Рішення № 92772924, 06.11.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.11.2020 Справа № 554/7780/20

Провадження № 2/554/2231/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Таран В.І.,

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Маліннікова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доАкціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на її користь суму безпідставно списаних коштів у розмірі 1504,80 гривень; стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на її користь суму морального збитку у розмірі 5000 гривень та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що 01.07.2020 року ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 для виплати заробітної плати на підприємстві, де вона працює. 07.07.2020 року позивачу на дану карту було зараховано заробітну плату у розмірі 2704,80 гирвень. Перевіривши свій картковий рахунко ОСОБА_1 виявила, що протягом декулькох днів відбувались автоматичні списання коштів для погашення простороченої заборгованості по карті НОМЕР_2 . А саме: 07.07.2020 року було зарахування заробітної платні 2704,80 гривень. 07.07.2020 року відбулось автоматичне списання коштів у розмірі 1352,40 гривень в рахунок погашення невідомої простроченої заборгованості . 09.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 76,20 гривень. 11.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 50,00 гривень. 12.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 26,20 гривень. Загальна сума безпідставно списаних банком з картки позивача коштів становить 1504,80 гривень.

Станом на 20.07.2020 року відсутні виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 .

Згідно пояснень представників банку, підставами для самовільного списання банком коштів з заробітної карти позивача стала заборгованість за договором №PLKPGK08243598. Проте, 22.03.2017 року рішенням Октябрського районного суду м.Полтави було встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19.02.2014 року, яке набрало законної сили, ухваленим за позовом ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» про припинення виконання зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі та визнано зобов`язання ОСОБА_1 по кредитному договору №PLKPGK08243598, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 12.07.2005 року, припиненим внаслідок належного виконання його умов позичальником. Даним рішенням від 22.03.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» було повторно відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за безпідставністю.

Отже, банк не мав права стягувати із заробітної плати позивача кошти з метою погашення кредитної заборгованості за правочином, який між стронами не укладено.

Крім того, відповідачем по справі такими протиправними діями було заподіяно позивачу моральну шкоду, яка полягає у неможливості вільно користуватися своїми коштами з картки, витрачання свого часу для встановлення причин списання коштів , поїздок до виконавчої служби. У ОСОБА_1 погіршилось самопочуття, почались головні болі, погіршення сну та постійні хвилювання, стрес. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 5000 гривень.

Ухвалою суду від 25.09.2020 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач надав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи у відсутність свого представника, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданняі позивач ОСОБА_1 підтримала позов, просила задовольнити повністю.

Представник позивача - адвокат Маліннікова Д.К. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з`явився, просив про розгляд справи у відсутність. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи 01.07.2020 року ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 для виплати заробітної плати на підприємстві, де вона працює. 07.07.2020 року позивачу на дану карту було зараховано заробітну плату у розмірі 2704,80 гирвень. Дані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду справи.

У липні 2020 року з даного рахунку банком в одноособовому порядку були списані кошти із зазначенням призначення платежу: «автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_2 ». А саме: 07.07.2020 року було зарахування заробітної платні 2704,80 гривень. 07.07.2020 року відбулось автоматичне списання коштів у розмірі 1352,40 гривень в рахунок погашення невідомої простроченої заборгованості . 09.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 76,20 гривень. 11.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 50,00 гривень. 12.07.2020 року – автоматичне списання у розмірі 26,20 гривень.

Вказане підтверджується випискою по рахунку Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 16.07.2020 року (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача незаконно списаних коштів, суд виходить з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

У відповідності до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 14.15 ст. 14 даного Закону користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору. Обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним: у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.

Отже, відповідач зобов`язувався забезпечувати збереження коштів клієнта на його рахунку; приймати до зарахування на рахунок клієнта готівкові та безготівкові грошові кошти та забезпечувати списання коштів по рахунку клієнта.

Із зарплатної банківської картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» в одноособовому порядку були списані кошти в розмірі 1504,80 гривень із призначення платежу: «автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_2 ».

Дане списання підтверджується виписками по рахунку.

У відповідності до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

За змістом ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відтак, суд вважає, що банк не може списувати грошові кошти з рахунка клієнта без його розпорядження, крім випадків - наявності рішення суду про таке стягнення, встановлення такого права законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні дані про існуючу заборгованість, невиконані судові рішення.

Більше того, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 22.03.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» було повторно відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за безпідставністю (а.с.14-15). А відтак, з урахуванням ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій участь беруть ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, суд вважає, що списання банком у липні 2020 року в одноособовому порядку з поточного рахунку позивача коштіву розмірі 1504,80 гривень не ґрунтується на вимогах Закону та наявних між сторонами договірних умов.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 також просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 і 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору слід враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або ти чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору таке право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Відповідна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року, справа №216/3521/16-ц, в якій Велика Палата відступила від висновку про застосування статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.

Суд доходить висновку, що незаконне списання грошових коштів призвело до того, що ОСОБА_1 не отримала заробітної плати та була позбавлена засобів для існування.

Внаслідок неправомірних дій Банку ОСОБА_1 завдано шкоди, у зв`язку з чим вона значною мірою втратила те, на що розраховувала при укладенні договору про надання банківських послуг. Крім того, позивач вимушена була витрачати свійчас для встановлення причин списання коштів, навідуватися до виконавчої служби.

Таким чином, судом встановлено, що списання Банком грошових коштів з карткового рахунку позивача в розмірі 1504,80 гривень відбулося з істотним порушенням договору.

Проте, доказів заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 гривень справа не містить. Тому, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди та визначення її еквіваленту в грошовому розмірі в сумі 3000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов про стягнення моральної шкоди задоволено частково, а саме 60% = (3000:5000*100), де 3000 - сума, що підлягає до задоволення, а 5000 - сума, яку просив стягнути позивач) від заявлених вимог, то відповідно з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених вимог – в сумі 504,48 гривень, а загалом - 1008,96 гривень – на користь держави.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500 гривень підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме 69,25% = (4504,80:6504,80*100), де 4504,80 – загальна сума, що підлягає до задоволення, а 6504,80 - сума, яку просив стягнути позивач) від заявлених вимог, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1038,75 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.23,207,628,1212,1213 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , суму безпідставно списаних коштів у розмірі 1504,80 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судовий збір в сумі 1008,96 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу в сумі 1038,75 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2020 року.

Суддя: А.М.Чуванова