Рішення № 9278784, 08.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2010 р. Справа № 33/06-10

вх. № 346/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Оганян Л.А., дов.№01-62юр/7385 від 21.09.09р.

відповідача - Версан А.В., дов.№127 від 31.12.09р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

про стягнення 405314,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 395349,16грн. вартості електричної енергії (що складається з: тарифна складова - 329457,63грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 65891,53грн.), перевищення договірних величин споживання е/е - 17,89 (у т.ч. ПДВ - 2,98грн.), КРЕ у сумі 5976,25грн. (що складається з: КРЕ - 4980,22грн. та ПДВ у розмірі 20% - 996,03грн.), 2583,78грн. - пені, 830,93грн. - інфляційних витрат (в т.ч. ПДВ - 138,47грн.) та 556,97грн. - 3% річних (в т.ч. ПДВ - 92,80грн.) за договором № 53999.01 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 29.12.2006р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 16.03.2010р. сторони звернулись з клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України. Оскільки клопотання сторін є обгрунтованим, суд вважає можливим його задовольнити

01.04.2010р. позивач надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію в сумі 395349,16грн. (в тому числі: тарифна складова - 329457,63грн. та ПДВ 20% на е/е - 65891,53грн.) за листопад 2009р., грудень 2009р. станом на 01.01.2010р. відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає в повному обсязі з урахуванням проведених оплат.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.03.2010р. до 01.04.2010р, та з 01.04.2010р. до 08.04.2010р.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29.12.2006 року між сторонами був укладений договір № 53999.01 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатків до цього Договору, а відповідач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.

Відповідно до п.1 Додатку №2 до договору № 53999.01 розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в листопаді, грудні 2009р. поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за цей період утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 329457,63грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 65891,53грн. за цей період, по ПДВ на КРЕ в сумі 996,03грн. та заборгованість по КРЕ (реактивної енергії) за листопад-грудень 2009р. в сумі 4980,22грн., яка нарахована згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за №93/6381.

Однак, як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач погасив заборгованість за електричну енергію за листопад, грудень 2009р. в розмірі 395349,16грн. (в тому числі: тарифна складова - 329457,63грн., та ПДВ 20% на е/е - 65891,53грн.), тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. В частині стягнення з відповідача ПДВ на КРЕ в сумі 996,03грн. та заборгованості по КРЕ (реактивної енергії) за листопад-грудень 2009р. в сумі 4980,22грн. позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 692,46грн. та 3% річних в сумі 464,17грн. за період листопад - грудень 2009р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 2583,78грн. пені за грудень 2009р. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Стосовно стягнення оплати за перевищення договірних величин, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.4.2. Правил користування електричною енергією, п.5.1. Договору, Додатком № 1 до договору та п.7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії та потужності на 2009рік.

Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.

Додатком № 1, які є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, обсяг яких складає у червні 2009 року - 7800 кВт/год. Зазначена договірна величина відповідно вказаного додатку вважається сторонами щомісяця доведеною.

Відповідно до звіту, наданого споживачем, відповідач використав електричну енергію з перевищенням договірних величин, а саме у червні 2009 року величина фактично спожитої електричної енергії складає 7953 квт/г. Протягом розрахункового періоду відповідач не звертався із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії на червень 2009р. Таким чином відповідач у червні 2009р. перевищив встановлені договірні величини на 153 кВт/г.

Позивачем складене повідомлення за № 6976 від 10.07.2009р. про перевищення договірних величин за підсумками розрахункового періоду, яке направлено відповідачеві у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 13 Порядку та п. 5.2. договору, споживачі, у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, несуть відповідальність згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За розрахунками позивача перевищення договірних величин споживання електричної енергії у червні 2009р., з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем, складає - 14,91грн.

З урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення 14,91грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 92,80грн. ПДВ на 3% річних, 138,47грн. ПДВ на індекс інфляції, 2,98грн. ПДВ за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Окрім того, суд вважає, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в об*ємі понад договірну величину за розрахунковий період. Договором встановлюється певні об*єми електроенергії, а за те, що користувачі споживають електроенергію за межами договору законодавець передбачив, що до них застосовується підвищення плати, що за своєю правовою суттю є фактично штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України "Про податок на додану вартість" до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 92,80грн. ПДВ на 3% річних, 138,47грн. ПДВ на індекс інфляції, 2,98грн. ПДВ за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 4050,81грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,86грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, ч.1 ст. 69, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Продовжити строк вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, Держпром, 3-й під*їзд, 5-й поверх, в тому числі п/р 260023011273 у Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149:

- на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 692,46грн., 3 % річних в розмірі 464,17грн., пені в розмірі 2583,78грн., КРЕ в розмірі 5976,25грн. (що складається з : КРЕ - 4980,22грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 996,03грн.), плату за перевищення договірних величин споживання е/е в сумі 14,91грн., 4050,81грн. витрат по сплаті державного мита та 235,86грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 395349,16грн. боргу (в тому числі: тарифна складова - 329457,63грн., та ПДВ 20% на е/е - 65891,53грн.) провадження у справі припинити відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В решті позову відмовити.

Суддя