Рішення № 9277814, 22.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.10 р.                     Справа № 20/56                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Діслав”, м.Краматорськ

до відповідача Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ

про стягнення 74068,36 грн.

За участю представників:

від позивача: Косенкова Л.О. – директор

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Діслав”, м.Краматорськ, із позовом до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, про стягнення 74068,36 грн. – суми заборгованості за поставлений товар, з яких 63049,09 грн. – сума основного боргу, 10419,27 грн. – сума пені.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору № 190 від 15.07.08 р. та договору № 86К від 19.12.08 р., на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Діслав” (далі-Продавець) та Державним підприємством „Шахтарськантрацит” (далі-Покупець) було укладено договір № 190 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити товар „Деревина хвойних порід” для власних виробничих потреб, асортимент, кількість та ціни якої зазначають в специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору. Передача товару здійснюється узгодженими партіями, за заявками Покупця з указівкою асортименту та кількості.

Згідно із п.1.2 Договору, загальна вартість товару за договором складає 3700000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки з Продавцем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.4.2 Договору, оплата за продукцію здійснюється: 40% передоплата, остаточний розрахунок на протязі 10 календарних днів після поставки узгодженої партії товару.

Згідно із п.7.4 Договору, Покупець за порушення строків оплати, вказаних у договорі, сплачує Продавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

На виконання умов Договору та специфікації від 15.07.08 р. позивач здійснив постачання продукції на адресу відповідача деревини хвойних порід на суму 80049,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме - № 1/1607 від 16.07.08 р. на суму 6845,00 грн., № 1607А від 16.07.08 р. на суму 10545,00 грн., № 8/2407 від 24.07.08 р. на суму 10230,49 грн., № 1/2807 від 28.07.08 р. на суму 1813,00 грн., № 1/0508 від 05.08.08 р. на суму 9620,00 грн., № 1/1610 від 16.10.08 р. на суму 11100,00 грн., № 1/0311 від 03.11.08 р. на суму 8510,00 грн., № 1/1011 від 10.11.08 р. на суму 10878,00 грн., № 1/1211 від 12.11.08 р. на суму 10508,00 грн.

19 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Діслав” (далі-Постачальник) та Державним підприємством „Шахтарськантрацит” (далі-Покупець) було укладено договір № 86К (далі-Договір № 86К).

Відповідно до п.1.1 Договору № 86К, Постачальник зобов’язався поставляти, а Покупець – приймати та оплачувати відповідно до умов договору товар. Найменування, кількість, ціна та строки поставки товару зазначаються у Специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п.3.2 Договору № 86К, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після поставки узгодженої партії товару на протязі 10 днів.

Пунктом 5.4 Договору № 86К передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

На виконання умов Договору № 86К та специфікації № 1 від 19.12.08 р. позивач здійснив постачання продукції на адресу відповідача на суму 4599,60 грн., що підтверджується накладною постачання № 1/2212 від 22.12.08 р.

Позивач свої зобов’язання за вищезазначеними договорами виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме – накладними.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови вищезазначених договорів.

16 лютого 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/1602 про погашення заборгованості ДП „Шахтарськантрацит” на користь ТОВ „Діслав” в сумі 63649,09 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10608,18 грн. та сплату пені у розмірі 10419,27 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 74068,36 грн. – суму заборгованості за поставлений товар, з яких 63049,09 грн. – сума основного боргу, 10419,27 грн. – сума пені.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

           Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором № 190 від 15.07.08 р. та договором № 86К від 19.12.08 р., накладними, розрахунком позовних вимог.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 63049,09 грн. – суми основного боргу, 10419,27 грн. – суми пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позові не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діслав”, м.Краматорськ, до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, про стягнення 74068,36 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської, 20; ЄДРПОУ 32299510, ІПН 322995105272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діслав” (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дворцова, буд.57, к.158; ЄДРПОУ 30644687, ІПН 306446805159) 63049,09 грн. – суму основного боргу, 10419,27 грн. – суму пені, 740,68 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22.04.2010 р.

Повний текст рішення підписано 27.04.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.