Ухвала суду № 92771251, 09.11.2020, Обухівський районний суд Київської області

Дата ухвалення
09.11.2020
Номер справи
362/1426/17
Номер документу
92771251
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 362/1426/17

Провадження № 2-47/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесі Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд фінанси», треті особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство юстиції України, про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаною позовною заявою.

За час відкладення розгляду справи 19.10.2020 року за вх. 30477/20 від позивача ОСОБА_2 надійшла заяви про продовження строків розгляду справи на період дії карантину та про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення карантину, обґрунтовуючи заяву запровадженням на території України карантину.

22.10.2020 року за вх. № 31258/20 від третьої особи ОСОБА_6 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до остаточного розгляду справи № 362/6173/19 за позовом ОСОБА_2 до Васильківської міської ради Київської області, державного реєстратора Кручок Н.В. про скасування рішення, яка перебуває в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області, клопотання обґрунтовує неможливість розгляду цієї справи до остаточного рішення справи № 362/6173/19.

22.10.2020 року від третьої особи ОСОБА_6 за вх. № 31259/20 та вх. № 31260/20 надійшли заяви про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляд справи на інший час після закінчення карантину, обґрунтовуючи заяви запровадженням на території України карантину.

26.10.2020 року за вх. № 31626/20 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення карантину, також просить продовжити строк розгляду справи на період дії карантину.

05.11.2020 року за вх.. № 33111/20 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність. Проти винесення рішення у справі не заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подавали.

Після повернення справи після розгляду в апеляційному порядку 22.01.2020 року в судові засідання позивач вдев`яте не з`явились, при цьому позивач подає заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути до суду через запроваджений на території України карантин.

Вирішуючи клопотання третьої особи ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі суд приймає до уваги наступне.

Згідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що визначаючи наявність передбачених Цивільним процесуальним кодексом України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справами які перебувають в провадженні інших суддів, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, мають безпосередній зв`язок з даною справою та не можуть бути встановлені судом самостійно.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Крім того, обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі з мотивів наявності іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства може мати місце, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість їх розгляду та з урахуванням предметів спору у цих справах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі просять визнати недійсним договір іпотеки від 23.11.2010 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; скасувати (виключення) з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_1 , іпотекою за №10519594 від 23.11.10 року; скасувати (зняття) заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10519594 від 23.11.2010 року накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .

Представником третьої особи ОСОБА_2 надана суду копія ухвали про відкриття провадження від 17 березня 2019 року у справі №362/6173/19 за позовом ОСОБА_2 до Васильківської міської ради Київської області, начальника відділу – державного реєстратора відділу державної реєстрації управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області Кручок Наталії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення, однак не було подано копію позовної заяви, тому суд позбавлений можливості співвіднести доводи клопотання із вказаною ухвалою, оскільки суть спору і предмет позову у іншій справі залишились нез`ясованими.

За таких обставин, вимоги клопотання залишились неконкретизованими і невмотивованими.

Суд вважає, що немає достатніх підстав вважати, що у іншій цивільній справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При вирішенні клопотання суд приймає до уваги, що справа не знаходить вирішення з 23.03.2017 року внаслідок переважно процесуальної поведінки позивачів щодо неодноразового подання необґрунтованих відводів та клопотань, зокрема, про зупинення провадження із послідуючим апеляційним оскарженням судових рішень без достатніх підстав.

Враховуючи необхідність вирішення справи у розумні строки, суд вважає, що достатніх правових і фактичних підстав для зупинення провадження у справі на цей час немає, а доводи клопотання є непереконливими.

Будь-яких інших відомостей, які б в силу дії ст.251 ЦПК України породжували правові наслідки у виді виникнення підстав для зупинення провадження у справі, суду не повідомлено. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги зміст і обґрунтування позовних вимог, що підлягають перевірці та з`ясуванні при вирішенні спору, суд не вбачає достатніх підстав для зупинення провадження даної справи.

Також позивачами та третіми особами направлено до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, в яких вони дату та час справи просять визначити після закінчення карантину.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із відповідними змінами, з 12.03.2020 на території всієї України установлено карантин.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесені зміни до Цивільного процесуального Кодексу України, а саме: розділ XII «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України № 731-IX від 18.06.2020 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений вказаним Законом строк сплинув 06.08.2020 року.

Чинним процесуальним законодавством або судом для позивачів чи третіх осіб у цій справі не встановлювались строки для вчинення певних процесуальних дій в період карантину, тому підстав для продовження таких строків суд не вбачає.

Слід відмітити, що до жодної із заяв про відкладення розгляду справи позивачі та треті особи доказів поважності причин неявки не подавали. Всі заяви містять загалом ідентичні доводи та неточні дані про карантинні обмеження, які на їх думку, унеможливлюють їх прибуття до суду. При цьому у судових засіданнях 05.06.2020 року, 16.07.2020 року представник відповідача особисто приймав участь, що вказує на можливість такої явки і відсутність перешкод для прибуття учасника процесу до приміщення суду.

В клопотанні позивачі та треті особи недостатньо конкретизували, які саме карантинні обмеження перешкоджають їм з`явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може.

Наведені у клопотанні відомості щодо умов карантину та нормативно-правових актів щодо карантинних обмежень дійсності частково не відповідають.

Суд погоджується із доводами заяв щодо неможливості прийняти участь в судовому засіданні у зв`язку із впровадженням карантину, припиненням пасажирських перевезень в Київській області, оскільки дійсно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання виникненню, поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 було запроваджено тимчасовий особливий режим роботи, однак ці обставини носили тимчасовий характер та враховувались судом, оскільки 27.03.2020 року, 05.05.2020 року справу було знято з розгляду, судові засідання не відбулись.

Однак, надалі 20 травня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». З 26 травня 2020 року в Київській області запроваджено послаблення протиепідемічних заходів відповідно до рішення Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Таким чином, рішеннями Уряду та уповноважених органів місцевої влади були дозволені пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному сполученні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивачів та третіх осіб про неможливість прибуття до суду.

На офіційному сайті суду неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі із застосуванням засобів індивідуального захисту або у режимі відеоконференції. Позивачі та треті особи не зверталась до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з`являлись.

Наведені у заявах обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином не перешкоджали позивачам та третім особам з`явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Ухилення позивачів від участі в судовому розгляді поданого ними ж позову порушує права іншої сторони – відповідачів, тому позивачів та третіх осіб, які ухиляються від явки до суду, слід попередити про відповідальність за зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків і про можливість вирішення судом питання про залишення позову без розгляду.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивачі не подавали заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу. При цьому представник відповідачів неодноразово посилається, що на сумнівність існування позивачки ОСОБА_1 через те, що вона жодного разу до суду не з`являлась, а підписані від її імені документи мають суттєві розбіжності у виконанні підпису. Оголошене у одному із судових засідань зобов`язання ОСОБА_2 сприяти особистій явці іншого позивача ОСОБА_1 залишилось нереалізованим.

Крім того, суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину було рекомендовано і не мало обов`язкового характеру. Обухівський районний суд Київської області не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення, про що свідчить і особиста участь іншої сторони у спорі. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням, двічі знято справу з розгляду та призначено розгляд справи після закінчення дії встановленого обмеження, послаблення умов карантину і відновлення транспортного пасажирського сполучення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

У зв`язку з наведеним, враховуючи повторність неявки в судове засідання, відсутність клопотання про участь в режимі відеоконференції, беручи до уваги те, що в постанові від 16.07.2020 року Верховний Суд висловив позицію про те, що саме адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття у суд, достатніх підстав для задоволення заяв позивача ОСОБА_1 , позивача, представника третьої особи Сидоренко О.В., третьої особи ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи на значний невизначений строк суд не вбачає.

За таких обставин в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 , позивача, представника третьої особи Сидоренко О.В., третьої особи ОСОБА_6 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання слід відмовити.

Судом поставлено на обговорення питання про можливість залишення позову без розгляду.

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оцінюючи матеріали цивільної справи № 362/1426/17 слід прийняти до уваги наступні обставини, які характеризують процесуальну поведінку позивачів щодо явки до суду.

20.02.2020 року в судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, хоч про час і місце слухання справи були завчасно повідомлені належним чином (т.4 а.с.211, 214). Позивачі не повідомили причини неявки, заяв чи клопотань суду не направили, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки не надали. Розгляд справи було відкладено на 30.03.2020 року.

30.03.2020 року справу було знято з розгляду у зв`язку із впровадженням карантину, судове засідання не відбулось. Розгляд справи було відкладено на 05.05.2020 року.

05.05.2020 року справу було знято з розгляду у зв`язку із впровадженням карантину, судове засідання не відбулось. Розгляд справи було відкладено на 05.06.2020 року.

05.06.2020 року в судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, хоч про час і місце слухання справи завчасно були повідомлені належним чином (т.5 а.с.40, 42), позивач ОСОБА_1 направили до суду заяву про відкладення розгляду справи н інший час після закінчення карантину та про продовження строку розгляду справи, однак поважності причин неявки не повідомила. Позивач ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань суду не подавала. Розгляд справи було відкладено на 16.07.2020 року.

16.07.2020 року в судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, направили суду ряд заяв про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення дії карантину та продовження строку розгляду справи, однак поважності причин неявки не повідомили. Розгляд справи було відкладено на 18.08.2020 року.

18.08.2020 року справу було знято з розгляду у зв`язку із надходження апеляційної скарги та направлення справи для її розгляду в апеляційному прядку.

Після повернення справи після розгляду в апеляційному порядку розгляд справи було призначено на 01.10.2020 року.

01.10.2020 року в судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, хоч про час і місце слухання справи завчасно були повідомлені належним чином (т.5 а.с.187, 194-195), однак поважності причин неявки в судове засідання не суду не подали. Розгляд справи відкладено на 09.11.2020 року.

09.11.2020 року в судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знову не з`явились, хоч про час і місце слухання справи завчасно були повідомлені належним чином (т. 5 а.с.201), від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшли заяви про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення дії карантину та продовження строку розгляду справи, однак поважності причин неявки суду не повідомили.

Слід відмітити, що до жодної із своїх заяв про відкладення розгляду справи позивачі доказів поважності причин неявки не подавали, оригіналів заяв суду не представлялось. Всі заяви містять повністю ідентичний зміст, окрім дати судового засідання, і містять неточні дані про карантинні обмеження, які на думку позивачів, унеможливлюють їх прибуття до суду. При цьому вказаних вище судових засіданнях представник одного з відповідачів особисто приймав участь, що вказує на можливість такої явки і відсутність перешкод для прибуття учасника процесу до приміщення суду.

В клопотанні позивачі не конкретизували, які саме карантинні обмеження перешкоджають їй з`явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може.

Наведені у клопотанні відомості щодо умов карантину та нормативно-правових актів щодо карантинних обмежень дійсності частково не відповідають.

В ухвалі від 16.07.2020 року суд погодився із доводами заяв позивачів щодо неможливості їх прийняти участь в судових засіданнях 30.03.2020 року та 05.05.2020 року у зв`язку із впровадженням карантину, припиненням пасажирських перевезень в Київській області, оскільки дійсно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання виникненню, поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 було запроваджено тимчасовий особливий режим роботи, однак саме цього дня справу було знято з розгляду, судове засідання не відбулось.

Однак, надалі 20 травня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». В місті Києві та в Київській області дозволені пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному сполученні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивачки про неможливість прибуття до суду.

На офіційному сайті суду неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі із застосуванням засобів індивідуального захисту або у режимі відеоконференції. Позивачі не зверталась до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відео конференції, до суду особисто не з`являлись.

Законом України № 731-IX від 18.06.2020 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Наведені у заявах позивачів обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість їх участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином не перешкоджали їм з`явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Ухилення позивачів від участі в судовому розгляді поданого ними ж позову порушує права іншої сторони – відповідача, обмежує його у реалізації прав як власника нерухомого майна через наявність судового спору щодо такого майна.

Слід також зважити на порушення розумних строків розгляду спору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31 серпня 2015 року у справі № 6-24063ск15.

Отже, як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторона позивача була належним чином повідомлена про всі судові засідання, є підтвердження про обізнаність розгляду справу в суді всіма учасниками справи. Заяви від сторони позивачів про відкладення розгляду справи без надання належних та допустимих доказів поважності відсутності в судових засідання, дає суду можливість встановити не добросовісне користування процесуальними правами та зловживання процесуальними правами стороною позивача.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину було рекомендовано і не мало обов`язкового характеру. Обухівський районний суд Київської області не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення, про що свідчить і особиста участь іншої сторони у спорі. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням, знято справу з розгляду 30.03.2020 року та 05.05.2020 року призначено розгляд справи після встановленого обмеження, який послабив дію карантину і відновив транспортний рух.

Тому, суд визнає, що позивачі дев`ять разів не з`явились до суду без поважних причин. На порушення вимог чинного законодавства, сторона позивача неналежним чином користується своїми процесуальними правами, внаслідок чого справа протягом тривалого часу – з 23.03.2017 року, перебуває у провадженні суду, хоч позов поданий самими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак до цього часу спір не знаходить вирішення, в тому числі, через процесуальну поведінку самих позивачів.

Заяви про розгляд справи за їх відсутності позивачі не подавали, що унеможливлює вирішення спору без їх участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважав неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивачів, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судові засідання позивачів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

При направленні судових повісток сторонам роз`яснювалися наслідки неявки у судове засідання, у тому числі приписи ст. 223 ЦПК України.

В силу частини 3 статті 131 ЦПК України суд визнає, що позивачі повторно не з`явились до суду без поважних причин.

У зв`язку з наведеним, враховуючи повторність неявки в судове засідання, відсутність клопотання про участь в режимі відеоконференції, беручи до уваги те, що в постанові від 16.07.2020 року Верховний Суд висловив позицію про те, що саме адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття у суд, залишення позовної заяви без розгляду, на думку суду, у даному випадку, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В ухвалі від 16.07.2020 року суд визнав явку позивачів в судове засідання обов`язковою, роз`яснив позивачам, що згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Не зважаючи на це, позивачі в черговий раз проігнорували приписи чинного законодавства, ухилились від явки до суду та участі в судовому розгляді справи.

За таких обставин, суд вважає можливим залишити позов без розгляду.

Суд вважає доцільним роз`яснити позивачам, що повернення позову не перешкоджає можливості повторного звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 43, 183, 223, 251, 255, 256, 257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі відмовити.

В задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_6 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесі Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд фінанси», треті особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство юстиції України, про визнання договорів недійсними залишити без розгляду.

Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження та залишення позову без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя М.В.Кравченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 92771251 ?

Документ № 92771251 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 92771251 ?

Дата ухвалення - 09.11.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 92771251 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 92771251 ?

В Обухівський районний суд Київської області
Попередній документ : 92771244
Наступний документ : 92771253