Рішення № 9277751, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 14/101                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаінвестстрой”,

ЄДРПОУ 33634300, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕС-1”,

ЄДРПОУ 35758785, м.Макіївка

про стягнення 51148500 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Дервіш Д.С.-по дов.

від відповідача: Гольдарб К.Ю.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаінвестстрой”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „НЕС-1”, м.Макіївка, про стягнення штрафних санкцій в сумі 51148500,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за попереднім договором від 15.05.2009р. №36/14.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 26.04.2010р., позовні вимоги не визнав. Зокрема, за твердженням відповідача, спір по справі має бути врегульований сторонами мирним шляхом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

15.05.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний попередній договір купівлі-продажу майнових прав №36/14, за умовами якого сторони зобов’язались в порядку та строки, передбачені цим договором, укласти основний правочин – договір купівлі-продажу майнових прав, які належать відповідачу, на всі приміщення в багатоповерховому готельно-офісному комплексі по вул.Червоноармійська, 33б у Печерському районі м.Києва.

Відповідно до ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно п.2.1 попереднього договору від 15.05.2009р. №36/14 сторони домовились укласти основний договір – договір купівлі-продажу майнових прав на всі приміщення в багатоповерховому готельно-офісному комплексі по вул.Червоноармійська, 33б у Печерському районі м.Києва 19.11.2009р.

При цьому, проект основного договору готує відповідач, а позивач повинен за письмовою пропозицією відповідача направити свого уповноваженого представника для узгодження проекту основного договору та його підписання в установлений строк (п.2.2 договору).

Позивач зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 21500000,00 доларів США протягом двох місяців з моменту підписання основного договору. Позивач за попереднім письмовим погодженням із відповідачем вправі перераховувати грошові кошти за договором частинами. Грошові кошти за основним договором перераховуються позивачем на розрахунковий рахунок відповідача в національній валюті – гривні, за офіційним курсом НБУ станом на день перерахування (п.2.3 договору).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, згідно п.2.1 попереднього договору від 15.05.2009р. №36/14 сторони домовились укласти основний договір – договір купівлі-продажу майнових прав на всі приміщення в багатоповерховому готельно-офісному комплексі по вул.Червоноармійська, 33б у Печерському районі м.Києва 19.11.2009р.

10.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо направлення свого уповноваженого представника для укладання основного договору.

Відповідних доказів укладання основного договору, підготовки його проекту, як це передбачено п.п.2.1, 2.2 попереднього договору від 15.05.2009р. №36/14, відповідачем до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання за попереднім договором від 15.05.2009р. №36/14 всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених ст.546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3.2 попереднього договору від 15.05.2009р. №36/14 у разі порушення обов’язку укласти основний правочин однією із сторін незалежно від причин, сторона, що відмовляється укласти основний правочин, має сплатити негайно, але не пізніше 7 календарних днів з моменту вимоги іншої сторони, заявленій у будь-якій формі, штраф у твердій сумі, що дорівнює 30% від орієнтовної вартості усіх приміщень об’єкту, тобто, 6450000,00 доларів США, у тому числі ПДВ 20% 1075000,00 доларів США. Штраф перераховується виною стороною на розрахунковий рахунок іншої сторони у національній валюті – гривні, еквівалентній 6450000,00 доларів США, за курсом НБУ на день розрахунку.

Як встановлено судом, 03.12.2009р. у зв’язку з відмовою відповідача від укладання основного договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати штрафу в сумі 6450000,00 доларів США.

22.12.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №17 щодо погашення заборгованості в сумі 6450000,00 доларів США в строк до 22.01.2010р. Направлення позивачем претензії №17 від 22.12.2009р. на адресу відповідача підтверджується наданою до матеріалів справи відповіддю відповідача від 19.01.2010р. №74п.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 19.11.2009р. по 25.02.2010р., який підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, заборгованість відповідача перед позивачем за попереднім договором від 15.05.2009р. №36/14 становить 6450000,00 доларів США.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, враховуючи, що за умовами попереднього договору від 15.05.2009р. №36/14 відповідач повинен був сплатити позивачу штрафні санкції в сумі 6450000,00 доларів США протягом 7 календарних днів з моменту вимоги позивача, заявленої у будь-якій формі, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів сплати відповідачем цих штрафних санкцій позивачу, суд дійшов висновку про наявність у позивача на момент звернення з позовом до суду порушеного права вимагати сплати відповідачем штрафних санкцій за попереднім договором від 15.05.2009р. №36/14.

При цьому, твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо необхідності врегулювання спору між сторонами мирним шляхом судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 51148500,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаінвестстрой”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕС-1”, м.Макіївка про стягнення штрафних санкцій в сумі 51148500 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕС-1”, м.Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаінвестстрой”, м.Київ штраф в сумі 51148500 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя