Рішення № 92760157, 21.10.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5856/13-ц

Провадження № 2/645/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання не чинити перешкод у мирному володінні житловим будинком, надвірними будівлями і земельною ділянкою, заборону вчинення певних дій, визнання недійсною будинкової книги, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , в якому просить суд усунути йому перешкоди в користуванні належної йому на праві власності Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу та ключей від калитки та дверей будинку у десятиденний термін зз моменту вступу рішення суду в законну силу. Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти перешкоди ОСОБА_1 в користуванні його власністю Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 в свою чергу звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Міністрества внутрішніх справ України, в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у мирному володінні житловим будинком, надвірними будівлями і земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити відповідачу наближатися до будинку за зазначеною адресою, визнати недійсною будинкову книгу на зазначений будинок, видану 17.02.1982 року ОСОБА_5 та зобов`язати ОСОБА_1 передати вказану будинкову книгу для подальшої її знищення.

ОСОБА_4 також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , в якому просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 Ѕ частину трикімнатного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку забудови 1959 року без самовільно збудованих споруд згідно рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.08.1981 року по цивільній справі №2-1470/1981.

Ухвалами суду від 21 жовтня 2020 року позовну заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Міністрества внутрішніх справ України про зобов`язання не чинити перешкод у мирному володінні житловим будинком, надвірними будівлями і земельною ділянкою, заборону вчинення певних дій, визнання недійсною будинкової книги, позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишені без розгляду.

В обгрунтування первісного позову ОСОБА_1 зазначив, що 30 березня 2012 року державним нотаріусом 12-ої Харківської державної нотаріальної контори Полтєвою І.О. оформлено свідоцтво про право власності за заповітом на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 на його ім`я, за реєстровим №6-208. На виконання п.1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №157/6445 від 18 лютого 2002 року, 23.04.2012 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» своє право власності на будинок за реєстраційним номером №12381287 про що 23.04.2012 року у виготовлений 06.10.2005 року технічний паспорт були несені і відповідні зміни в технічний паспорт, реєстровий №42345, інвентаризаційна справа №51706, однак, відповідачами всіляко чиняться перешкоди в користуванні власністю, у зв`язку з чим іншого шляху, як звернутися до суду за захистом своїх прав судом не вбачається.

У ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач та представник третьої особи ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, причини неявки суду не повідомили, однак, у ході судового розгляду позовні вимоги не визнали у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначали суду, що ОСОБА_1 до позовної заяви додані незаконним шляхом отримані документи та документи в яких внесені неправдиві відомості, так, на їх думку, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.03.2012 року складене з порушенням законодавства про нотаріат, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно також складений реєстратором з грубим порушенням законодавства, технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 виготовлений за станом обстеження будинку 06.10.2005 року втратив чинність і до якого 23.04.2012 року КП «ХМ БТІ» неправомірно внесений запис, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частки житлового будинку. Окрім того, на їх думку позивач безпідставно звинувачує ОСОБА_2 у здійсненні йому перешкод, оскільки він знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою ОСОБА_3 та її племінника ОСОБА_4 , інтереси яких він представляє з 2005 року. ОСОБА_3 вступила в управління та володіння спадковим майном – будинком за зазначеною адресою, тобто прийняла спадщину батька, відсутність державної реєстрації права власності не означає, що ОСОБА_3 позбавлена права володіння і користування.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

У ході судового розгляду встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30.03.2012 року Державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Полтєвою І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1-3917, після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить спадкове майно – Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно зазначеного свідоцтва, на земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 68,0 кв.м. та надвірні будівлі: літня кухня літ. Б; льох літ. В,Г; вбиральня літ. Д,Н; сарай літ. Л,П; душ літ. М,О; огорожа №№3-8. Вищевказане майно належало спадкодавцю на підставі Рішення Фрунзенського районного народного суду міста Харкова від 14.08.1981 року, справа №2-1470-1981року, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 14.10.1981 року номер запису: 42345.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.02.2014 року (справа 645/6361/13) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, треті особи – Фрунзенський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Головне управління юстиції в Харківській області, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним зазначеного свідоцтва про право ОСОБА_1 на спадщину за заповітом, виданого 30.03.2012 року Державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Полтєвою І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1-3917.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена. Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 3 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 3 лютого 2014 року, ухвалу апеляційного суду Харкіської області від 17 липня 2014 року залишено без змін.

У відповідності до ч.4, ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з Витягу про Державну реєстрації прав №33913041 від 23.04.2012 року, наданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризції», 23.04.2012 року прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на Ѕ житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

23.04.2012 року внесено відповідні зміни у виготовлений 06.10.2005 року технічний паспорт, реєстровий №42345, інвентаризаційна справа №51706.

Відповідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №8614548 від 12.10.2005 року, інша Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки р№ 1-1495 від 17.06.1959 року.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №2111 від 3 березня 2005 року (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 3 березня 2005 року).

Після смерті ОСОБА_9 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори звернулася донька померлого ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої відкрита спадкова справа №887/2005

Як встановлено у ході судового розгляду, в належній спадкодавцю ОСОБА_9 Ѕ частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають відповідач, а також третя особа - ОСОБА_4 , які фактично перешкоджають позивачу у користуванні належною йому частиною спірного домоволодіння.

Так у своїх зустрічних позовних заявах, а також наданих запереченнях на первісний позов, відповідачі та третя особа фактично оспорювали право власності ОСОБА_1 на належні йому Ѕ частини спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим не визнають право позивача на користування спірним домоволодінням, не надають йому доступу до нього, оскільки позивач не має ключів від вхідних дверей до будинку та калиток.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. №-457/97-ВР, а також ст.1 Протоколу №-1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Оскільки судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони не можуть вирішити спір щодо користування домоволодінням, позивач не має вільного доступу до будинку, співвласником якого він є, через перешкоди зі сторони відповідачів, суд вважає за необхідне задовольнити позов та усунути перешкоди у користуванні власністю, заборонивши відповідачам чинити перешкоди позивачу у користуванні його власністю - Ѕ часткою будинку АДРЕСА_1

Судові витрати, понесені позивачами у зв`язку з розглядом справи, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком – задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належної йому на праві власності Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу до калітки та дверей будинку.

Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти перешкоди ОСОБА_1 в користуванні йогот власністю Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 57 гривень 36 копійок з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлений 2 листопада 2020 року.

Головуючий-суддя: