Ухвала суду № 92777620, 05.11.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17111/13-ц

Провадження № 4-с/752/52/20

У Х В А Л А

іменем України

05 листопада 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко Олени Юріївни, -

в с т а н о в и в:

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко О.Ю. від 03.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58783246, в котрій просила суд визнати її протиправною та скасувати.

В обґрунтування скарги вказала про те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 року у цивільній справі № 22-7519 стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 464 323,64 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку станом на 17.06.2013 року становила 3 710 611,49 грн. та 82 940,00 грн. пені.

На виконання вказаного судового рішення Голосіївським районним судом м Києва 07.03.2017 року був виданий виконавчий лист № 752/17111/13-ц.

Постановою головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко О.Ю. від 03.04.2019 року було відкрито виконавче провадження № 58783246 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 464 323,64 доларів США та 82 940,00 грн. пені.

Проте, вважає, що виконання вказаного судового рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 року не підвідомче Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, оскільки згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Разом з тим, сума зобов`язань на момент відкриття виконавчого провадження перевищувала суму в 10 мільйонів гривень, адже, становила 12 522 808,57 грн., тому вказана обставина в силу положень п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» була підставою для повернення виконавчого документа, оскільки останній пред`явлений не за підвідомчістю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 08.05.2019 року відкрито провадження у даній справі (т. 7 а.с. 124).

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 року справу передано судді Хоменко В.С. (т. 7 а.с. 168).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 29.10.2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи на 05.11.2020 року (т. 7 а.с. 169).

Заявник в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на номер НОМЕР_1 , яке доставлено заявнику 30.10.2020 13:53:00.

Представник Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 року у цивільній справі № 22-7519 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 464 323,64 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку станом на 17.06.2013 року становила 3 710 611,49 грн. та 82 940,00 грн. пені (т. 7 а.с. 117-121).

На виконання вказаного судового рішення Голосіївським районним судом м Києва 07.03.2017 року був виданий виконавчий лист № 752/17111/13-ц (т. 7 а.с. 115-116).

Постановою головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко О.Ю. від 03.04.2019 року було відкрито виконавче провадження № 58783246 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 464 323,64 доларів США та 82 940,00 грн. пені (т. 7 а.с. 111-113).

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 року, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону).

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За змістом пункту 30.1 ст. 30 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

До таких висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 761/12665/14-ц).

Таким чином, зазначення у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження суми боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні, відповідає змісту судового рішення, не впливає на порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішення під час обчислення боргу в іноземній валюті, передбачений Законом, та не свідчить про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження.

Звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішення під час обчислення боргу в іноземній валюті державний виконавець повинен здійснювати з дотриманням вимог, визначених у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, ОСОБА_1 посилається на непідвідомчість судового рішення Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в силу вимог п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови).

Так, за змістом п. 4 Інструкції Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Офіційний курс НБУ долара США до гривні станом на дату прийняття оскаржуваної постанови - 03.04.2019 року було встановлено на рівні 26,9742 за 1 долар США. Таким чином, еквівалент іноземної валюти 464 323,64 долари США, що підлягає стягненню за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 року, на час прийняття постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження був більшим ніж десять мільйонів гривень та меншим ніж двадцять мільйонів гривень, а, відтак, виконання зазначеного судового рішення підвідомче Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, тому вказана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнята з дотриманням положень пункту 4 Інструкції.

З огляду на зазначене, суд не знаходить правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко Олени Юріївни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко