Рішення № 9278775, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 36/34-21/26-10

вх. № 1325/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Іванов А.Ю. дов. № 28/01 від 28.01.2010р. 3-ї особи

відповідача - Шовков О.С. дов. № 8/16 від 12.01.2010р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Технотеп Стандарт", м. Київ

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 37292,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 22500,00 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 12825,00 грн., 3% річних в сумі 1967,67 грн. та судові витрати, посилаючись на укладення договору поставки № 42/06-05-913 від 18.05.2005р., виставлення рахунку -фактури № СФ-0000091 від 18.05.2005р. на суму 52500,00 грн. поставку відповідачеві товару по видатковій накладній №РН-0000432 від 06.10.2006р. та часткове виконання відповідачем своїх обов'язків по договору щодо оплати товару .

В процесі розгляду справи представник позивача за вх№7874 від 07.04.2010р. надав уточнення до заявлених позовних вимог в яких просить суд стягнути з відповідача 22 500,0грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 12 825,0грн., 3%річних в сумі 1967,67грн. За вх№7867 від 07.04.2010р. звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи документів в підтвердження заявлених позовних вимог . Враховуючи, що згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог , суд приймає заяву позивачу як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству .

Відповідач у відзивах на позовну заяву вх.№4711 від 16.03.2010р. та вх.№7863 від 07.04.2010р. заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на сплив строку позовної давності та зазначає, що лист відповідача №147-4/3 від 26.03.2007р. про визнання заборгованості в сумі 22 500,0грн. був неправомірно підписаний заступником генерального директора Белович М.Л., оскільки посадова інструкція на замісника генерального директора по маркетингу та логістики не передбачає повноважень по визнанню заборгованості підприємства .

В судовому засіданні була оголошена перерва з 23.03.2010р. по 07.04.2010р.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №42/06-05-913 від 18.05.2005р.

Згідно з умовами п.1.1., п.1.2. договору сторонами передбачено, що продавець (позивач) зобов'язується поставити покупцеві(відповідачеві) натрій ціанід , відповідно до замовлення покупця, а покупець (відповідач) зобов'язується оплачувати замовлення згідно рахунку -фактури, який виставляє продавець .

В п.3.2. договору сторонами передбачено, що поставка товару покупцеві здійснюється продавцем на протязі дев'яноста робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов п.1.2. договору позивач виставив на оплату рахунок - фактуру №СФ-0000091 від 18.05.2005р. та поставив відповідачеві товар по видатковій накладній №РН-0000432 від 06.10.2006р. на суму 52500,0грн., відповідач товар прийняв , через свого представника, що діяв за довіреністю №ЯКЧ№660639 від 05.10.2006р., та частково розрахувався , що підтверджується платіжним дорученнями №519 від 01.02.2006р. на суму 10000,0грн., №№8662 від 24.10.2006р. на суму 10000,0грн., №10362 від 20.12.2006р. на суму 10 000,0грн., заборгованість по оплаті товару складає 22500,0грн.

Позивачем 15.02.2007р. пред'явлена вимога в порядку передбаченому ст.530 ЦК України, оскільки сторони своїми діями змінили умови договору № 42/06-05-913 від 18.05.2005р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача22 500,0 основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, задоволенню підлягають інфляційні витрати в сумі 12 823,92грн., та 3%річних в сумі 1856,71грн. за період 23.02.2007р. по 23.11.2009р. , оскільки договір не передбачає умов оплати товару по факту поставки, позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України лише 15.02.2007р.

Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, давності задоволенню не підлягає, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар №15/02-07 від 15.02.2007р. в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України , яка передбачає, в частині другій , зокрема якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Семиденний строк оплати заборгованості сплинув 22.02.2007р.. З позовом до суду позивач звернувся 04.01.2010р., що підтверджено відтиском поштового штемпеля на конверті, тобто до спливу загального трирічного строку позовної давності встановленого ст.257 ЦК України . Крім того у відповіді на вимогу позивача відповідач листом №147-4/3 від 26.03.2007р. за підписом заступника генерального директора Н.А Белова, визнав заборгованість в сумі 22500,0грн.

Згідно з вимогами ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Заперечення відповідача , викладене у відзиві вх№7863 від 07.04.2010р. щодо відсутності повноважень у заступника генерального директора Н.А. Белова, який підписав лист №147-4/3 від 26.03.2007р., по визнанню заборгованості задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не надав належних доказів в підтвердження своїх заперечень, зокрема посадова інструкція заступника генерального директора по маркетингу та логістики ( лист справи №62), затверджена у 2009р. В.о. генерального директора ДП "Завод ім.В.О. Малишева" Підгорним А.Т, тобто значно пізніше ніж направлявся лист №147-4/3 від 26.03.2007р.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази які мають значення для справи . Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності .

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"(м.Харків, Комінтернівський р-н, вул. Плеханівська, буд.126, код 14315629, р/р 26008301810089 в ХЦО ПИБ м.Харків, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотеп Стандарт"(м.Київ, Дніпровський р-н, бульвар Давидова, буд.14, кв.140, код 32770836, р/р 2600016673 в АБ "АЖИО" м.Київ, МФО 300175) - 22 500,0грн. основного боргу, інфляційні витрати в сумі 12 823,92грн., 3%річних в сумі 1856,71грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 371,80грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу .

Суддя

Рішення підписано 12.04.2010р.