Рішення № 92793008, 03.11.2020, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/693/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2020 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Філімонової М.С.,

представника позивача Венделя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

08.07. 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 02 липня 2020 року на адресу Широколанівської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІ ступенів Миколаївської обласної ради Миколаївської області, в якій вона працює на посаді директора, надійшов лист№ 20019 від 02.06.2020 року з Постановою приватного виконавця викорнавчого округу м. Києва Табінського О.В. від 02.06.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипндію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження № 62004276/, відкритого на підставі виконавчого напису № 13437 від 07.04.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

З вказаної постанови їй стало відомо, що 07.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 13437 про стягнення з неї на користь ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованості в розмірі 23 548, 65 грн.

Зазначає, що 12.04.2012 року вона дійсно укладала кредитний договір з ПАТ "Альфа-Банк", згідно якого отримала 14 000, 00 грн. на кредитну картку НОМЕР_1 зі строком дії до листопада 2013 року та дією договору до 13.04.2015 року, за яким нею було сплачено всі платежі згідно графіку до березня 2014 року. З березня 2014 року платежі на зазначений разрахунковий рахунок не приймалися. Вказані обставини підтверджуються квитанціями, які за давністю частково збереглися та які свідчать про сплату щонайменше 6940,00 грн.

Відповідно до графіку платежів до кредитного договору № 500268937 від 12.04.2012 року загальна сума, яка підлягала сплаті складала 28 687, 18 грн., а отже, враховуючи навіть квитанції, що збереглися, сума заборгованості складає 21 747, 18 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконавчий напис вчинений незаконно і без підстав, за відсутності всіх необхідних документів, визначених Законом, якими підтверджується безспірність заборгованості. Зважаючи на викладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового засідання. За клопотанням представника позивача від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Н.С. витребувано документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року була задоволена заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 13437 від 07.04.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 23 548, 65 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в тому ж обсязі і з тих же підстав і зокрема зазначив, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на вказаному кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також нотаріусом не було встановлено виникнення у відповідача права вимоги щодо вказаного кредитного договору. Вищезазначене свідчить про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надавав.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність з урахуванням фактичних обставин справи та постановити рішення згідно чинного законодавства. На адресу суду надала документи, на підставі яких був вчинений виконавчий напис.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський О.В. в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місцезнаходження, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 квітня 2012 року між ПАТ «Альфа - Банк» правонаступником якого є Товаритсво з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500268937, за умовами якого ПАТ «Альфа - Банк» зобов`язалося на умовах визначених цим договором, надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 14 000 грн., процентна ставка за користування кредитом складає 25 % , тип процентної ставки - фіксована. ОСОБА_3 зобов`язувалася повернути ПАТ «Альфа - Банк» кредит у встановлений термін 13.04.2015 року та сплатити проценти за використання кредиту, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором.

07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 13437, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованість за кредитним договором № 500268937 від 12 квітня 2012 року в розмірі 23 098, 65 грн.+ 450, 00 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

02.06.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62004276 про примусове виконання виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії кредитного договору закінчився 13 квітня 2015 року.

За таких обставин право вимоги у банку виникло 14 квітня 2015 року, відповідно, виконавчий напис про стягнення заборгованості за цією вимогою міг бути вчинений не пізніше 14 квітня 2018 року, однак спірний виконавчий напис вчинено 07 квітня 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку, що не було враховано приватним нотаріусом при прийнятті виконавчого напису.

Відповідно до рішенням Першого сенату Конституційного Суду України від 01 липня 2020 року у справі № 3-239/2019(5444/19) Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності.

Суд враховує, що за наданих суду доказів, з дня виникнення права вимоги до позивача за кредитним договором № 500268937 від 12.04.2012 року минуло більше трьох років.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним СудомУкраїни у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 07 квітня 2012 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відомості щодо безспірності заборгованості по кредитному договору № 500268937 від 12.04.2012 року відсутні, доказів протилежного суду не надано та судом не здобуто, то суд вважає, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи , покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач у відповідності до ст. 22 Закону України від 22.05.1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» з наступними змінами, звільнений від сплати судового збору.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Велика Палата Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 141 ЦПК у випадку задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, зазначила, що судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору (постанова від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17).

Отже, у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави, які складаються з судового збору в розмірі 1261,20 грн.(840, 80 грн. судовий збір за подання позовної заяви + 420, 40 грн. за заяву про забезпечення позову).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни від 07 квітня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №13437 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості за кредитним договором № 500268937 від 12 квітня 2012 року в розмірі 23 548 (двадцять три тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь держави судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2020 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області С.С. Кучерявенко