Рішення № 9278909, 29.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2010 Справа № 3/42-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТМ", м. Миколаїв

до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот"- "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім.Комінтерна", м. Херсон

про стягнення 58649 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Константінов Є.О. представник дов. б/н від 16.10.2009 р.

від відповідача - Заремба М.В. представник дов. № 07/01-03/98 від 24.12.2009 р.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТМ" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерна" (відповідач) 58649 грн. 51 коп. боргу за виконані в межах договору підряду від 12.12.08р. № 05-3/59-3/2 ремонтні роботи по заміні кришки трюму №4 на теплоході "П.Грабовський", з яких 43955 грн. 45 коп. основного боргу, 8868,16 грн. пені, 4593,95 грн. інфляційних збитків та 1231,95 грн. річних.

          Позовні вимоги позивач (виконавець) обґрунтовує невиконанням грошових зобов'язань за договором відповідачем (замовником) у повному обсязі, що змусило ТзОВ "ВТМ" звернутися за захистом своїх майнових прав до суду.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Суд ухвалами від 26.02.2010 року, від 18.03.2010 року, від 1 квітня 2010 року, 15 квітня 2010 року зобов»язував відповідача надати відзив на позовну заяву з доку ментальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин. Відповідач відзиву на позов не надав. Заперечуючи проти позову, представник відповідача ґрунтовних пояснень не надав. За таких обставин спір вирішується відповідно до статті 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

          В судовому засіданні 27 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 29 квітня 2010 року до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          12 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 05-3/59-3/2 (далі –Договір), предметом якого є ремонтні роботи по заміні кришки трюма №4 на теплоході "П.Грабовський", виконати які зобов'язався позивач (виконавець), а відповідач (замовник) прийняв обов'язок оплатити роботи в порядку, визначеному договором.

          За своєю правовою природою характер даного договору відповідає приписам ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, тобто є договором підряду.

          5 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №05-3/1/1/2 до Договору № 05-3/59-3/2 від 12.12.2008 р. (а.с.24) –(далі –Додаткова угода), якою позивач зобов»язувався виконати додаткові підрядні роботи на теплоході "П.Грабовський" на суму 12171,45 грн.

          За умовами п.2.1. договору попередня вартість робіт складає 31784,00 грн.

          Відповідно до умов Договору (п.2.3. договору) кінцева вартість виконаних робіт визначається актом прийому - передачі таких робіт, складеного після їх фактичного виконання (п.4.2 договору.).

          За умовами п.3.1 договору оплата здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

          Відповідно до акту приймання підрядних робіт (а.с.25) підрядні роботи виконані на суму 43955,45 грн. вважаються прийнятими 02.02.2009 року. На думку суду, вищевказаний акт є підтвердженням отримання послуг з боку відповідача.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч.7 цієї ж статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

          За умовами ч.1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

          Таким чином, десятим банківським днем після дати підписання акту від 02.02.2009 р. на суму 43955,45 грн. є 16 лютого 2009 року; нарахування пені, інфляційних та річних повинно відбуватися з 17 лютого 2009 року.

          Грошові зобов'язання за договором підряду відповідач не виконав, про що не заперечує його представник, доказів погашення заборгованості за договором у сумі 43955,45 грн. відповідачем суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 43955,45 грн. боргу суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Пунктом 6.7. договору передбачена відповідальність замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 8868,16 грн. пені за період з 18.02.2009 року по 18.01.2010 року, суд виходить із наступного.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, - суд вважає необхідним застосувати норму п.6 ст.232 ГК України, у зв»язку з чим нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, тобто 17.08.2009 р.

Згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») сума пені складає 5066,32 грн. З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 5066,32 грн. за період з 17.02.2009 р. по 17.08.2009 р.

          Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Розрахунки 4593,95 грн. інфляційних збитків та 1231,95 грн. річних, які окрім основного боргу просить стягнути позивач, останнім виконано невірно, оскільки дані зобов»язання обраховано з 12.02.2009 року, в той час як договором передбачено урахування десяти банківських днів. Днем початку нарахування річних та інфляційних збитків має бути наступний день після дня, коли зобов»язання мало бути виконане, тобто з 17.02.2009 року. Кінцевою датою нарахування річних позивач обрав 18 січня 2010 року, а інфляційні збитки обраховані по грудень 2009 року включно.          

          За обрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») задоволенню підлягають річні в сумі 1210,28 грн. за період з 17.02.2009 р. по 18.01.2010 р. та інфляційні в сумі 3451,33 грн. за період з 17.02.2009 р. по 31 грудня 2009 р.

          Суд не приймає в якості належного доказу надане відповідачем 1 квітня 2010 року платіжне доручення №9186 від 02.03.2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с.38) на підтвердження розрахунків з позивачем за виконані роботи, оскільки це платіжне доручення суд прийняв в якості належного доказу за Договором №05-3/48-1 від 07.10.2008 р. по справі №3/45-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТМ" до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот"- "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім.Комінтерна".

          В решті позовних вимог в сумі 4966,13 грн., з яких 3801,84 грн. пені, 1142,62 грн. інфляційних збитків та 21,67 грн. річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

          01.04.2010 року в судовому засіданні відповідачем надано заяву про проведення заліку зустрічних однорідних вимог від 31.03.2009 року (а.с.39). З посиланням на вищевказану заяву та ст..601 Цивільного кодексу України відповідач стверджує, що між ним та позивачем відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 11975,70 грн., та просить суд врахувати цю заяву, зменшивши суму основного боргу на 11975,70 грн. . Суд відхиляє заяву на проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 11975,70 грн., оскільки відповідачем не надано належного доказу вручення позивачу цієї заяви, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, за яким договором відбувався відповідний залік зустрічних однорідних вимог, чи дійсно припинилося грошове зобов»язання у розмірі 11975,70 грн.

          Відповідно до приписів ст..601 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          В порушення вимог вищевказаної статті відповідачем не доведено зустрічність вимог, не доведено, що позивач та відповідач одночасно беруть участь у двох зобов»язаннях і при цьому кредитор за одним зобов»язанням є боржником в іншому зобов»язанні. До справи не надано жодного доказу з підписом позивача, яким би підтверджувалась згода позивача на проведення відповідного заліку зустрічних однорідних вимог.

          Відповідачем 15 квітня 2010 року надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просить з посиланням на ст.233 ГК України не стягувати нараховані позивачем суми санкцій за невиконання відповідачем своїх зобов»язань. Суд вважає вищевказану заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки стягнення річних та інфляційних передбачено ст.625 ЦК України і є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов»язань. Одночасно суд зазначає, що інфляційні втрати пов»язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Згідно з Роз»ясненням ВАСУ від 29.04.94. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань», 3% річних є платою саме за користування чужими грошовими коштами. У розумінні спільного листа від 03.04.97. №62-97 ВСУ і Міністерства статистики України, Роз»яснення ВАСУ №02-5/223 від 12.05.99. «Про деякі питання, пов»язані з застосуванням індексу інфляції», Роз»яснення ВАСУ від 30.03.95. №02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язань за договором поставки», застосування індексу інфляції є коефіцієнтом знецінення грошових коштів, що визначає відповідність (еквівалентність) певних грошових сум у різний час.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Договором передбачена відповідальність замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені. Пеня є господарською штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Судом встановлено порушення відповідачем умови договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт. Частина 3 ст.83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зобов'язань задовольняти заяву про зменшення розміру штрафних санкцій суд не має. Оскільки відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища, - суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені та задоволення клопотання.

В судовому засіданні 23 квітня 2010 року відповідач надав суду Мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем 19 квітня 2010 року. Суд не приймає до уваги вищевказану угоду при винесенні рішення, оскільки п.7 Мирової угоди передбачено, що Мирова угода укладається за результатами розгляду судових справ. Суд знаходить вищевказану угоду такою, що укладена передчасно, оскільки станом на 19 квітня 2010 року справи №3/45-10 та справи №3/42-10 не були розглянуті. Пунктом 6 Мирової угоди сторони зазначили, що кредитор відмовляється від стягнення з боржника заборгованості в частині збитків від інфляції, 3% річних, пені, але не зазначено, в якій саме сумі.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Оскільки спір доведений до врегулювання у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягуються 536,83 грн. витрат по оплаті державного мита та 215,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, в сумі 53683,38 грн., з яких 43955,45 грн. основного боргу, 5066,32 грн. пені, 3451,33 грн. інфляційних збитків та 1210,28 грн. річних

          2. Стягнути з акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерна" (м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 25929300, р/рах. 2600701692069 в Укрексімбанку м. Херсона, МФО 352639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТМ" (м. Миколаїв, вул. Макарова, буд. 33, кв. 5, код ЄДРПОУ 34665630, р/рах. 2600875010153 в КБ "Хрещатик" у м. Миколаєві, МФО 386423) 43955,45 грн. основного боргу, 5066,32 грн. пені, 3451,33 грн. інфляційних збитків, 1210,28 грн. річних, 536,83 грн. витрат по оплаті державного мита та 215,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 4966,13 грн. з яких:

3801,84 грн. пені, 1142,62 грн. інфляційних збитків та 21,67 грн. річних відмовити.

Суддя В.В.Людоговська