Рішення № 92798673, 12.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ справа №320/5195/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Університет державної фіскальної служби України, про визнання протиправною та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Університет державної фіскальної служби України (далі - третя особа), в якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельникової В.С. про закінчення виконавчих проваджень № 56321494 від 28 листопада 2018 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельникової В.С. про закінчення виконавчих проваджень № 56320560 від 28 листопада 2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих листів № 810/3246/16, виданих 20 квітня 2018 р. Київським окружним адміністративним судом. 28 липня 2018 р. відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчих проваджень №56321494 та № 56320560 у зв`язку з виконанням рішення суду. Вважає такі постанови протиправними, оскільки рішення суду від 21 листопада 2017 р. боржником виконаний лише частково. Позивач не погоджується із сумою здійсненого перерахунку та грошових виплат, вважає, що державний виконавець безпідставно закрив виконавчі провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Просить визнати протиправною та скасувати постанови від 28 листопада 2018 р. № 56321494 та № 56320560.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача матеріали виконавчих проваджень №56321494 та № 56320560.

1 вересня 2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що начальником відділу відповідача проведено перевірку матеріалів виконавчих проваджень №56321494 та № 56320560, про що винесені постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження. Цими перевірками встановлено, що згідно з контрольним розрахунком грошового забезпечення боржником рішення суду виконано не в повному обсязі. У зв`язку з цим державним виконавцем відповідача у липні 2020 р. самостійно скасовано оскаржувані постанови про закінчення виконавчих проваджень від 28 листопада 2018 р. № 56321494 та № 56320560.

5 жовтня 2020 р. представник третьої особи-3 подав до суду пояснення щодо позову. Зазначив, що позов не підтримує в повному обсязі у зв`язку з тим, що третьою особою постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 810/3246/16 виконано у повному обсязі, а тому відповідачем правомірно закінчено виконавчі провадження № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494, про що винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень від 28 листопада 2018 р.

5 жовтня 2020 р. до суді від представника третьої особи надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

5 жовтня 2020 р. у судове засідання учасники справи не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовом до Університету державної фіскальної служби України про стягнення грошового забезпечення.

Відповідно до наказу ректора Одеського державного університету внутрішніх справ від 20 квітня 2012 р. № 40-о/с позивача було відряджено для подальшого проходження служби у податковій міліції Державної податкової служби України та направлено до Національного університету Державної податкової служби України (далі - НУ ДПС України). Наказом НУ ДПС України від 23 квітня 2012 р. № 108-к його було призначено на посаду заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчальної роботи. Наказом НУ ДПС України в порядку переатестування позивачу присвоєно спеціальне звання начальницького складу: полковник податкової міліції.

Відповідно до наказу НУ ДПС України від 12 січня 2015 р. № 4-в позивачу з 13 січня 2015 р. було надано чергову щорічну відпустку за 2014 рік. При наданні відпустки йому було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу.

По закінченню відпустки відповідно до наказу НУ ДПС України від 2 березня 2015 р. № 71-к його було звільнено від виконання обов`язків заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи та зараховано у розпорядження факультету. Упродовж усього періоду перебування у розпорядженні його грошове забезпечення складалося лише з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років та доплати за науковий ступінь. За грудень 2015 року грошове забезпечення йому не виплачувалось.

Під час перебування у розпорядженні факультету ним були використані щорічні відпустки за 2015 рік та за 2016 рік, однак йому не виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення.

Позивач наказ НУ ДПС України від 2 березня 2015 р. № 71-к «Про звільнення від виконання службових обов`язків» та виведення його у розпорядження факультету оскаржив до суду.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2015 р. у справі № 810/1627/15 цей наказ визнано протиправним та скасовано. Дане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

На виконання вказаного рішення суду від 6 серпня 2015 р. в.о. ректора НУ ДПС України ОСОБА_2 видано наказ від 5 жовтня 2015 р. № 576 о/с, яким скасовано попередній наказ НУ ДПС України від 2 березня 2015 р. № 71-к про звільнення позивача та звільнено його від виконання службових обов`язків за займаною посадою із зарахуванням у розпорядження факультету.

Позивачем оскаржено цей наказ до суду та відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 р. у справі № 810/5307/15 наказ НУ ДПС України від 5 жовтня 2015 р. № 576 о/с визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

7 липня 2016 р. позивачем на ім`я голови Комісії з реорганізації НУ ДПС України ОСОБА_3 подано рапорт щодо його поновлення на посаді в.о. заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи та перерахунок і виплату належного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з виходом у відпустки за 2014, 2015 та 2016 роки, виплату належного грошового забезпечення за грудень 2015 року, з урахуванням індексації за інфляційні процеси. Позивач стверджує, що відповіді керівництва НУ ДПС України на свій рапорт не отримав.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1184-р «Про утворення Університету ДФС України» було розпочато процедуру реорганізації НУ ДПС України, у зв`язку з чим Університет ДФС України став правонаступником НУ ДПС України.

11 лютого 2016 р. на підставі наказу НУ ДПС України від 26 січня 2016 р. № 35-к «Про попередження працівників про наступне звільнення» ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією НУ ДПС України відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та п.п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

7 липня 2016 р. позивач погодився на своє звільнення з 11 липня 2016 р.

Відповідно до наказу від 7 липня 2016 р. № 127-к о/с позивача звільнено із займаної посади. Цей наказ доведено до його відома 11 липня 2016 р. та видано трудову книжку.

Позивач вважав, що у порушення вимог ст. 116 КЗпП України НУ ДПС України не повідомив його про нараховані суми, належні при звільненні, не здійснив виплату усіх належних сум у день його звільнення. Виплату частини належних йому коштів при звільненні у сумі 44180 грн. 16 коп. було здійснено лише 27 липня 2016 р. Значну частину належних коштів відповідач не надав, що призвело до недоврахування йому як одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та компенсації за невикористані дні відпустки, так і загального розміру пенсії за вислугу років.

Позивач вважав, що оскільки він напередодні незаконного звільнення із займаної посади та виведення у розпорядження починаючи з 13 січня 2015 р. перебував у черговій щорічній відпустці за 2014 рік, обчислення його середньомісячної заробітної плати слід проводити, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи - листопад та грудень 2014 року. Згідно з довідкою НУ ДПС України від 11 березня 2015 р. № 297 загальна сума отриманих ним доходів у листопаді 2014 року склала 14127 грн. 84 коп., а у грудні 2014 року - 18433 грн. 29 коп.

Вказує, що оскільки чинним законодавством передбачено виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу, який станом на день звільнення з НУ ДПС України 11 липня 2016 р. становив 3783 грн. 00 коп., то загальний розмір заборгованої виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної чергової відпустки складає 11349 грн. 00 коп.

Також позивач зазначав, що загальний строк служби позивача на день звільнення становив 18 років 04 місяці та 26 днів. Отже, НУ ДПС України зобов`язаний був також виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби. Зважаючи на те, що станом на день звільнення позивача середньоденна заробітна плата складала 858 грн. 57 коп., а середньомісячне грошове забезпечення - 18459 грн. 25 коп. (із розрахунку у 21,5 робочий день на один місяць), то загальна сума передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 календарних років складає 166133 грн. 25 коп.

Разом із зазначеними невикористаними днями щорічних відпусток в органах податкової міліції у загальній кількості 50 календарних днів не було враховано 6 невикористаних днів (за 2010 рік - 5, за 2011 рік - 1) під час попередньої служби в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Отже, виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 858 грн. 57 коп., загальна сума заборгованої третьою особою виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у кількості 56 днів становить 48079 грн. 92 коп.

Крім того, порушення третьою особою трудових прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну моральну шкоду вищезазначеними протиправними діями третьої особи позивач оцінив у розмірі встановленої з 1 січня 2017 р. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» мінімальної місячної заробітної плати - 3200 грн. 00 коп., за кожен повний місяць порушення прав позивача у сфері трудових відносин.

ОСОБА_1 вважає, що перерахунок належних йому виплат необхідно здійснювати, починаючи з 2 березня 2015 р. по день фактичного розрахунку з ним, у зв`язку з цим звернувся до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 810/3246/16 адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- зобов`язано Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2 березня 2015 р. по 11 липня 2016 р., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн. 86 коп., без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів;

- зобов`язано Університет державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні з податкових органів - з 12 липня 2016 р. по 15 липня 2016 р., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн. 86 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів;

- зобов`язано Університет державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу 3783 грн. 00 коп. у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік;

- зобов`язано Університет державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767 грн. 56 коп.;

- зобов`язано Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи із середньомісячної заробітної плати - 14767 грн. 56 коп.;

- у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 р. у справі № 810/3246/16 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Університету державної фіскальної служби України - залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 29 квітня 2020 р. у справі № 810/3246/16 касаційні скарги ОСОБА_1 та Університету державної фіскальної служби України задоволено частково, а саме:

- постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення 14767 грн. 56 коп., скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено;

- постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу 3783 грн 00 коп. у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік скасовано та в цій частині адміністративну справу № 810/3246/16 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду;

- в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 залишено без змін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши наявні матеріали справи судом встановлено, що на виконанні Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ), перебувало виконавче провадження ВП №56320560 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання УДФСУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2 березня 2015 р. по 11 липня 2016 р., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 686 грн. 86 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

7 травня 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 травня 2018 р. відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відповідача направлено вимогу боржнику, щодо виконання рішення суду, яку боржник отримав 16 травня 2018 р.

6 червня 2018 о. до канцелярії відділу відповідача позивачем подано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. про виправлення описки.

7 червня 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про виправлення описки. Станом на 7 червня 2018 р. рішення не було виконано, будь-яких заяв (документів) від боржника про те, що Університетом державної фіскальної служби України здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 2 березня 2015 р. по 11 липня 2016 р., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 686 грн. 86 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, до відділу не надходило, тому державним виконавцем відповідача винесено постанову про накладення штрафу на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду.

25 червня 2018 р. до канцелярії відділу третьою особою подано заяву від 25 червня 2018 р. №1608/91-91-01-23 про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, №56321494, оскільки Університетом державної фіскальної служби України було подано касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. в частині задоволення позовних вимог та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2018 р. (у справі №810/3246/16).

25 червня 2020 р. до канцелярії відповідача третьою особою подано заяву від 25 червня 2018 р. №1609/91-91-01-23 про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494 до прийняття рішення Верховним Судом за клопотанням про зупинення виконання або зупинення дії постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р., яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2018 р. у справі № 810/3246/16.

26 червня 2018 р. до канцелярії відділу третьою особо подано заяву від 26 червня 2018 р. № 1635/91-91-01-23 про закінчення виконавчих проваджень № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі №810/3246/16 згідно з виконавчим листом № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом.

27 червня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про стягнення з третьої особи витрат виконавчого провадження.

27 червня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56320560 у зв`язку з фактичним виконанням боржником виконавчого листа № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом.

6 липня 2018 р. до канцелярії відділу позивачем подано скаргу на дії (рішення) державного виконавця щодо прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження, в якій позивач просить скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник виплатив заборгованість не в повному обсязі.

12 липня 2018 р. начальником відділу відповідача в порядку контролю за законністю виконавчого провадження проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 56320560 з виконання виконавчого листа № 810/2346/16, виданого 20 квітня 2018 р. Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання УДФСУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2 березня 2015 р. по 11 липня 2016 р., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 686 грн. 86 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

13 липня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про скасування процесуального документу.

14 серпня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача надійшла скарга № 501 від 1 серпня 2018 р. від третьої особи на постанови начальника відділу про скасування процесуального документу у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494

22 серпня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача надійшла заява позивача щодо долучення до матеріалів справи відповіді Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 р. в адміністративній справі № 810/3246/16 щодо надання роз`яснення судового рішення.

28 липня 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56320560, оскільки третьою особою рішення суду згідно виконавчого листа № 810/3246/16 виконано в повному обсязі.

31 липня 2020 р. виконуючим обов`язки начальника відділу відповідача проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 56320560 про що винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, та встановлено що згідно проведеного контрольного розрахунку грошового забезпечення боржником рішення суду виконано не в повному обсязі, зобов`язано провести виконавчі дії.

31 липня 2020 р. державним виконавцем відповідача на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про скасування процесуального документу - постанови про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 липня 2018 р., оскільки при перевірці розрахунку грошового забезпечення встановлено, що боржником рішення суду виконано не в повному обсязі. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

Крім того, на виконанні Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), перебувало виконавче провадження ВП № 56321494 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом про зобов`язати УДФСУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень ст. 9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767 грн. 56 коп.

7 травня 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 травня 2018 р. відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відповідача направлено вимогу боржнику щодо виконання рішення суду, яку боржник отримав 16 травня 2018 р., про що свідчить відмітка на копії вимоги.

6 червня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача позивачем подано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 810//3246/16 про виправлення описки.

7 червня 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про виправлення описки. Станом на 7 червня 2018 р. рішення суду не було виконано, будь-яких заяв (документів) від боржника про те, що Університетом державної фіскальної служби України здійснено перерахунок та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до положень ст. 9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767 грн. 56 коп. до відділу не надходило, тому державним виконавцем відповідача винесено постанову про накладення штрафу на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду.

25 червня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача третьою особою подано заяву від 25 червня 2018 р. №1608/91-91-01-23 про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494, оскільки Університетом державної фіскальної служби України було подано касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. в частині задоволення позовних вимог та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2018 р. (у справа №810/3246/16).

25 червня 2020 р. до канцелярії відділу відповідача третьою особою подано заяву від 25 червня 2018 р. №1609/91-91-01-23 про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494 до прийняття рішення Верховним Судом за клопотанням про зупинення виконання або зупинення дії постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 р. яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2018 р., у справі № 810/3246/16.

26 червня 2018 р. до канцелярії відділу відповідачем третьою особою подано заяву від 26 червня 2018 р. № 1635/91-91-01-23 про закінчення виконавчих проваджень № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі №810/3246/16 згідно з виконавчим листом № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом.

27 червня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про стягнення з третьої особи витрат виконавчого провадження.

27 червня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56321494 у зв`язку з фактичним виконанням боржником виконавчого листа № 810/3246/16 від 20 квітня 2018 р., виданого Київським окружним адміністративним судом.

6 липня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача позивачем подано скаргу на дії (рішення) державного виконавця щодо прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження, в якій позивач просить скасувати закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник виплатив заборгованість не в повному обсязі.

12 липня 2018 р. начальником відділу відповідача в порядку контролю за законністю виконавчого провадження проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 56321494 з виконання виконавчого листа № 810/2346/16, виданого 20 квітня 2018 р. Київським окружним адміністративним судом про зобов`язати УДФСУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень ст. 9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767 грн. 56 коп.

13 липня 2018 р. начальником відділу відповідача винесено постанову про скасування процесуального документу.

14 серпня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача надійшла скарга № 501 від 1 серпня 2018 р. від третьої особи на постанови начальника відділу про скасування процесуального документу у виконавчих провадженнях № 56319705, № 56320560, № 56320784, № 56321074, № 56321494.

22 серпня 2018 р. до канцелярії відділу відповідача надійшла заява від позивача щодо долучення до матеріалів справи відповіді Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 р. в адміністративній справі № 810/3246/16 щодо надання роз`яснення судового рішення.

28 листопада 2018 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56321494, оскільки третьою особою рішення суду згідно виконавчого листа № 810/3246/16 виконано в повному обсязі.

31 липня 2020 р. виконуючим обов`язки начальника відділу відповідача проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 56321494, про що винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, та встановлено що згідно проведеного контрольного розрахунку грошового забезпечення третьою особою рішення суду виконано не в повному обсязі, зобов`язано провести виконавчі дії.

31 липня 2020 р. державним виконавцем відповідача на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про скасування процесуального документу - постанови про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 липня 2018 р., оскільки при перевірці розрахунку грошового забезпечення встановлено, що третьою особою рішення суду виконано не в повному обсязі.

Позивач вважає постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 листопада 2018 р. та № 56320560 від 28 листопада 2018 р. протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Суд бере до уваги, що скасування спірних постанов відповідачем мало місце вже після звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимогами ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено перелік дій, які виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вчиняти.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до вимог ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини ( п. 4 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що державним виконавцем відповідача самостійно з посиланням на приписи ст. 74 Закону № 1404-VIII було винесено постанови про скасування процесуальних документів, а саме: про закриття виконавчих проваджень № 56321494 та №56320560 від 28 листопада 2018 р., які оскаржуються позивачем у цій справі.

Ці постанови були винесені після того, як начальником відділу проведено перевірку матеріалів виконавчих проваджень ВП № 56320560 та ВП № 56321494, про результати яких винесені вказані вище постанови. При цьому відповідачем за наслідками перевірок встановлено, що згідно з проведеним контрольним розрахунком грошового забезпечення боржником (третьою особою) рішення суду виконано не в повному розмірі. Це означає, що органом ДВС фактично визнано передчасність закриття виконавчого провадження та необхідність продовження проведення виконавчих дій, тому у постанові вказано про зобов`язання державного виконавця продовжити виконавчі дії.

У зв`язку з цим державним виконавцем відповідача з посиланням на абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII винесено постанови від 31 липня 2020 р. про скасування процесуальних документів, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 листопада 2018 р. та постанови про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 листопада 2018 р..

Надаючи оцінку наявності та законності вказаних відповідачем правових підстав, суд бере до уваги таке. Вказаною державним виконавцем відповідача нормою передбачено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Суд зазначає, що ч. 3 та ч. 4 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності державних виконавців до начальників відділів державної виконавчої служби, та їх повноваження щодо скасування постанов державних виконавців.

Суд звертає увагу, що у ст. 74 Закону № 1404-VIII відсутні будь-які норми та приписи, які б регулювали право державного виконавця скасовувати чи самостійно вносити зміни до винесених ним постанов.

Отже, зазначена відповідачем норма - ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VІІІ - врегульовує діяльність виключно керівника вищого рівня органу (підрозділу) державної виконавчої служби і не поширюється на безпосереднього державного виконавця.

Суд бере до уваги, що у постановах керівника підрозділу відповідача за наслідками перевірки вказаних вище виконавчих проваджень не було прийнято рішення про скасування винесених державним виконавцем постанов про закінчення цих виконавчих проваджень, а лише зобов`язано провести виконавчі дії. Отже, спірні постанови про закінчення виконавчих провадждень за наслідками перевірки залишилися чинними і не скасованими.

Це означає, що посилання відповідача у зазначених вище постановах від 31 липня 2020 року на ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним. Оскільки постанови відповідача про скасування процесуальних документів, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 листопада 2018 р. та постанови про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 листопада 2018 р. окремо позивачем не оскаржувалася і не є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, то суд зазначає, що їх винесення відповідачем відбулося не на підставі, не у спосіб та не у порядку, що визначені законом, та поза межами наданих державному виконавцю повноважень, отже не потягли для цієї адміністративної справи жодних правових наслідків.

Отже судом встановлено, що спірні постанови про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 листопада 2018 р. та № 56321494 від 28 листопада 2018 р. винесені відповідачем передчасно, що визнано органом ДВС за наслідками перевірок цих виконавчих проваджень, якими визначено, що згідно з проведеним контрольним розрахунком грошового забезпечення боржником (третьою особою) рішення суду виконано не в повному розмірі. Це означає, що органом ДВС фактично визнано передчасність закриття виконавчого провадження та необхідність продовження проведення виконавчих дій

Наведене свідчить про необґрунтованість і протиправність спірних постанов та утворює підстави для їх скасування.

На підставі викладеного вище суд визнає, що оскаржені постанови не відповідають приписам ст. 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", отже є протиправними, що утворює підстави для їх скасування.

За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 листопада 2018 р. та постанову про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 листопада 2018 р., діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження № 56320560 від 28 листопада 2018 р. та постанови про закінчення виконавчого провадження № 56321494 від 28 листопада 2018 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1681 грн. 60 коп. згідно з квитанцією від 10 липня 2020 р. № 50280883.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1681 грн. 60 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 28 листопада 2018 р. у виконавчому провадженні № 56320560 про закінчення виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 28 листопада 2018 р. у виконавчому провадженні № 56321494 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34780165) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 08205, код ЄДРПОУ - 34780165.

Третя особа - Університет державної фіскальної служби України, адреса: вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ - 40233365.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 12 листопада 2020 року