Ухвала суду № 92778106, 10.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16108/20

Провадження №: 2/755/6427/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання договору дарування недійсним, -

у с т а н о в и л а:

29.10.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.05.2018 року. Спір виник у зв`язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи №541/1736/16-ц у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області про стягнення з нього на користь банку заборгованості, з метою уникнення виконання грошового зобов`язання уклав правочин по відчуженню квартири на користь своєї дружини ОСОБА_2 . Договір дарування укладений з метою ухилитись від виконання судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання, в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів. Таким чином, у власності ОСОБА_2 на сьогоднішній день перебуває квартира, за рахунок якої позивач зможе задовольнити свої вимоги по погашенню боргу ОСОБА_1 , у разі задоволення позову. Враховуючи дії відповідачів щодо фіктивного переоформлення майна, з метою уникнення відповідальності, на сьогодні існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення по вказаній справі. Без відповідного забезпечення позову ОСОБА_2 зможе вчинити дії щодо відчуження спірного майна, або передачі його в іпотеку, що в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення у справі, через вибуття спірного об`єкту майна від теперішнього власника ОСОБА_2 до інших осіб. А тому наявність зареєстрованого обтяження на вказане майно, унеможливить відчуження майна третім особам, а отже є ефективним видом забезпечення позову.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.05.2018 року посвідченого приватним нотаріусом КМНО Лазарєвою Л.І.

Обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що 13.11.2019 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області було прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості у розмірі 32175,57 швейцарських франків. Рішення суду боржником не виконане, а під час розгляду справи у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області ОСОБА_1 відчужив належну йому квартиру своїй дружині ОСОБА_2 . Позивач вважає, що такий договір має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У даному випадку вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача не відповідає позовним вимогам, оскільки відсутній зв`язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог зважаючи на те, що він ніяким чином не спроможний забезпечити можливість фактичного виконання рішення у разі задоволення позову.

Застосування такого заходу забезпечення позову про який просить сторона позивача ніяким чином не може запобігти утрудненню або невиконанню рішення суду про визнання договору недійсним.

Ураховуючи порядок виконання рішення суду про визнання недійсним договору дарування (в разі задоволення позовних вимог), накладення арешту на квартиру не є забезпеченням позивачу реального та ефективне виконання судового рішення для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Фактично своїми вимогами про забезпечення позову про визнання недійсним договору дарування сторона позивача намагається забезпечити виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області про стягнення з позичальника кредитної заборгованості, що є законодавчо неспроможним.

На думку суду, з відповідною заявою про забезпечення позову позивач мав звернутися в межах розгляду справи про стягнення заборгованості, а не у цій справі про визнання договору дарування недійсним, оскільки в даному випадку захід забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений 10.11.2020 року.

Суддя -