Рішення № 92770649, 09.11.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Справа № 924/860/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Дніпро

до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності в розмірі 294 629,40 грн., з яких 228 988,40 грн. - основний борг, 45 889,20 грн. - інфляційні збитки, 19 751,80 грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

позивача: Водзінський О.В. - згідно ордеру серії РН-711 №032 від 17.07.2020 року;

відповідача: Вознюк Р.П. - згідно ордеру серії ВК №1004942 від 23.03.2020 року

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлені товарно-матеріальні цінності в розмірі 294 629,40 грн., з яких 228 988,40 грн. - основний борг, 45 889,20 грн. - інфляційні збитки, 19 751,80 грн. - 3% річних. Вимоги обґрунтовує неналежним виконанням ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності в розмірі 294629,40 грн., з яких 228988,40 грн. - основний борг, 45889,20 грн. - інфляційні збитки, 19751,80 грн. - 3% річних; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 20.08.2020 року постановлено здійснювати розгляд справи №924/860/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Відповідач під час судового розгляду спору та у наданому суду відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що поставки товару, стягнення вартості якого є предметом даного спору, здійснювались на підставі недійсного договору купівлі-продажу №103/07 від 28.07.2017 року. Наголошує і на фактичному не переданні товару.

Позивач у відповіді на відзив вважає заперечення ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» безпідставними, оскільки факт поставки товару підтверджений належними документами, а господарські операції відображені в податковій звітності. Заперечує і щодо твердження про поставку товару на підставі договору купівлі-продажу №103/07 від 28.07.2017 року, оскільки у специфікаціях до такого договору не передбачений товар, який поставлений згідно накладних від 31.08.2017 року.

Відповідач у запереченнях від 13.10.2020 року звертає увагу суду на зазначенні на видаткових накладних підставою передачі товару договір «ТМЦ», тому вважає, що поставки відбулись саме на виконання договору купівлі-продажу №103/07 від 28.07.2017 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.07.2017 року між ТОВ «ТД «Шепетівський цукор» та ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» укладено договір №103/07 купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу товарно-матеріальні цінності, додаткові матеріали, асортимент, ціна та кількість яких визначені відповідно до специфікацій, а відповідач – прийняти та оплатити товар в порядку та строки, що визначені цим договором. Найменування, асортимент, кількість товару, одиниця виміру, ціна та загальна вартість товару, що підлягає передачі покупцеві відповідно до цього договору, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, а також фіксуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється (п. 3.1. договору №103/07 купівлі-продажу від 28.07.2017 року).

У специфікаціях №1, №02, №03, №04, №05 сторонами погоджено перелік товару, який передається за договором купівлі-продажу.

Позивачем згідно видаткових накладних №1028 від 31.08.2017 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 65098,44 грн.; №1051 від 31.08.2017 року на суму 2766,00 грн.; №1018 від 31.08.2017 року на суму 3171,60 грн.; №1006 від 31.08.2017 року на суму 105334,80 грн.; №996 від 31.08.2017 року на суму 5715,60 грн.; №994 від 31.08.2017 року на суму 12235,20 грн.; №988 від 31.08.2017 року на суму 1604,40 грн.; №993 від 31.08.2017 року на суму 426,00 грн.; №987 від 31.08.2018 року на суму 186,00 грн.; №981 від 31.08.2017 року на суму 1470,00 грн.; №984 від 31.08.2017 року на суму 8394,00 грн.; №1375 від 31.08.2017 року на суму 16926,00 грн.; №958 від 31.08.2017 року на суму 2857,20 грн.; №1306 від 31.08.2017 року на суму 1408,80 грн.; №1294 від 31.08.2017 року на суму 1394,40 грн. На загальну суму 228988,44 грн. У накладних зазначено: «Договір ТМЦ».

ТОВ «ТД «Шепетівський цукор» звернувся до ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» із претензією №35-06 від 12.06.2020 року, у якій просить сплатити заборгованість за накладними від 31.08.2017 року на суму 228988,40 грн.

Як вбачається із податкових накладних від 31.08.2017 року, позивачем поставлено відповідачу товар на суми 65098,44 грн.; 2766,00 грн.; 3171,60 грн.; 105334,80 грн.; 5715,60 грн.; 12235,20 грн.; 1604,40 грн.; 426,00 грн.; 186,00 грн.; 1470,00 грн.; 8394,00 грн.; 16926,00 грн.; 2857,20 грн.; 1408,80 грн.; 1394,40 грн.

Відповідно до наданих ГУ ДПС у Хмельницькій області інформації, відповідачем зареєстровано податкові декларації на здійснені поставки, стягнення за якими є предметом даного спору.

З вищевикладеного, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір та прийняття відповідачем пропозиції позивача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію.

Із наданих видаткових накладних від 31.08.2017 року вбачається, що вони підписані представниками сторін (зі сторони відповідача - директором та бухгалтером), скріплені їхніми печатками, у них відображено зміст та обсяг господарської операції.

У відповідності до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Викладене кореспондується з приписами п.п. 2.1-2.2, 2.4-2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, згідно яких первинні документи - документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Видаткові накладні від 31.08.2017 року містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документа, тому підтверджують факт поставки товару ПрАТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Окрім того, судом також приймається до уваги, що відповідно до п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій відповідачем зареєстровано податкові декларації, що також в сукупності підтверджує факт їх здійснення.

Посилання відповідача на здійснення поставки відповідно до договору купівлі-продажу №103/07 від 28.07.2017 року судом оцінюються критично з мотивів недоведеності. Окрім того, товар, поставлений за видатковими накладними від 31.08.2017 року, не передбачений у специфікаціях до договору купівлі-продажу №103/07 від 28.07.2017 року, у яких, згідно п. 3.1 договору, погоджується найменування товару, що поставляється за таким договором.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

З огляду на викладене, обов`язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 228988,44 грн. (видаткові накладні №1028 від 31.08.2017 року 65098,44 грн.; №1051 від 31.08.2017 року на суму 2766,00 грн.; №1018 від 31.08.2017 року на суму 3171,60 грн.; №1006 від 31.08.2017 року на суму 105334,80 грн.; №996 від 31.08.2017 року на суму 5715,60 грн.; №994 від 31.08.2017 року на суму 12235,20 грн.; №988 від 31.08.2017 року на суму 1604,40 грн.; №993 від 31.08.2017 року на суму 426,00 грн.; №987 від 31.08.2018 року на суму 186,00 грн.; №981 від 31.08.2017 року на суму 1470,00 грн.; №984 від 31.08.2017 року на суму 8394,00 грн.; №1375 від 31.08.2017 року на суму 16926,00 грн.; №958 від 31.08.2017 року на суму 2857,20 грн.; №1306 від 31.08.2017 року на суму 1408,80 грн.; №1294 від 31.08.2017 року на суму 1394,40 грн.).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Проте, доказів сплати суми боргу, заявленої до стягнення, в розмірі 228 988,40 грн. матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, тому суд приходить до висновку про стягнення 228 988,40 грн. заборгованості з відповідача та задоволення відповідної позовної вимоги.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що позивачем в межах сум, допустимих до стягнення, нараховано 19 751,80 грн. 3% річних, тому вказана сума підлягає стягненню, а позовна вимога – задоволенню.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

За результатами перерахунку судом встановлено, що заявлені до стягнення 45 889,20 грн. втрат від інфляції нараховано в межах суми, допустимої до стягнення, тому суд задовольняє відповідну позовну вимогу.

З всього вищевикладеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Дніпро до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності в розмірі 294 629,40 грн., з яких 228 988,40 грн. - основний борг, 45 889,20 грн. - інфляційні збитки, 19 751,80 грн. - 3% річних, підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Дніпро до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності в розмірі 294 629,40 грн., з яких 228 988,40 грн. - основний борг, 45 889,20 грн. - інфляційні збитки, 19 751,80 грн. - 3% річних, задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31, код 00373391) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» (49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 43, код 36681090) 228 988,40 грн. (двісті двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 40 коп.) основного боргу, 45 889,20 грн. (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять грн. 20 коп.) втрат від інфляції, 19 751,80 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят одну грн. 80 коп.) 3% річних, 4 419, 44 грн. (чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять грн. 44 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 5 прим.: 1 - до справи; 2, 3 - позивачу (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Овчарука, буд. 36; 49005, м. Дніпро, пр.. Гагаріна, буд. 43 ) - рек. з пов. про вручення; 4 - представнику позивача адвокату О. Водзінському (29001, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1, офіс 507) - рек. з пов. про вручення; 5 – відповідачу 30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31) - рек. з пов. про вручення