Рішення № 9277821, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 23/49                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Глорія Трейд” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства ”Торезантрацит” м. Торез

про стягнення 128474, 52 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 08.04.2001р. В засіданні оголошувалась перерва до 22.04.2010р. В засіданні, яке відбулось 22.04.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 26.04.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Глорія Трейд” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, державного підприємства ”Торезантрацит” м. Торез, 99330 грн. боргу, 5910, 82 грн. пені, 18972, 03 грн. інфляційних та 4261, 67 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу № 55/2006-к від 18.01.2006р. щодо повної та своєчасної оплати вартості товару, внаслідок чого за видатковою накладною № 1209.02 від 12.09.2008р. у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 99330 грн.;

-          акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2009р.;

-          нарахування відповідачу на підставі п.4.2. договору № 55/2006-к пені в сумі 5910, 82 грн. за період з 22.09.2008р. по 26.02.2010р. та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних в сумі 18972, 03 грн. та річних в сумі 4261, 67 грн.;

-          ст.343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст.525, 526, 625 ЦК України.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивач зменшив заявлені вимоги в частині стягнення пені до 5901, 89 грн. та річних до 4251, 27 грн., про що надав відповідну заяву (клопотання) № 27 від 21.04.2010р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але в судовому засіданні 08.04.2010р. зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, крім пені у зв’язку із спливом позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір купівлі-продажу № 55/2006-к від 18.01.2006р. (далі - договір № 55/2006-к), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, сортамент, кількість та ціна якої вказані у специфікаціях до договору (п.1.1.).

Умовами договору № 55/2006-к, а саме п.2.1., передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів після отримання товару та переходу права власності на нього згідно п.2.2. договору. Пунктом 2.2. вищезазначеного договору закріплено, що товар вважається переданим у власність покупця з моменту підписання товарної накладної.

Пунктом 8.2. договору № 55/2006-к встановлено, що строк дії договору до повного виконання зобов’язань.

Матеріали справи свідчать, що відповідач отримав від позивача без заперечень товар на загальну суму 139330 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-1209.02 від 12.09.2008р. та довіреністю № 20 від 12.09.2008р. Факт отримання товару за вищевказаною накладною відповідач не спростував.

За умовами договору № 55/2006-к сортамент, кількість та ціна товару повинні вказуватись у специфікаціях до договору. Відповідних специфікацій суду сторони не надали. Але враховуючи, що у видатковій накладній № РН-1209.02 від 12.09.2008р. є посилання на договір № 55/2006-к, і зазначена накладна містить у собі і найменування, і кількість, і ціну товару, який відповідач в свою чергу прийняв без заперечень, суд робить висновок, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору № 55/2006-к (ст.ст.638, 641, 642 ЦК України).

Відповідач в порушення умов договору, ст.ст. 525, 530, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України належним чином не виконав свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати позивачу грошових коштів за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 99 330 грн. (позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався з ним за поставлений товар в сумі 40000 грн.). Вказану суму боргу відповідач визнав у судовому засіданні, яке відбулось 08.04.2010р., що закріплено в протоколі судового засідання.

З урахуванням того, що доказів оплати суми боргу в розмірі 99330 грн. відповідач не надав, суд стягує з нього на користь позивача вищевказану суму боргу.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5901, 89 грн. за період з 23.09.2008р. по 23.03.2009р. на підставі п.4.2. договору № 55/2006-к з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. В судовому засіданні 08.04.2010р. відповідач заявив, що не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки строк позовної давності щодо її стягнення сплив. Позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом 17.03.2010р. згідно штемпеля відділення зв’язку. За таких обставин, строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 23.09.2008р. по 16.03.2009р. сплив. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача пеню в сумі 228, 6 грн. за період з 17.03.2009р. по 23.03.2009р. В решті вимог щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку із спливом позовної давності.

Також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач вимагає стягнути з відповідача 18972, 03 грн. інфляційних за жовтень 2008р. - за січень 2010р. та 4251, 27 грн. річних за період з 23.09.2008р. по 26.02.2010р. Враховуючи правомірність нарахування суми інфляційних та річних, суд стягує з відповідача на користь позивача 18972, 03 грн. інфляційних та 4251, 27 грн. річних.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Торезантрацит” (м. Торез, вул. Енгельса, 88, р/р 26001309461602 у філії ПІБ м. Тореза, МФО 334282, ЄДРПОУ 32366906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Глорія Трейд” (м. Донецьк, пр. Павших комунарів, 102-а, р/р 26002001311914 в АТ ”ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 30100420) - 99330 грн. боргу, 228 грн. 60 коп. пені, 18972 грн. 03 коп. інфляційних, 4251 грн. 27 коп. річних, 1 227 грн. 82 коп. витрат на сплату держмита та 225 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Суддя