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача Прімєрової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехгаз ЛХЗ” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехгаз ЛХЗ” код ЄДРПОУ 35721095, місцезнаходження: 79070, м. Львів, вул. Бережанська, 6 (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14 (далі – відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2020 №193190.

Ухвалою від 13.05.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалами від 29.07.2020 суд залучив співвідповідача Управління Укртрансбезпеки у Львівській області та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Ухвалою від 16.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутня методика зважування під час проведення габаритно-вагового контролю. Відповідач здійснив зважування транспортного засобу без врахування властивостей рідкого наливного вантажу. У складених відповідачем документах немає посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке використано при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу. Відповідач проводив зважування транспортного засобу не двома операторами, а одним, чим порушив вимоги методики виконання вимірювань «Метрологія. Параметри вагові транспортних засобів. Методика виконання вимірювань. МВВ №1-337-03.07.08». Крім цього, зважування проводилось у динамічному режимі.

03.06.2020 представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимоги заперечила. Відзив обґрунтований тим, що оскаржене рішення прийняте виходячи з того, що навантаження на одиничну вісь транспортного засобу позивача становила 12.42 т, при нормативно допустимій – 11т. Відсутність методики зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів не є підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку внесення плати за таке перевищення.

Відповідач Управління Укртрансбезпеки у Львівській області відзиву на позовну заяву не подав.

06.07.2020 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, ті ж аргументи, що й у позовній заяві з посиланням на відповідну судову практику.

01.09.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких проти позову заперечує. Пояснення обґрунтовані тими ж аргументами, що й відзив відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

У судове засідання третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.03.2020 на а/д Київ-Чоп 434 км посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області зупинили автопоїзд позивача, який складається з сідлового тягача марки DAF модель CF 85.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпа-цистерни марки ПП модель SCHWELM реєстраційний номер НОМЕР_2 та провели габаритно-ваговий контроль.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області склали наступні документи:

- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2020 № 034513;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.03.2020 № 34513;

- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №034660 від 03.03.2020 № 034660;

- схема автопоїзда від 03.03.2020.

14.04.2020 Управління Укртрансбезпеки у Львівській області прийняло постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 193190, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України №2344-III).

Статею 6 вказаного Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон України №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

З аналізу наведених норм випливає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли, зокрема, навантаження на одиночну вісь перевищує 11т. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Суд вказує на те, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів, передбачених законодавством документів, становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Пункт 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) визначає, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

У відповідності до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 вказаного Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпункт 4 пункту 2 Порядку №879 передбачає, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пункт 3 Порядку №879 встановлює, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Абзацом першим пункту Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Суд встановив, що згідно з актом № 034513 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2020 та довідкою № 034660 про результати здійснення габаритно-вагового контролю навантаження на одиничну вісь транспортного засобу становить 12,42 т, при нормативно допустимій – 11 т.

Таким чином, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що перевезення вантажу транспортним засобом позивача повинно було здійснюватись за спеціальним дозволом, оскільки навантаження на одиночну вісь перевищує 11 т.

Суд зазначає, що обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився належним позивачу автомобілем є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивач перевищив встановлені законодавством габаритно-вагові норми понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, чим вчинив правопорушення, передбачене абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України №2344-III.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність методики зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких металів, суд вказує таке.

На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що останній правомірно склав спірний розрахунок плати за проїзд.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування пункту 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Суд також критично оцінює аргументи позивача про порушення вимог методики виконання вимірювань «Метрологія. Параметри вагові транспортних засобів. Методика виконання вимірювань. МВВ №1-337-03.07.08», оскільки вказаний документ не є підзаконним нормативно-правовим актом та не може застосовуватись відповідачем з огляду на положення статті 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2020 №193190 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехгаз ЛХЗ” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 12 листопада 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик