Постанова № 9279569, 19.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

19.04.10 Справа № 7/83-1552

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Пак І.

за участю представників сторін

Від позивача з»явився

Від відповідача 1- не з»явився

Від відповідача 2- не з»явився

Від ПП»Продторг-Тернопіль»- не з»яився

Від Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним

майном Тернопільської міської ради не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ПП»ТД»Тернопіль»

на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.10

у справі № 7/83-1552

за позовом ПП»ТД»Тернопіль»

третя особа без самостійних вимог- ПП»Продторг-Тернопіль»

до відповідача 1 п/п ОСОБА_2

до відповідача 2- ТзОВ»Аскор- Україна»

тр. Особа без самостійних вимог - Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради

про : стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.01.10 у справі № 7/83-1552, відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства “Торговий дім “Тернопіль” про стягнення з суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на користь позивача 14 475,15 грв. Крім того, даним рішенням, суд першої інстанції визнав недійсним з моменту укладення договір оренди від 28.12.07, укладений між позивачем та п/п ОСОБА_2.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст. 22 ЗУ»Про оренду держвного та комунального майна»та ст.. 774 ЦК України, строк надання майна в суборенду не може перевищувати термін дії договору оренди. Суд першої інстанції визнав факт припинення договору оренди № 7012 на підставі листа Фонду комунального майна міста Тернопіль № 83-у від 22.01.07 про припинення договору оренди з 31.12.06, а відтак визнав факт відсутності правових підстав для здачі в оренду торгового місця.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Представник відповідачів вимоги скаржника заперечив з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу та усними поясненнями представника в судових засіданнях.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.12.2007р. між ПП “Торговий дім “Тернопіль”(орендодавець по договору, позивач у справі) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар по договору, відповідач у справі) укладено договір, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгові місця за №№ 37 розташоване у торговому комплексі за адресою: майдан Перемоги, 4 у м.Тернополі .

Відповідно до п.2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування наданими йому торговими місцями у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цих договорів та договору з уповноваженою ПП “ТД “Тернопіль” особою про надання додаткових послуг за окрему плату.

Умовами договору розмір орендної плати та комунальних послуг встановлений відповідно у сумі 821,95грн. в місяць, в т.ч. ПДВ, вноситься шляхом перерахування орендарем коштів на розрахунковий рахунок фінансового партнера орендодавця ПП “Продторг-Тернопіль” з 25 числа до 31 числа місяця за наступний календарний місяць.

Відповідно до п.3.5. договорів у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 1000грн.

Договір від 28.12.2007р. укладено терміном з 01.01.2008р. до 01.12.2008р.

У зв”язку з неналежним виконанням орендарем умов договорів щодо повноти та своєчасності оплати орендних платежів, ПП “ТД “Тернопіль” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 14475,15 грв. суми орендних платежів та штрафу.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника скаржника та оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що вимоги апелянта є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, регулюються главою 16 “Правочини”, 48 “Виконання зобов”язання”, 50 “Припинення зобов”язання”, 58 “Найм (оренда)”Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України та договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, встановлений договором (ч.1 ст.759, ч.1 ст.763 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі торгових місць в оренду фактично не заперечується відповідачем та підтверджується, зокрема, частковою сплатою орендних платежів. Посилання скаржника на відсутність підписаного в двохстороньому порядку акту приймання-передачі торгових місць визнається судовою колегією безпідставним, оскільки відсутність такого акта не суперечить ст.795 ЦК України, окрім того необхідність підписання такого акта не випливає із укладених договорів. Зокрема, п.2.1. договорів визначено, що орендар вступає в користування торговими місцями у термін, вказаний в договорах, не раніше дати підписання договорів та договору з уповноваженою ПП “Торговий дім “Тернопіль” особою про надання додаткових послу за окрему плату.

Факт порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами договорів підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано відповідачем-1.

Пунктом 3.5. договорів встановлена відповідальність сторін, а саме, визначено, що орендар у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів, встановлених п.п.3.1.-3.2. договорів, сплачує, зокрема, штраф у розмірі 1000грн.

У зв”язку з неналежним виконанням орендарем взятих на себе зобов”язань щодо порядку здійснення розрахунків, позивачем нараховано 1435,35 грв. пені, 197,77 грв. -3% річних, 580,68 грв. інфляції та 1000 грв. штрафу.

Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов”язання, позивачем правомірно нараховано, а судом підставно присуджено до стягнення суму штрафу.

Що стосується твердження відповідача, що укладені сторонами договори є нікчемними, то судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох чи більше осіб.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Нормами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5, 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтрересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, відповідачами не подано доказів визнання недійсним чи розірвання договорів оренди у встановленому законом порядку, а тому такі вважаються чинними.

Згідно ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тому враховуючи подальше фактичне використання відповідачем орендованого майна та провадження власної господарської діяльності на території ринку на майдані Перемоги, 4 у м.Тернополі, договір оренди від 28.12.2007р. вважається продовженим на новий строк на тих самих умовах.

Також судова колегія зазначає, що позивач має право на передачу торгових павільйонів в оренду, що підтверджується наявним у матеріалах справи : рішенням Тернопільської міської ради про влаштування ринку та проектну документацію на реконструкцію діючого магазину під ринковий комплекс; договір оренди нежитлових приміщень №7012 від 05.01.1996р., укладений Фондом комунального майна міста Тернополя та ТзОВ "Універсам Тернопіль", згідно умов якого орендар на підставі патенту №24 від 05.01.1996р. приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Тернопіль, майдан Перемоги, 4, площею 1461,9кв.м., терміном дії до 03.01.2006р.

Як встановлено судом, 16.03.1998р. між ПП “Торговий дім Тернопіль” та ТзОВ “Універсам Тернопіль” було укладено договір купівлі-продажу патенту №10 за яким Позивачу передавалося право на оренду приміщень за адресою майдан Перемоги, 4 в м.Тернополі. У зв”язку з належним виконанням взятих на себе зобовязань за договором, а також відсутністю заперечень Тернопільської міської ради на продовження дії договору №7012, що підтверджується додатками до договору №7012, суд встановив, що договір оренди №7012 від 05.01.1996р. продовжив свою дію на наступний строк (10 років) на тих же умовах (ст.764 ЦК України).

З огляду на викладене, матеріалами справи доводено правомірність надання позивачем торгових місць на майд.Перемоги, 4 в оренду.

Отже, враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України, судова колегія вважає, що вимоги апелянта є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПП»ТД»Тернопіль»задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.10

у справі № 7/83-1552 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов ПП»ТД»Тернопіль»задоволити. Стягнути з п/п ОСОБА_2( АДРЕСА_1) на користь ПП»ТД»Тернопіль»(46000, м. Тернопіль, вул.. Поліська,14, МФО 338501, ЄДРПОУ 34473634) 14 475,15 грв. заборгованості; 144,76 грв. держмита за подання позову; 118 грв. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу; 72,38 грв. держмита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Тернопільської області видати накази в порядку ст.. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк