Рішення № 92779083, 09.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/12485/20

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Бердичівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 із позовом до Бердичівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Бердичівського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо відмови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , виключити з актового запису №128 від 15 лютого 2011 року про народження ОСОБА_2 , складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, відомості про батька - ОСОБА_3 та у графі "батько дитини" вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України;

- зобов`язати Бердичівський міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виключити з актового запису №128 від 15 лютого 2011 року про народження ОСОБА_2 , складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, відомості про батька - ОСОБА_3 та у графі "батько дитини" вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що згідно з рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області встановлено факт батьківства, а саме батьком її доньки визнано ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримавши вищезазначене рішення, позивач звернулася до Бердичівського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) для внесення змін в актовий запис про народження її доньки відомостей щодо батька ОСОБА_2 із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , натомість відповідачем було відмовлено у внесенні вищезазначених змін та надано відповідну відповідь про відмову. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач звернулась до Відділу з заявою, поданою в довільній формі щодо виконання рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі №274/4427/19 від 4 грудня 2019 року про встановлення факту батьківства. На вищевказану заяву Відділом надано роз`яснення, в якому зазначені причини, з посиланням на норми чинного законодавства, що унеможливлюють виконання наданого заявницею рішення суду. Так, Відділом було відмовлено позивачу в задоволенні заяви про виконання рішення суду та внесення змін в актовий запис про народження дитини, через відсутність, передбачених Законом та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану підстав, оскільки рішенням суду не зобов`язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни в актовий запис про народження дитини позивача щодо відомостей про батька дитини, а надане позивачем рішення суду є лише рішенням про встановлення юридичного факту - факту батьківства, що на думку відповідача не є підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану згідно пункту 2.13 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві про народження ОСОБА_2 в графі «Батько» зазначений ОСОБА_3 з її слів. Враховуючи, що батьком дитини є ОСОБА_4 , позивач звернулась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із відповідною позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

4 лютого 2019 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/4427/19 винесено рішення яким заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Бердичева, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Бердичева (актовий запис №128 від 15 лютого 2011 року у Книзі реєстрації народжень складений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області) (а.с.11).

Отримавши вищезазначене рішення суду, позивач звернулася до Бердичівського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - Відділ ДРАЦС) для внесення змін в актовий запис про народження її доньки відомостей щодо батька ОСОБА_2 із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Відповідачем було відмовлено у внесенні вищезазначених змін та надано відповідну відповідь від 17 червня 2019 року №1808/21.20-33, з посиланням на те, що в рішенні суду не зазначено які саме зміни необхідно внести, тому підстав для його виконання у Відділу ДРАЦС немає (а.с.40).

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулась із вказаним позовом до суду про оскарження дій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України від 1 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон №2398-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2398-VI запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила №96/5).

Пунктом 1.1 Правил №96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно з пунктом 1.5 Правил №96/5 заяви про внесення змін до актових записів довільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Відповідно до пункту 2.5 Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається, зокрема, особою, щодо якої складено актовий запис, одним із батьків неповнолітнього (малолітнього).

Підпунктом 2.16.4 пункту 2.16 Правил №96/5 передбачено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з абзацом другим пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз`яснено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу, як батька, з актового запису про народження дитини.

З огляду на викладене слід зазначити, що при визнанні факту батьківства, встановленого рішенням суду, в актовому записі про народження змінюються відомості про батька дитини шляхом внесення відомостей, які зазначено в рішенні суду, однак якщо батьком дитини вже записано конкретну особу, спочатку необхідно виключити відомості про особу яка записана батьком, а потім внести відповідні зміни.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами, як джерела права.

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява №72286/01, рішення від 28 березня 2006 року, щодо статті 13).

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21- 1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 6 Закону №2398-VI визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Вимогами частин 1-4, 6 статті 22 Закону №2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі (внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Вимогами частини 5 статті 9 Закону №2398-VI передбачено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з пункту 1.1 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 2.6-2.7 Правил №96/5 передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до частини 2 пункту 2.8 Правил №96/5 якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька.

Зі змісту листа від 17 червня 2020 року №1808/21.20-33 встановлено, що зауваження, щодо змісту і форми заяви, яку подала позивач, у відповідача відсутні, а їх наявність не слугувала підставою для відмови.

Як зазначив відповідач, єдиною підставою для відмови позивачу у внесенні змін до актового запису про народження слугувала насамперед відсутність у резолютивній частині судового рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області зобов`язання про вчинення відповідного внесення змін актового запису.

При цьому посилання відповідача на відсутність у резолютивній частині судового рішення зобов`язання про вчинення відповідних дій, є помилковим, оскільки зобов`язання вчинити певні дії є способом захисту порушеного права, і може застосовуватись виключно для відновлення таких порушених прав, а оскільки органи РАЦС до моменту звернення позивача до них із заявою не порушували права позивача, то в даному випадку Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області, ухвалюючи рішення від 4 грудня 2019 року у справі №274/4427/19 встановлював виключно факт у безспірному порядку і не мав необхідності передчасно зобов`язувати відповідача внести зміни до актового запису.

Крім того Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання не передбачено такої підстави для відмови у внесенні змін до актового запису, як відсутність у резолютивній частині судового рішення зобов`язання про вчинення відповідних дій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , в якому виключити з актового запису №128 від 15 лютого 2011 року про народження ОСОБА_2 , складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, відомості про батька - ОСОБА_3 та у графі "батько дитини" вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бердичівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул.Житомирська, 43, м.Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 42083152) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати неправомірними дії Бердичівського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо відмови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , виключити з актового запису №128 від 15 лютого 2011 року про народження ОСОБА_2 , складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, відомості про батька - ОСОБА_3 та у графі "батько дитини" вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Зобов`язати Бердичівський міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виключити з актового запису №128 від 15 лютого 2011 року про народження ОСОБА_2 , складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, відомості про батька - ОСОБА_3 та у графі "батько дитини" вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін