Рішення № 92759307, 10.11.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3244/20

Номер провадження 2/623/932/2020

РІШЕННЯ

іменем України

10 листопада 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Одарюка М.П.

при секретарі: Костенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізюмі справу № 623/3244/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

в с т а н о в и в:

1. Зміст позовних вимог.

1.1. 18 вересня 2020 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідно до договору № б/н від 09.02.2011 року ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 1600,00 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії 1% .

Зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, " Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30.06.2020 року становить 556874,36 грн. та складається з 12830,25 грн.- заборгованість за кредитом; 544044,11 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн.- заборгованість за пенею; 0,00 грн. - заборгованість за комісією. Позивач вказує на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суму заборгованості за кредитом, а тому просять суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 137030,82 грн., яка складається з: 12830,25 грн. - заборгованість за кредитом; 124200,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 09.02.2007 року по 31.08.2017 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

2. Правові позиції сторін судового процесу.

2.1. Відповідачка надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач шляхом встановлення кредитного ліміту та видачі платіжної картки банк лише надає своїм клієнтам право отримати кредит. Однак позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем кредитних коштів. В позовній заяві банк не вказує ні номеру картки, ні номеру рахунку з якого начебто отримані чи іншим чином використанні гроші, та на якій вони мали б бути поверненні. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Відповідачка вказує на те, що вона не підписувала " Умови та правила надання банківських послуг" та " Тарифи Банку", відповідачку з ними працівники банку не ознайомлювали. Також в довідці про зміну умов кредитування, яка додана до позовної заяви не зазначено, хто її підписував та чи мала ця особа право на її підписання. Анкета - заява не підтверджує надання відповідачу грошових коштів на картку, відкриття рахунку та зарахування кредиту на цей рахунок, більш того в довідці про зміну умов кредитування зазначено, що кредитний ліміт на 09.02.2007 року становить 21600,00 грн., який в подальшому та зменшувався , то збільшувався , остання зміна кредиту відбулася 22.02.2013 року та слала суму 13100,00 грн., а в анкеті заяві зазначена сума бажаного кредитного ліміту 1600,00 грн. Відповідачка надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Разом з відзивом на позов відповідачка надала суду заяву про застосування до спірних відносин строку позовної давності.

2.3. У відповіді на відзив позивач зазначає, що ОСОБА_1 09.02.2007 року підписала Заяву б/н з метою отримання банківських послуг АТ КБ " Приватбанк". ОСОБА_1 18.01.2011 року підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано: в заяві позивальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, що свідчить про укладення договору між позивачем та відповідачем. На підставі поданої відповідачем заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку ( www.privatbank.ua) складають договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ( п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова картка ( п.1.1.1.62), яку отримала відповідач та мобільний телефон який вказала відповідач ( п.1.1.1.15, п.1.1.1.16) в заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена картка ( п.п.1.1.1.90) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. Запе допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами. Позивачем надана до суду копія анкети - заяви від 09.02.2007 року, з якої чітко вбачаються персональні дані відповідачки, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, а також чітко вбачається, що відповідачка висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку " Універсальна", та особистим підписом засвідчила, що вона згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами становить між відповідачкою та банком договір про надання банківських послуг. На момент оформлення кредиту встановлено поточну процентну ставку у розмірі 22,8% на рік, вказано розмір комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу, тощо. Із виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух котів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображенні в графі " Сума погашення за наданим кредитом"). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимим доказами по справі.Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово -економічні експертизи по справі не призначались. Враховуючи норми закону та докази, що містяться у матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконанні та кредитором не прийнятті. В заяві анкеті клієнта зазначено, початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору визначено ( п.2.1.1.2.3), що банку має право в будь -який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки ( пені та штрафів) був збільшений до 50 років.Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки ( місяць та рік). Картка дії до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк пере випущеної картки до останнього дня 06/16 ( довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 16.09.2020 року до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також позивач вказує на те, що з виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Враховуючи викладене просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2.5. Зважаючи на те, що сторони у цивільному спорі надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, то суд вважає за доцільне розглянути справу за наявними документами за відсутністю сторін.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

3.1. Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору № б/н від 09.02.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячна комісія 1% ( а.с.25). Суд критично ставиться до анкети - заяви від 18.01.2011 року, доданої відповідачем до відповіді на відзив, оскільки позивачем не надано суду доказів, що анкета -заява від 18.11.2011 року та заява б/н від 09.02.2011 року є складаовим одного договору про надання відповідачу банківських послуг.

3.2. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Пам`яткою клієнта", «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею і Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис позичальника у заяві ( а.с.25 оборот). Матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідачка ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, а також щодо її зобов`язання виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку, про що вказує позивач у своїй відповіді на відзив.

3.3. Відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

3.4. Згідно п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, та комісію в строки та порядку, встановленими Договором.

3.5. У відповідності до п.2.1.1.7.6 у разі порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, він зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

3.6. Позивач зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти, але відповідач кредит не погашає, відсотки за користування кредитними коштами не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2020 року становить 556874,36 грн. та складається з 12830,25 грн.- заборгованість за кредитом; 544044,11 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн.- заборгованість за пенею; 0,00 грн. - заборгованість за комісією. Позивач вказує на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суму заборгованості за кредитом, а тому просять суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 137030,82 грн., яка складається з: 12830,25 грн. - заборгованість за кредитом; 124200,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 09.02.2007 року по 31.08.2017 року.

4. Нормативне регулювання правовідносин та їх аналіз судом.

4.1. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

4.2. Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.3. Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

4.4. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст.. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.5. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

4.6. На підтвердження виконання кредитного договору відповідачем під час судового розгляду були надані пояснення по справі.

4.7. Однак, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що достатніх та належних доказів на підтвердження виконання кредитного договору суду під час розгляду справи не було надано.

4.8. Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, відповідно до умов договору.

4.9. У відповідності до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

4.10. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.11. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

4.12. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.13. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

4.14. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

4.15. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

4.16. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

4.17. За висновками Верховного Суду України про застосування строків позовної давності до кредитних правовідносин, викладеними у постановах № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

4.18. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

4.19. Із розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позовної заяви (а.с.4-11), вбачається що за період з 09.02.2007 року по 30.06.2020 року відповідачем кредитні кошти на погашення кредиту не вносилися (колонка "Сума погашення за наданим кредитом"), що спростовує твердження позивача про те, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Як вбачається із виписки за договором б/н станом на 21.07.2020 року (у виписці не зазначено дату договору, оскільки позивачем до позову додано дві анкети -заяви від 09.02.2007 року та 18.01.2011 року) відповідачем були здійснені періодичні виплати по заборгованості за весь період її нарахування. Останнє погашення заборгованості було здійснено відповідачем 10.06.2016 року, строк дії картки до останнього дня 06.2016 року (згідно довідки АТ КБ "Приватбанк"), а з позовом до суду позивач звернувся 18.09.2020 року.

4.20. Позивачем не надано доказів продовження строку дії картки або отримання відповідачем у ПАТ КБ «ПриватБанк» нової кредитної картки з іншим строком дії.

4.21. Таким чином, до моменту звернення позивача до суду з позовом 18.09.2020 року строк позовної давності сплив.

4.23. Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верхового Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

4.24. Про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідач заявляв клопотання.

4.25. Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

4.26. Звернувшись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, банк наполягав на тому, що за згодою з відповідачем, між ними була збільшена позовні давність та визначена у 50 років.

4.27. Проте, визначений в Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшений строк позовної давності не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

4.28. Правова позиція з питання збільшення строку позовної давності до 50 років наведена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. по справі №751/5977/17.

Стосовно проведення операції по картці з 15.06.2016 року, які визначені як «автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_2 ».

5.1. Згідно з пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки,а не закінченням строку дії договору.

5.2. Даний платіж було здійснено самостійно позивачем без погодження з боржником шляхом автоматичного списання коштів з інших рахунків.

5.3. Згідно п 1.7. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої постановою №22 від 21 січня 2004 року кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Такої згоди відповідач не надавав.

5.4. Отже, дії відповідача, які б свідчили про визнання ним боргу або іншого обов`язку та переривання строку позовної давності в матеріалах справи відсутні.

5.5. Таким чином, автоматичне списання банком частини суми кредиту з іншого рахунку в 2015 році не може свідчити про визнання боргу відповідачем та не може слугувати підставою для переривання строку позовної давності.

Стосовно спливу строку позовної давності.

6.1. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

6.2. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

6.3. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у сторін є докази, що підтверджують факт такого переривання.

6.4. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

6.5. Бездіяльність боржника (наприклад, не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

6.6. Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

6.7. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-1457цс16 від 09 листопада 2016 року, при цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

6.8. З розрахунку, наданого банком, не вбачається, що протягом строку позовної давності відповідачем вчинялись будь-які платежі за вищевказаним договором, жодних квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження здійснення платежів особисто відповідачем та визнання нею боргу до суду не надано.

6.9. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафів. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 88, 57-60, 213-315 ЦПК України, ст. 253, 256 - 257, 267 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк