Рішення № 92798674, 12.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ справа №320/7038/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Бориспільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 2 липня 2019 р., прийняту в рамках виконавчого провадження № 51039794.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним: державний виконавець не має повноважень вносити самостійно виправлення до раніше винесеної постанови; здійснене суперечить ст. 58 Конституції України, вказує на протиправне застосування державним виконавцем положень ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ця норма закону, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, набрала чинності з 28 серпня 2018 року, а тому може поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати, чого не було у випадку із позивачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача окремі матеріали виконавчого провадження № 51039794.

18 вересня 2018 р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд закрити провадження в цій адміністративній справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України. Це обґрунтовано тим, що відповідачем оскаржувану постанову виправлено самостійно, тому предмет спору відсутній.

24 вересня 2020 р. позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що чинне законодавство України не передбачає повноважень у державного виконавця вносити самостійно зміни до виконавчих документів, в тому числі і до оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Тому вважає, що така постанова може бути скасована органом ДВС вищого рівня та ухвалена нова відповідного характеру за умови наявності обставин для їх ухвалення. У цій справі постанова підлягає скасуванню судом.

2 жовтня 2020 р. до суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову. Зазначає, що проти позову заперечує в повному обсязі. У даному випадку у суду є підстави для закрити провадження в цій адміністративній справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України у зв`язку з тим, що відповідачем оскаржувану постанову виправлено самостійно, тому предмет спору відсутній. Зазначає, що відповідачем пропущено строк звернення до суду.

2 жовтня 2020 р. у судове засідання учасники справи не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10 червня 2013 р. заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/3185/13-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково та:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 в розмірі 1000 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 3 квітня 2013 р. та досягнення дітьми повноліття;

- розмір аліментів, визначений судом, підлягає індексації згідно з вимогами чинного законодавства України;

- рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

3 вересня 2013 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 359/3185/13-ц.

6 травня 2016 р. ОСОБА_2 звернулася із заявою до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом.

6 травня 2016 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51039794, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

16 вересня 2016 р. відповідачем складено довідку-розрахунок заборгованості з аліментів за період з період з 3 квітня 2013 р. по 1 вересня 2016 р., згідно з якою станом на 1 вересня 2016 р. заборгованість позивача по аліментах становить 81 800 грн. 00 коп.

16 вересня 2016 р. відповідачем винесено постанову у ВП № 51039794 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

16 лютого 2018 р. відповідачем складено довідку-розрахунок заборгованості з аліментів за період з період з 30 травня 2017 р. по 31 січня 2018 р., згідно з якою станом на 30 травня 2017 р. заборгованість позивача по аліментах становить 99 800 грн. 00 коп.

19 лютого 2018 р. відповідачем винесено постанови у ВП № 51039794:

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Ці постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

4 березня 2019 р. відповідачем складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментах за період з 3 квітня 2013 р. по 29 лютого 2020 р., якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість по аліментах в сумі 113 300 грн. та штраф в сумі 53 900 грн.

6 квітня 2019 р. представником стягувача ОСОБА_2 подано до відповідача скаргу на бездіяльність державного виконавця, в якій також просить вжити заходи щодо працівника органу ДВС.

24 квітня 2019 р. відповідачем винесено постанову у ВП № 51039794 про накладення штрафу. Вказано, що за ОСОБА_1 (боржник) наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір згідно якої за період з 3 квітня 2013 р. по 31 березня 2019 р. становить 115 800 грн. 00 коп., що перевищує суму відповідних платежів за три роки. Тому відповідачем накладено на ОСОБА_1 (боржника) штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості - 57 900 грн. 00 коп. Постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

24 квітня 2019 р. відповідачем винесено постанови у ВП № 51039794:

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Вказані постанові направлено сторонам виконавчого провадження.

2 липня 2019 р. відповідачем прийнято постанову у ВП № 51039794 про накладення штрафу. Вказано, що у зв`язку з наявністю заборгованості у розмірі 107800 грн. відповідачем накладено на ОСОБА_1 (боржника) штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості - 53 900 грн. 00 коп. Цю постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

2 липня 2019 р. відповідачем складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментах за період з 3 квітня 2013 р. по 30 червня 2020 р., якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість по аліментах в сумі 107 800 грн.

16 березня 2020 р. відповідачем винесено постанову у ВП № 51039794 про виправлення арифметичної помилки. Цією постановою державним виконавцем виправлено арифметичну помилку в довідках-розрахунках № 22103 від 2 липня 2019 р., № 44742 від 29 листопада 2019 р., № 48733 від 20 грудня 2019 р., № 16063 від 31 січня 2020 р. та № 25201 від 4 березня 2020 р., вказавши наступне:

- в довідці-розрахунку № 22103 від 22 липня 2019 р. сума заборгованості встановлена 101 800 грн.;

- в довідці-розрахунку № 44742 від 29 листопада 2019 р. сума заборгованості встановлена 105 800 грн.;

- в довідці-розрахунку № 48733 від 20 грудня 2019 р. сума заборгованості встановлена 103 300 грн.;

- в довідці-розрахунку № 16063 від 31 січня 2020 р. сума заборгованості встановлена 105 300 грн.;

- в довідці-розрахунку № 25201 від 4 березня 2020 р. сума заборгованості встановлена 107 300 грн.

Крім того, вказаною постановою виправлено арифметичну помилку в п. 1 постановляючої частини постанови про накладення штрафу ВП № 51039794 від 22 липня 2019 р. зазначивши: «за наявності заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 101 800 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки накласти на боржника: ОСОБА_1 штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості, а саме: 50 900 грн. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

11 серпня 2020 р. відповідачем прийнято постанову у ВП № 51039794 про арешт коштів боржника. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

Позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами п. 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Згідно з вимогами частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини ( п. 4 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Щодо тверджень позивача про те, що державний виконавець не має повноважень самостійно вносити виправлення до винесеної ним постанови про накладення штрафу, суд зазначає таке.

У постанові про виправлення арифметичної помилки від 16 березня 2020 р. у ВП № 51039794 державний виконавець в обґрунтування своїх дій та наявності підстав виправлення арифметичної помилки посилається на ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VІІІ.

Надаючи оцінку наявності та законності вказаних відповідачем правових підстав, суд бере до уваги таке. Вказаною державним виконавцем відповідача нормою передбачено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Суд зазначає, що ч. 3 та ч. 4 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності державних виконавців до начальників відділів державної виконавчої служби, та їх повноваження щодо скасування постанов державних виконавців.

Суд звертає увагу, що у ст. 74 Закону № 1404-VIII відсутні будь-які норми та приписи, які б регулювали право державного виконавця скасовувати чи самостійно вносити зміни до винесених ним постанов, у т.ч. і виправляти помилки у винесених ним постановах у виконавчому провадженні.

Отже, зазначена відповідачем норма - ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VІІІ - врегульовує діяльність виключно керівника вищого рівня органу (підрозділу) державної виконавчої служби і не поширюється на безпосереднього державного виконавця.

Це означає, що посилання відповідача у зазначеній вище постанові від 16 березня 2020 року на ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним. Оскільки постанова відповідача про виправлення арифметичної помилки від 16 березня 2020 р. у ВП № 51039794 окремо позивачем не оскаржувалася і не є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, то суд зазначає, що її винесення відповідачем відбулося не на підставі, не у спосіб та не у порядку, що визначені законом, та поза межами наданих державному виконавцю повноважень, отже не потягли для цієї адміністративної справи жодних правових наслідків. Саме тому у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Із урахуванням наведеного суд відкидає доводи відповідача про наявність у державного виконавця повноважень на виправлення арифметичних помилок шляхом винесення вказаної постанови та погоджується з твердженнями позивача з цього питання. Крім того, суд вважає, що з урахуванням наведеного відсутні і будь-які підстави для задоволення клопотань відповідача та третьої особи про закриття провадження у справі через виправлення відповідачем помилки в оскаржуваній постанові.

Оскільки спірна постанова про накладення штрафу винесена з урахуванням допущеної помилки в обчисленні суми заборгованості, то це свідчить про її необґрунтованість і утворює підстави для визнання її протиправною та скасування.

На підставі викладеного вище суд визнає, що оскаржена постанова не відповідає приписам ст. 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", отже є протиправною, що утворює окрему підставу для її скасування.

Що стосується решти тверджень позивача, що відповідач не мав права застосовувати нові норми Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, оскільки вказаний закон має застосовуватися з 28 серпня 2018 р., а тому у позивача не могла до 28 серпня 2018 р. виникнути заборгованість за три роки для застосування 50 % штрафу від заборгованості, суд зазначає наступне.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд зазначає, що Закон № 1404-VIII доповнено вищевказаною нормою Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 3 липня 2018 року, який набрав чинності з 28 серпня 2018 року.

Згідно з вимогами ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що абз. 3 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VIII не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом`якшує відповідальність особи.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема, в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 4 листопада 1950 р., яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII) щодо правовідносин, що тривають, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів за період до 28 серпня 2018 року, суд вважає, що новий вид відповідальності може бути застосовано лише до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, враховуючи, що відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, уведена лише з 28 серпня 2018 року, а позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю сплати аліментів, оскільки станом на момент несплати, відповідальність за неї у відповідному розмірі, не була передбачена законом.

Судом з довідок-розрахунків відповідача та зі спірної постанови встановлено, що заборгованість позивача, зі сплати аліментів визначена відповідачем за період 3 квітня 2013 року по 30 червня 2019 року.

Таким чином, заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з 28 серпня 2018 року, тобто з дати після уведення відповідальності, по 30 червня 2019 року включно, не складає періоду більше трьох років, що не дає підстав для відповідача накладати на позивача відповідний штраф згідно з абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

Оскільки відповідачем при винесенні постанови про накладення штрафу від 2 липня 2019 р. порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII, то суд погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності цієї постанови із наведених вище підстав, оскільки вона є необґрунтованою і не відповідає встановленим вимогам законодавства, що утворює окрему підставу для її скасування.

За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи постанову про накладення штрафу, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 2 липня 2019 р. у виконавчому провадженні № 51039794 про накладення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 7 серпня 2020 р. № 0.0.1793753119.1.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 840 грн. 80 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Бориспільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) від 2 липня 2019 р. у виконавчому провадженні № 51039794 про накладення штрафу на ОСОБА_1 .

Стягнути з Бориспільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) (код ЄДРПОУ - 34977156) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Бориспільський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), адреса: вул. Київський шлях, 63, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ - 34977156.

Третя особа - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Журавель В.О.

Дата складення тексту рішення - 12 листопада 2020 р.