Рішення № 9278798, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 57/13-10

вх. № 675/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Боровик А.І., дов. №12/172 від 11.02.10р.

Відповідач - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства“Завод хімічних реактивів ”Науково - технологічного комплексу“ Інститут монокристалів ”Національної академії наук України, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

про стягнення 1665753,30 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

ДП “Завод хімічних реактивів” Науково-технологічного комплексу “Інститут монокристалів” Національної академії наук України (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ВАТ “Інноваційно-промисловий банк” про стягнення з відповідача –ВАТ “Інноваційно-промисловий банк”(відповідача), в якій просить суд розірвати договір банківського рахунку № 65-2006 у національній валюті від 21 червня 2006 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача на свою користь 1665753,30 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 лютого 2010 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 року

відкладено розгляд справи на 15 березня 2010 року о 10:40 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 29 березня 2010 року, в порядку ст.. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи до 01 травня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2010 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 7172 від 29.03.2010 р.), в якій позивач зменшив суму позовних вимог і просить стягнути з відповідача 1665557,91 грн.; розгляд справи відкладено на 07 квітня 2010 року об 11:00 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 07 квітня 2010 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, супровідним листом надав додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 06292260, яке долучено до матеріалів справи (а.с. 20).

Присутній в судовому засіданні 09 лютого 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21 червня 2006 року між ДП «Завод хімічних реактивів»НТК ІМК НАНУ (далі – позивач, Клієнт) та ВАТ „Інноваційний промисловий банк” (далі – відповідач, Банк) укладено договір банківського рахунку № 65-2006 в національній валюті, відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій № 260080236696 в українській валюті, забезпечує комплексне банківське обслуговування, веде облік руху коштів на рахунку і проводить за дорученням Клієнта усі розрахункові та касові операції (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1.3 договору відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахункові операції. Згідно з п. 3.1.5 договору позивач має право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.

02 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 65/863 про розірвання договору банківського рахунку № 65-2006 в національній валюті від 21.06.2006 року, закриття поточного рахунку та про перерахування залишку грошових коштів на рахунку на банківський рахунок № 26007820225401 в АСУБ «Грант» м. Харків, МФО 351607.

На підставі виписки банку залишок грошових коштів на рахунку позивача, станом на 03.09.2009 року, становить 1665753,30 грн.

Позивач надав відповідачу платіжне доручення № 1416 від 02 вересня 2009 року про перерахування грошових коштів в сумі 1665753,30 грн. на банківський рахунок № 26007820225401 в АСУБ «Грант» м. Харків, МФО 351607 . Як свідчать відмітка на платіжному дорученні № 1416 від 02 вересня 2009 року відповідач отримав його 02 вересня 2009 року.

Пунктами 5.2 Договору сторони передбачили, що Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта.

Згідно з п. 5.3 Договору, розрахункові документи, прийняті Банком до виконання на протязі операційного дня, виконуються у день їх прийняття, а прийняті Банком після закінчення операційного дня виконуються на наступний робочий день.

Проте, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на момент подання позовної заяви, грошові кошти на банківський рахунок № 26007820225401 в АСУБ «Грант» м. Харків, МФО 351607, який належить позивачу, в розмірі 1665753,30 грн., не надійшли що і стало підставою для звернення позивачу з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Пунктом 8.1 договору предбачено, що сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір , письмово повідомляє про це іншу сторону.

Згідно зі ст.1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь - який час, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку , встановлені банківськими правилами.

У відповідності зі ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку № 65-2006 в національній валюті, укладеного між сторонами 21 червня 2006 року є законними, обґрунтованими, визнані відповідачем, і тому підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача (з урахуванням зменшення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача на свою користь 1665557,91 грн., суд зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта переказати з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового (платіжного) документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні банки зобов’язані виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документів, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У випадку надходження документа після закінчення операційного часу в банку - такий розрахунковий документ виконується банком наступного дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", розрахункові банківські операції - рух грошей на банківський рахунок, здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Пунктом 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки та порядку, встановленому банківськими правилами.

Згідно п.20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003р. №492 закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів , виплати коштів готівкою , перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Статтею 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено матеріалами справи позивач, у зв’язку з розірванням договору банківського рахунку № 65-2006 в національній валюті від 21 червня 2006 року та закриттям банківського рахунку звернувся до відповідача з заявою про повернення (перерахування) залишку грошових коштів (1665753,30 грн.) на інший банківський рахунок позивача.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач грошові кошти в загальному розмірі 1665557,91 грн.(з урахуванням зменшення позовних вимог) не виконав та не надав суду жодних доказів, які б спростовували викладені в позові обставини.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який підтверджує перерахування грошових на рахунок позивача, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1665557,91 грн., доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55 Конституції України, статтями 15, 16, 525, 526, 598, 610, 611, 612, 628, 629, 1066, 1068, 1073,1075 Цивільного кодексу України, статтями 174, 179 Господарського кодексу України, статтями 8,32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валютах, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір банківського рахунку № 65-2006 в національній валюті, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно - промисловий банк", код 20021814 та Державним підприємством “Завод хімічних реактивів”Науково-технологічного комплексу “Інститут монокристалів”Національної академії наук України, код 00205096, 21 червня 2006 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно - промисловий банк" (61003, м.Харків, вул.Клочківська, 3, код ЄДРПОУ 20021814, МФО 351878) на користь Державного підприємства “Завод хімічних реактивів” Науково-технологічного комплексу “Інститут монокристалів” Національної академії наук України, код 00205096 (пр. Леніна, 23, м. Харків, 61166, п/р 26007820225401 в АСУБ «Грант» м. Харків, МФО 351607) 1665557,91 грн. основного боргу, а також 16740,58 грн., держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 12 квітня 2010 року

справа № 57/13-10