Рішення № 92784001, 11.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2020 року м. Рівне №460/3498/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) в якій просив визнати протиправними та скасувати вимоги № Ф-893-51 від 08.05.2019, № Ф-893-51 від 05.02.2019, № Ф-893-51 від 08.08.2019, № Ф-893-51 від 07.11.2019, № Ф-893-51 від 14.01.2020.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) є передчасними та мають бути скасовані, оскільки в момент її винесення узгоджений податковий борг був відсутній, а самі вимоги були винесені без належних підстав. Зазначив, що у фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність) та є найманим працівником, не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Ухвалою суду від 25.05.2020 позовна заява була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.07.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.07.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до сду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов та призначено дату, час та місце судового засідання.

Відповідач, у строк встановлений судом, подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до інформаційних баз ГУ ДПС у Рівненській області позивач станом на дату формування вимог не перебував в стані припинення підприємницької діяльності а зміни були внесені лише 13.11.2019. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. Позивач не надав копію заяви яка подавалася ним при знятті з обліку у 2005 році.

Крім того, відповідач зазначив, що вимоги про сплату боргу надсилалися на адресу: 35623, Рівненська область, Дубенський район, с. Мирогоща Перша, однак, згідно реєстраційним даним позивача, вбачається, що мала місце зміна місця проживання від 13.11.2019 року на адресу: АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтвердили факт здійснення сплати єдиного внеску роботодавцем за позивача за період 2017 - 2019 рік. Враховуючи наведене в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою суду від 06.10.2020 відкладено розгляд справи до 09:30 год. 04.11.2020.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їх участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 04.11.2020 суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Рівненській області з 22.01.1996. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням здійснена 13.11.2019.

У зв`язку із наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційної системи "Податковий борг" ГУ ДПС у Рівненській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки)

№ Ф-893-51 від 05.02.2019 на суму 2457,18 грн.

№ Ф-893-51 від 08.05.2019 на суму 5211, 36 грн.

№ Ф-893-51 від 08.08.2019 на суму 7965,54 грн.

№ Ф-893-51 від 07.11.2019 на суму 10719,72 грн.

№ Ф-893-51 від 14.01.2020 на суму 12512,52 грн. (а.с. 81-85).

Позивач не погодився із вказаними вимогами та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі ).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як підтверджується матеріалами справи Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі 22.01.1996.

Дата взяття на облік позивача в Головному управлінні ДПС у Рівненській області 22.01.1996.

Також суд зазначає, що ГУ ДПС у Рівненській області надано до суду письмові докази у яких зазначено, що станом на дату формування вимог відповідно до відомостей державного реєстратора про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням ОСОБА_1 13.11.2019 припинив підприємницьку діяльність, однак не знятий з податкового обліку в ГУ ДПС у Рівненській області, як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності та перебуває на обліку у стані "припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

Водночас соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Разом з тим, що відповідно правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці по єдиному внеску (код платежу 71040000) станом на 31.12.2019 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується заборгованість в сумі 12512,52 грн. яка виникла на підставі несплати зобов`язань зі сплати єдиного внеску, самостійно визначених позивачем у про суми нарахованого доходузастрахованих осіб та суми нарахованого єдиноговнеску за 2017 - 2019 роки.

Внаслідок чого в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та в інтегрованій картці платника відображено недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка склала 12512,52 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач з 06.12.2017 працює на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Склоресурс», що підтверджується копією довідки № 117 від 27.01.2020. Відповідно до довідки ТОВ «Склоресурс» №СР000000021 від 04.05.2020 з грудня 2017 року по грудень 2019 року за ОСОБА_1 сплачувалися страхові внески (а.с. 41). Вказана обставина також підтверджена відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 по 31.10.2020. Разом з тим, за 2019 рік ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас Закон № 2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність.

Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов`язує таку особу до активного її ведення.

Крім того, цим законом не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Наданою позивачем до суду копією довідки від роботодавця підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем єдиного внеску за застраховану особу (позивача) протягом спірного періоду.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Отже, ГУ ДПС у Рівненській області безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-893-51 від 08.05.2019, № Ф-893-51 від 05.02.2019, № Ф-893-51 від 08.08.2019, № Ф-893-51 від 07.11.2019, № Ф-893-51 від 14.01.2020, якими ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску загалом у розмірі 12512,52 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів, що вимоги ГУ ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-893-51 від 08.05.2019, № Ф-893-51 від 05.02.2019, № Ф-893-51 від 08.08.2019, № Ф-893-51 від 07.11.2019, № Ф-893-51 від 14.01.2020 прийняті ним з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування вимог слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 35890 від 14.05.2020 (а.с. 6) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З огляду на задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь позивача судових витрат у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) про скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-893-51 від 08.05.2019, № Ф-893-51 від 05.02.2019, № Ф-893-51 від 08.08.2019, № Ф-893-51 від 07.11.2019, № Ф-893-51 від 14.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля