Вирок № 92753152, 10.11.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 211/5222/16-к

Провадження № 1-кп/210/268/20

"10" листопада 2020 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

суддів: Ступак С.В., Хлистуненко О.В.,

за участі секретарів судового засідання: Соколовської Т.О., Реви К.В., Ромашевського В.Є.,

прокурорів: Бровко Н.М., Козюри О.В., Котова В.В.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

обвинувачених: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених, - адвокатів: Михайлів Е.П., Антоненка В.А., Буліч Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12016040720002090 від 11 вересня 2016 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 23 листопада 2012 року Комсомольським районним судом м. Херсону, за ст.ст.121 ч.1, 185 ч.3, 70 КК України, до покарання у вигляді 05 років позбавлення волі;

2) 18 січня 2013 року Комсомольським районним судом м. Херсон, за ст.ст.187 ч.2, 69, 70 ч.4 КК України, до покарання у вигляді 06 років позбавлення волі з конфіскацією усього йому належного майна;

3) 13 березня 2015 року Комсомольським районним судом м. Херсон, за ст.ст.186 ч.2, 70 ч.4 КК України, до покарання у вигляді 06 років 06 місяців позбавлення волі. Звільнився 12 липня 2016 року по відбуттю строку покарання,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 13 березня 2006 року Пустомитівським районним судом Львівської області, за ст.ст.162 ч.1, 71 КК України, до покарання у вигляді 03 років 04 місяців позбавлення волі. Звільнився 19 липня 2009 року з Львівської ВК (№40) по відбуттю строку покарання;

2) 18 червня 2014 року Пустомитівським районним судом Львівської області, за ст.185 ч.3 КК України, до покарання у вигляді 03 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 03 роки;

3) 14 лютого 2018 року Залізничним районним судом м. Львова, за ст.ст.185 ч.2, 71 ч.ч.1, 4 КК України, до покарання у вигляді 03 років 02 місяців позбавлення волі,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, та відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м. Армовір, Краснодарського краю, Росія, громадянина Російської Федерації, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 09 вересня 2016 року приїхав до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з метою оглянути місто, де на зупинці громадського транспорту «Автовокзал» в м. Кривому Розі Дніпропетровської області познайомився з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , і залишився переночувати за місцем їх тимчасового мешкання: АДРЕСА_4 .

В подальшому, ОСОБА_2 , приблизно о 14:00 годині 10 вересня 2016 року проходив біля будинку №79 по пр. Гагаріна в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де біля першого під`їзду вказаного будинку побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Підійшовши до вказаних осіб ОСОБА_2 , представившись « ОСОБА_7 », попросив в них цигарку та почав спілкуватись з ними. В ході спілкування ОСОБА_2 побачив в руці ОСОБА_1 мобільний телефон марки «НТС» чорного кольору і у нього раптово виник злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном та зверненням його на свою користь. З метою реалізації свого злочинного наміру щодо заволодіння майном, ОСОБА_2 намагався залишитися з ОСОБА_1 на одинці, у зв`язку з чим попросив у останнього води, розуміючи, що ОСОБА_1 ймовірно запросить його додому, де він зможе заволодіти даним телефоном без свідків та очевидців. ОСОБА_1 погодився та запропонував ОСОБА_2 пройти з ним до квартири, але ОСОБА_6 пішов з ними, чим позбавив ОСОБА_2 можливості реалізувати свій злочинний намір.

ОСОБА_2 залишив намір на заволодіння майном ОСОБА_1 . Піднявшись у трьох до квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 зайшов до приміщення, а ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишились чекати його на сходовому майданчику. ОСОБА_1 виніс ОСОБА_2 пластикову пляшку з водою, та попрощавшись, зачинив вхідні двері.

10 вересня 2016 року, приблизно о 14:40 годині ОСОБА_2 , проходячи біля будинку №79 пр. Гагаріна в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зустрів раніше знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з якими він разом проживав за адресою: АДРЕСА_4 . У ОСОБА_2 достеменно знаючого, що ОСОБА_1 в даний час перебуває вдома, адресу проживання якого він знав, знову виник злочинний на заволодіння майном останнього, але вже за допомогою групи осіб, з проникненням в житло потерпілого та з застосуванням насильства.

ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вступити в злочинну змову для реалізації нападу на ОСОБА_1 поєднаного із проникненням до житла останнього, з метою заволодіння цінним майном потерпілого та заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, на що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погодились. Згідно злочинної змови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні були діяти по ситуації.

Приблизно о 15:00 годині 10 вересня 2016 року, згідно злочинної змови, ОСОБА_2 , раніше засуджений за розбійний напад, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без заздалегідь розподілених ролей, діючи групою осіб, реалізовуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на здійснення нападу на ОСОБА_1 , поєднаного із проникненням до його житла та зі спричиненням йому тяжких тілесних ушкоджень, діючи з корисливих мотивів, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , підійшли до квартири АДРЕСА_5 , де ОСОБА_2 постукав у вхідні двері квартири та попросив ОСОБА_1 відчинити двері, при цьому назвавшись « ОСОБА_7 » з яким ОСОБА_1 напередодні познайомився.

Надалі ОСОБА_1 , не підозрюючи злочинні наміри ОСОБА_2 , відчинив двері, а ОСОБА_2 одразу наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в ліву сторону обличчя ОСОБА_1 , від даного удару ОСОБА_1 повело в сторону і ОСОБА_2 , зайшовши до приміщення квартири потерпілого, наніс останньому ще один удар правою рукою зжатою в кулак в область обличчя щелепи ОСОБА_1 , від чого ОСОБА_1 впав на підлогу у коридорі, який знаходиться між кухнею та вхідним коридором квартири, на правий бік. Тим часом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , слідом за ОСОБА_2 , зайшли до квартири ОСОБА_1 та почали реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном. ОСОБА_4 сів на спину ОСОБА_1 , подавляючи його волю, почав утримувати останнього в положенні лежачи на животі обличчям до підлоги чим унеможливив чинити опір останнім, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тим часом проводили обшук квартири на предмет виявлення цінних речей.

ОСОБА_4 , сидячі на спині ОСОБА_1 , наніс йому один удар правою рукою зжатою в кулак в область потилиці та пригрозив застосуванням насильства у разі вчинення ним опору, та, запевнив потерпілого, що все буде гаразд у разі відсутності спротиву з боку останнього. ОСОБА_1 , реально оцінюючи обстановку, що склалася, та серйозність погроз ОСОБА_4 , які він сприйняв як реальні, не намагався чинити опір ОСОБА_4 .

Після чого, продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самостійно виявили в кімнатах квартири та незаконно заволоділи речами потерпілого ОСОБА_1 , а саме: ноутбуком марки «Samsung МР-RV408-A01 s/n: ZUFL93DZB00451 », чорно сірого кольору, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, складає 3166,67 гривень, ноутбуком марки «Lenovo 100-15 IBY (80 MJ) s/n: MP09GRE7», чорного кольору s/n:MP09GRE7, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, складає 5856,61 гривень, мобільним телефоном марки «НТС Explorer», imei: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, складає 575,00 гривень, телевізором марки «Saturn TV LCD 153», чорного кольору, 15 дюймів діагональ, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, складає 1250,00 гривень, дисковод-накопичувач «Backup Plus Desktop STCA 2000200, об`ємом 2 TB», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, складає 534,84 гривні, після чого, склавши вказані речі у дорожню сумку ОСОБА_1 темно-синього кольору, яка для потерпілого ОСОБА_1 цінності не має, повідомили ОСОБА_4 , що потрібно покидати приміщення квартири.

На той час потерпілий ОСОБА_1 продовжував лежати на підлозі та не чинив супротив, так як погрозу ОСОБА_4 він приймав як реальну і боявся за своє життя та здоров`я, і вважав, що в даній ситуації він не зможе постояти за себе та бажав, щоб останні пішли з квартири і залишили його.

З метою перешкоджання потерпілому ОСОБА_1 звернутися за допомогою до поліції і тим самим забезпечити всій групі час для відступу з місця злочину, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сказали про це вголос і водночас підійшли до потерпілого з метою спричинити йому удари, при цьому, ОСОБА_4 піднявся зі спини потерпілого та відійшов в сторону. ОСОБА_3 знаходячись біля голови потерпілого ОСОБА_1 почав наносити невстановлену кількість ударів обутими ногами в область голові та обличчя останнього. Тим часом ОСОБА_2 почав наносити невстановлену кількість ударів обутими ногами по спині та лівому боку потерпілого, а ОСОБА_4 в момент нанесення ударів потерпілому ОСОБА_1 стояв та спостерігав за ситуацією. Після того, як потерпілий ОСОБА_1 припинив подавати ознаки життя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли, обернувши викрадене майно на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 11383,12 гривні, та тілесні ушкодження , які згідно висновку експерта №1934 від 19 жовтня 2016 року, відносяться: закрита травма грудної клітини; розрив правої і лівої легені, що викликало двобічний травматичний пневмоторакс до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; забійна рана обличчя до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (більше 7 діб але не менше 21 доби), синці, садна обличчя, крововилив в склеру лівого ока крововилив в склеру лівого ока до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 ч.4 КК України, як розбій, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчиняла розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 ч.4 КК України, як розбій, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Першочергово обвинувачені вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнали, в зв`язку з чим колегія суддів установила наступний порядок дослідження доказів: допитати потерпілого, допитати свідків, дослідити матеріали кримінального провадження та допитами обвинувачених.

Після допиту потерпілого, свідків, дослідження матеріалів кримінального провадження, обвинувачені вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали, зазначивши фактичні обставини справи, зазначивши дату, час, спосіб та наслідки вчинення вказаного злочину, що відповідає викладеним в обвинувальному акті обставинам.

Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 (постановою слідчого СВ Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Козацькою Н.М. від 07 листопада 2016 року анкетні дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродження м. Пустомити Львівської області, громадянина України, змінено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Армавір Російської Федерації, громадянин Росії, т.2, акр.крим.пров.№№133, 134), вину у пред`явленому звинуваченні визнав, пояснив, що визнає обставини, викладені в обвинувальному акті, однак насправді це була банальна пиятика, яка переросла в ситуацію, що склалася. З ОСОБА_3 він був давно знайомий., з ОСОБА_2 познайомився на зупинці громадського транспорту «Автовокзал» в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Вони у трьох з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 вересня 2016 року зайшли до ОСОБА_1 , так як йому необхідна була вода розбавити настій глоду. Він, обвинувачений, був дуже п`яний, бійка почалася вже у квартирі. Хто наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження? Мабуть він один - обвинувачений. Через стан сп`яніння погано пам`ятає, що відбувалося, - утримував потерпілого, сидів у нього на животі. Умисел на заволодіння майном виник по ходу дій. Позов потерпілого визнає в повному обсязі, щиро кається у вчиненому.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому звинуваченні визнав, пояснив, що 10 вересня 2016 року також був п`яний, підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, позов потерпілого визнає. З ОСОБА_2 познайомився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 знає давно. Хто був ініціатором візиту до ОСОБА_1 не пам`ятає, потрібна була вода, а там зав`язалася бійка. Коли ОСОБА_4 сидів на животі у потерпілого, не пам`ятає, що він сам робив, був десь в квартирі, шукав гроші. Взяли телефон, що ще не пам`ятає. Щиро кається у вчиненому.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 вину у пред`явленому звинуваченні визнав, позов потерпілого визнав, пояснив, що з потерпілим познайомився сам за обставин, викладених в обвинувальному акті, як представився потерпілому не пам`ятає, був трішки на підпитку. Потім зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чи одразу вирішили пограбувати потерпілого чи потім, вже не пам`ятає, бо це було восени 2016 року. Після пограбування речі потерпілого продали, десь діли. Щиро кається у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 10 вересня 2016 року вранці, о 08:00-08:30 годині, після нічної зміни випив пива зі своїм знайомим ОСОБА_6 , близько 12:00 години вони приїхали на зупинку «Автовокзал» в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, де мешкають. У нього вдома разом пили пиво та спілкувалися. Близько першої години дня в магазині купили 2 літри пива та розпивали біля магазину, потім товариш провів його додому й вони на лавці допивали пиво. До них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_2 , попросив сигарету - його пригостили, попросив пиво - він віддав йому своє допити. ОСОБА_2 представився ОСОБА_7 , став спілкуватися з ними, а коли вони збиралися йти додому, попросив води. Вони всі разом піднялися до його квартири, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зачекали біля квартири, він набрав пляшку води, віддав ОСОБА_2 і вони пішли, а він залишися вдома. Приблизно через хвилин 15 почув стук у двері, спитав хто там, відповіли - « ОСОБА_7 ». Відчинивши двері, одразу отримав удар у обличчя у ліву сторону. Від цього удару втратив рівновагу, але не впав, потім йому нанесли ще одного удару, від якого він упав між кухнею та коридором. Почув як усі троє зайшли - зачинилися двері. ОСОБА_4 сів йому на спину, ударив долонею по шиї, сказав, щоб сидів тихо, не рипався і все буде добре. Опір він не чинив, так як боявся що його вб`ють, він був один, а їх троє. Потім вони зібралися уходити, ОСОБА_4 встав з нього, а ОСОБА_2 підійшов до його голови та почав наносити удари. ОСОБА_2 наносив удари по голові, а ОСОБА_3 - удари по спині. Після чого він втратив свідомість. Коли прокинувся на вулиці було темно, весь у крові, телефону не було. Він спустився до сусідки з 3-го поверху, зателефонував матері, повідомив про те, що сталося і пішов додому. Близько 21:00-21:30 години сестра прийшла з роботи разом із дядьком, друзями та поліцією. Приїхала швидка та забрала його до лікарні. Коли він відчинив двері побачив всіх трьох обвинувачених, перший та другий удар йому наносив ОСОБА_2 , а коли вони зібралися уходити - ОСОБА_2 , тримаючись за дверний косяк, стрибав у взутті по його голові, а ОСОБА_3 бив по спині зліва. ОСОБА_4 в цей час стояв та спостерігав. Обвинувачені були у квартирі приблизно 20-30 хвилин, майже не розмовляли. Положення, в якому він знаходився, не дозволяло бачити, що відбувається, але він чув ОСОБА_9 і шум, як рилися у речах. Що саме виносили обвинувачені з квартири він не бачив, оскільки ще до того, як вони покинули квартиру, втратив свідомість. Коли прийшов до тями у кишені телефону, грошей та ключів від квартири не було. Які речі зникли, вже потім поліції казала його сестра, яка на той час жила разом із ним та матір`ю. Викрадено було ноутбук «Леново», ноутбук «Самсунг», мобільний телефон, телевізор «Сатурн», накопичувальний диск, біля порогу потім знайшли сумку та деякі речі. Викрадені речі купувалися за рахунок сімейних коштів. Прийшов в себе після побиття приблизно через 4-5 годин, почувався дуже погано, було важко дихати, не розумів, що сталося. Скільки випили сказати не може, приблизно літри чотири пива, але він був у нормальному стані, розумів, що відбувається, тільки почувався втомленим після нічної зміни. Обвинувачених впізнав по фото, сумнівів не мав, оскільки має фотографічну пам`ять, ОСОБА_2 добре запам`ятав, так як спілкувався з ним, а інших двох побачив, коли відчинив двері, вони у трьох стояли разом. Вважає, що розрив легенів міг статися через дії ОСОБА_3 , який бив його по спині. Позов підтримав в повному обсязі, наполягав на суворому покаранні для обвинувачених.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не знайомий. Обвинувачений ОСОБА_2 10 вересня 2016 року підійшов до них з ОСОБА_1 , коли вони пили пиво біля будинку ОСОБА_1 після нічної зміни приблизно опівдні, попросив сигарету та пива. Вони його пригостили, він представився ОСОБА_7 . Коли збиралися розходитися, ОСОБА_2 попросив води, ОСОБА_1 погодився дати йому води. Він, свідок, пішов разом із ними, заради безпеки, потерпілий дав обвинуваченому води і вони пішли. Вони живуть на відстані трьох будинків один від одного. Він пішов у магазин, а ОСОБА_2 - слідом за ним, просив грошей на пиво та у борг, намагався розгледіти його код під час розрахунку на касі, пропонував посидіти-погуляти, він відмовився та пішов додому. Наступного дня дізнався від сестри потерпілого, що ОСОБА_2 з товаришами побили ОСОБА_1 та пограбували. Пива випили не рахував скільки, стан був нормальний, адекватний, тільки спати хотіли після нічної зміни. ОСОБА_2 впізнав під час слідчої дії впевнено.

Допитана в ході судового засідання в якості свідка ОСОБА_10 - рідна сестра потерпілого - пояснила, що обвинувачених не знає. Мешкала разом з братом та матір`ю. Увечері 10 вересня 2016 року, десь пів на десяту, їй зателефонувала сусідка та сказала, що брата побили. Вона через 10 хвилин була вдома. В квартирі все було перевернуто, кров на стінах, в коридорі при вході на кухню, брат сильно побитий сидів на дивані, численні гематоми, говорити не міг. Сказав, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) знає, хто тут був. Викликали поліцію, «швидку». Потім побачила, що не вистачає речей: два ноутбука, паспорта та ідентифікаційного коду не було, телевізора. Речи купувалися сім`єю.

Допитана в ході судового засідання в якості свідка ОСОБА_13 - матір потерпілого - пояснила, що обвинувачених не знає. 10 вересня 2016 року була на роботі, їй зателефонувала сусідка, сказала, що ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) прийшов у страшному стані, син взяв слухавку та сказав, що йому дуже погано, що саме сталося не казав. Вона зателефонувала дочці, сестрі. Зять відвіз ОСОБА_14 до лікарні. Вранці прийшла додому - всі стіни, підлога у крові в туалеті, кухні, все розкидано, штори обірвані - у крові. В лікарні - коли побачила сина - прийшла ще в більший жах. Майно, що було викрадено, належить сім`ї, не заперечує, щоб син був потерпілим. Вкрали ноутбук, за який вона ще рік кредит виплачувала, сережки, диск.

Надаючи правову оцінку показам обвинувачених, потерпілого та свідків, суд виходить із того, що вони мають логічний та послідовний характер та безпосередньо вказують на причетність обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення, котре їм інкримінується.

У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а обов`язок доказування вини покладено на прокурора (ст.91 ч.2 КПК України, ст.92 ч.1 КПК України).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Незважаючи на першочергове невизнання обвинуваченими своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, її подальше повне визнання, провина обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю підтверджується показами допитаних в ході розгляду справи потерпілого та свідків, а також матеріалами кримінального провадження №12016040720002090 від 11 вересня 2016 року, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ Довгинцівського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області щодо надходження по лінії «102» повідомлення про побиття особи та крадіжки ноутбуку за адресою: АДРЕСА_6 , арк.крим.пров.№6);

- протоколом огляду місця події від 10 вересня 2016 року, та фото таблицею до нього, проведеного за адресою: АДРЕСА_7 , з яких вбачається, що на кухні, в коридорі, кімнатах №№1, 2, 3 розкидані речі, відкриті шухляди шаф, на постільній білизні, яка лежить на полу, плями бурого кольору (т.1, арк.крим.пров.№12-18);

- протоколом огляду речей від 12 вересня 2016 року та фототаблицею до протоколу огляду, предметом огляду якого є мобільний телефон «НТС», який надав свідок ОСОБА_16 та який був забраний у потерпілого ОСОБА_1 10 вересня 2016 року під час розбійного нападу на нього (т.1, арк.крим.пров.№№134, 135);

- протоколом огляду речей від 13 вересня 2016 року, та фототаблицею до нього, предметом огляду якого є джинсові штани, в яких був одягнений ОСОБА_1 під час нападу 10 вересня 2016 року, кишені штанів порожні, наявні плями речовини бурого кольору на кишені штанів ззаду, попереду нижче кишені, в колінній частині (т.1, арк.крим.пров.№141-143);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 14 вересня 2016 року, згідно з яким свідок ОСОБА_16 у присутності двох понятих впізнав особу, яка передала йому мобільний телефон «НТС» для продажу - особу під №2 - ОСОБА_2 (т.1, арк.крим.пров.№153);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 14 вересня 2016 року, згідно з яким свідок ОСОБА_6 у присутності двох понятих впізнав особу, яка підійшла до них з ОСОБА_1 10 вересня 2016 року, коли вони пили пиво біля під`їзду будинку - особу під №3 - ОСОБА_2 (т.1, арк.крим.пров.№155);

- протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 14 вересня 2016 року та додатком до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 у присутності двох понятих впізнав особу, яка підійшла до них з ОСОБА_6 10 вересня 2016 року, коли вони пили пиво біля під`їзду будинку та представилася ОСОБА_7 - фото №3 - ОСОБА_2 (т.1, арк.крим.пров.№157-159);

- протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 14 вересня 2016 року та додатком до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 у присутності двох понятих впізнав особу, яка разом із хлопцем, який представився ОСОБА_7 , проник до його житла 10 вересня 2016 року, задав йому тілесні ушкодження та заволодів його майном - фото №1 - ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) (т.1, арк.крим.пров.№160-162);

- протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 14 вересня 2016 року та додатком до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 у присутності двох понятих впізнав особу, яка разом із хлопцем, який представився ОСОБА_7 , проник до його житла 10 вересня 2016 року, задав йому тілесні ушкодження та заволодів його майном - фото №4 - ОСОБА_3 (т.1, арк.крим.пров.№163-165);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 вересня 2016 року, за участі понятих, підозрюваного ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) та його захисника Козлова А.В., в ході якого відтворено обставини, за яких він з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли 10 вересня 2016 року до житла потерпілого, відтворено механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та зазначено, які речі викрадено з квартири (т.1, арк.крим.пров.№188-189);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 вересня 2016 року, за участі понятих, підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Михайлів Е.П., статиста ОСОБА_17 , в ході якого відтворено обставини, за яких він з «Олегом старшим» та «Олегом молодшим» проникли 10 вересня 2016 року до житла потерпілого, відтворено механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та зазначено, які речі викрадено з квартири (т.1, арк.крим.пров.№212-213);

- висновком експерта №77к від 21 вересня 2016 року, згідно з яким, кров ОСОБА_1 належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 (т.2, арк.крим.пров.№8-9);

- висновком експерта №82 від 06 жовтня 2016 року, відповідно до якого на пред`явлених до дослідження предметах (об.№№1-23), встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні в об.№№1-23 виявлені антигени А і В, виявлені властивості можуть належати особі групи крові АВ за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливості походження крові від потерпілого ОСОБА_1 , крові якого властивий виявлений антиген АВ, який являється основним групо-специфічним антигеном його крові (т.2, арк.крим.пров.№15-23);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року та додатком до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_18 у присутності двох понятих впізнав особу, яка була разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) 11 вересня 2016 року під час передачі йому ноутбуку «Леново» по вул. Косіора - фото №2 - ОСОБА_2 (т.2, арк.крим.пров.№30-31);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 жовтня 2016 року та додатком до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_19 у присутності двох понятих впізнала свого сина, який зображений на фото№3 - ОСОБА_20 , ПІБ якого за паспортом ОСОБА_4 (т.2, арк.крим.пров.№40-42);

- висновком судово-товарознавчої експертизи №2403 від 05 жовтня 2016 року, згідно з яким, ринкова вартість ноутбуку марки «Samsung МР-RV408-A01 s/n:ZUFL93DZB00451», чорно сірого кольору з врахуванням зносу експлуатації протягом 5 років 10 місяців станом на 10.09.2016 року складає 3166,67грн.; ноутбуку марки «Lenovo 100-15 IBY (80 MJ) s/n: MP09GRE7», чорного кольору s/n:MP09GRE7 з врахуванням зносу експлуатації протягом 9 місяців станом на 10 вересня 2016 року, складає 5856,61грн.; мобільного телефону марки «НТС Explorer», imei: НОМЕР_2 з врахуванням зносу експлуатації протягом 3 років 3 місяців, станом на 10 вересня 2016 року складає 575,00грн.; телевізору марки «Saturn TV LCD 153», чорного кольору, 15 дюймів діагональ, з врахуванням зносу експлуатації протягом 5 років 10 місяців станом на 10 вересня 2016 року, складає 1250,00грн.; дисковод-накопичувач «Backup Plus Desktop STCA 2000200, об`ємом 2 TB» з врахуванням зносу експлуатації протягом 3 років 10 місяців, станом на 10 вересня 2016 року, складає 534,84грн. (т.2, арк.крим.пров.№66-71);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2016 року, за участі понятих, потерпілого ОСОБА_1 , в ході якого відтворено обставини, за яких хлопець, який назвався « ОСОБА_7 » та два чоловіка разом із ним проникли 10 вересня 2016 року до його житла, відтворено механізм нанесення йому тілесних ушкоджень та зазначено, які речі викрадено з квартири (т.2, арк.крим.пров.№76-78);

- висновком експерта №1934 від 19 жовтня 2016 року, згідно з яким у ОСОБА_1 малися наступні тілесні ушкодження - закрита травма грудної клітини: розриви правої і лівої легені, 2-х бічний травматичний пневмоторакс; синці, садна і забійні рани обличчя, крововилив в склеру лівого ока, закрита травма грудної клітини; розрив правої і лівої легені, що викликало 2-х бічний травматичний пневмоторакс - за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6. Забійні рани обличчя - за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (більше 7 діб але менше 21 доби) П.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6. Синці, садна обличчя, крововилив в склеру лівого ока - за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6. Час виникнення ушкоджень згідно представлених медичних документів може відповідати 10 вересня 2016 року. Ушкодження виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути як озброєна так і неозброєна рука, взута нога нападаючого (нападаючих) або інші предмети з такими ж властивостями. Час виникнення ушкоджень у потерпілого може відповідати 10 вересня 2016 року. Кількість прикладення фізичної сили в область голови, обличчя і грудної клітини потерпілого визначити не представляється можливим із-за відсутністю судово-медичних даних (т.2, арк.крим.пров.№82-84);

- висновком експерта №2027 від 31 жовтня 2016 року, згідно з яким у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах, на які вказує сам потерпілий в момент проведення слідчого експерименту. Виникнення всіх тілесних ушкоджень у потерпілого при одноразовому падінні з височини власного зросту малоймовірне. Тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути при обставинах на які вказує підозрюваний ОСОБА_20 ( ОСОБА_4 ) в момент проведення слідчого експерименту. Згідно даних медичних документів, будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілого в потилочній області голови в момент надходження його до стаціонару виявлено не було. Тілесні ушкодження у потерпілого в області обличчя, могли виникнути при обставинах на які вказав підозрюваний ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту (т.2, арк.крим.пров.№129-131);

- постановою слідчого СВ Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Козацької Н.М. від 07 листопада 2016 року, згідно якої анкетні дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродження м. Пустомити Львівської області, громадянина України, змінено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Армавір Російської Федерації, громадянин Росії (т.2, акр.крим.пров.№132-134).

Зазначені вище докази винуватості обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

Таким чином, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинувачених, потерпілого, свідків, колегія суддів приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.187 ч.4 КК України, як розбій, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчиняла розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.187 ч.4 КК України, як розбій, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченим, виходячи з вимог закону про достатність покарання для їх виправлення, запобігання скоєнню ними нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинувачених, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Так, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що він вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії умисних особливо тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, завдані матеріальні збитки відносно котрого відшкодовано частково шляхом повернення викраденого майна, першочергово провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повній мірі, в подальшому провину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти життя та здоров`я людини, та проти власності, вчинив нове кримінальне правопорушення маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, не одружений, не працює, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, за останнім місцем відбування покарання - негативно, як злісний порушник режиму відбування покарання.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №235 від 13 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 , будь-якою психічною хворобою раніше не страждав та на теперішній час не страждає. В період часу, до котрого відноситься інкриміноване йому правопорушення (10 вересня 2016 року) у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував та за своїм психічним станом в той момент часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час в застосуванні відносно нього примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2, арк.крим.пров.№89-97).

До пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, згідно ст.66 КК України, суд відносить щире каяття.

Згідно зі ст.67 КК України обставиною, що обтяжує вину обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає рецидив злочину.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що він також вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії умисних особливо тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, завдані матеріальні збитки відносно котрого відшкодовано частково шляхом повернення викраденого майна, першочергово провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повній мірі, в подальшому провину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив нове кримінальне правопорушення маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, в період іспитового строку, одружений, не працює, має малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, характеризується задовільно.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №241 від 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 , будь-якою психічною хворобою раніше не страждав та на теперішній час не страждає. В період часу, до котрого відноситься інкриміноване йому правопорушення (10 вересня 2016 року) у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував та за своїм психічним станом в той момент часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час в застосуванні відносно нього примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2, арк.крим.пров.№118-126).

До пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, згідно ст.66 КК України, суд відносить щире каяття.

Згідно зі ст.67 КК України обставиною, що обтяжує вину обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочину.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що він також вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії умисних особливо тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, завдані матеріальні збитки відносно котрого відшкодовано частково шляхом повернення викраденого майна, першочергово провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повній мірі, в подальшому провину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, не одружений, не працює, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, характеризуючі дані відсутні.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №236 від 18 жовтня 2016 року, ОСОБА_20 ( ОСОБА_4 ), будь-якою психічною хворобою раніше не страждав та на теперішній час не страждає. На час вчинення правопорушення, що йому інкримінують виявляв, так і виявляє у теперішній час психічні та поведінкові розлади у наслідок поєднаного вживання опіоїдів, канабіоїдів, психостимуляторів, синдром комбінованої залежності (F 19.2, (F 11.2, F 12.2, F 15.2) згідно МКБ-10. На час вчинення правопорушення, що йому інкримінують (10 вересня 2016 року) у стані тимчасового хворобливого розладу не перебував, за своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2, арк.крим.пров.№102-111).

До пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, згідно ст.66 КК України, суд відносить щире каяття.

Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів також враховує спосіб скоєння злочину, поведінку обвинувачених під час скоєння злочину та після скоєння злочину.

Відповідно до абзацу 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадян» №7 від 30 травня 1997 року, суди як органи державної влади зобов`язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 2 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою у Римі 04 листопада 1950 року (ратифікована Україною Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, дата набрання чинності для України 11 вересня 1997 року) встановлено, що право кожного на життя охороняється законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» №2 від 07 лютого 2003 року, звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст.187 ч.4 КК України, у вигляді позбавлення волі з конфіскацією усього особисто їм належного майна.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на підставі ст.70 ч.4 КК України, суд вважає за доцільне врахувати вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року, та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Надаючи характеристику обвинуваченому ОСОБА_4 та призначаючи йому покарання, суд вважає за недоцільне посилатися на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року, оскільки останній винесено відносно ОСОБА_8 , а не ОСОБА_4 , незважаючи на усунення даним складом суду протиріч в цій частині, оскільки приведення вказаного вироку в цій частині у відповідність із встановленими обставинами, не вирішено.

Підстав для призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за правилами ст.ст.69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів, керуючись ст.ст.50, 65 КК України вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та запобіганню скоєнню ними нових злочинів.

Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту завдано майнового збитку в сумі 11383,12 гривні, який відшкодовано частково. Потерпілим заявлено позов, в якому він просить стягнути солідарно з обвинувачених майнову шкоду на загальну суму 17525,03 гривень, моральну шкоду - 45000,00 гривень, інфляційні витрати 2057,05 гривень та три проценти річних - 317,00 гривень. Позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 усно заявив, що в позові наявна описка, невірно зазначено прізвище обвинуваченого « ОСОБА_21 » замість « ОСОБА_22 », просив вважати відповідачем обвинуваченого ОСОБА_3 . Учасники кримінального провадження не заперечували проти уточнення прізвища відповідача.

Так, відповідно до положень ст.ст.128, 129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.128 ч.5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст.128 ч.1 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода завдана потерпілому ОСОБА_1 викраденням його майна складає 11383,12 гривні, з яких відшкодовано лише 575,00 гривень (повернуто мобільний телефон марки «НТС Explorer», imei: НОМЕР_2 ), тому сума майнової шкоди складає 10808,12 гривень.

Також, потерпілим заявлені до відшкодування витрати на придбання медикаментів - 5216,91 гривень, вартість придбаних продуктів та харчів за рекомендацією лікаря - 1500,00 гривень, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №У-11587 Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради від 03 жовтня 2016 року, товарними чеками (т.4, а.с.№148-150).

На підтвердження придбання медикаментів, потерпілим надано товарні чеки, серед яких є нечитабельні, грошові суми дописані ручкою та взагалі неможливо встановити на що вони витрачені, тому суд враховує лише ті чеки, які містять дату проведення касової операції, найменування товару та ціну, а також відповідають переліку ліків та процедур, які зазначені у виписці з медичної картки стаціонарного хворого №У-11587, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» з 10 вересня 2016 року по 03 жовтня 2016 року.

Отже, сума що підлягає відшкодуванню на придбання медикаментів складає 3838,39 гривень (172,10+247,20+782,20+2631,89=3838,39) (т.4, а.с.№148-150). Вартість придбаних продуктів для харчування за рекомендацією лікаря - 1500,00 гривень не підтверджена ані рекомендаціями лікаря, ані товарними чеками, тому відшкодуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи надані докази, визнання обвинуваченими позовних вимог, заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальних збитків підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування вартості викраденого майна з відрахування повернутого мобільного телефону - 10808,12 гривень та частково витрати на придбання медикаментів складає 3838,39 гривень, а всього 14641,51 гривня.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 45000,00 гривень, яка полягає в тому, що протиправними діями обвинувачених йому завдано душевних та фізичних страждань, які він зазнав у зв`язку з втратою свого майна, ушкодженням здоров`я, спотворенням обличчя, яке на все життя залишилося зі шрамами; порушено його життєві зв`язки: викрадений ноутбук позбавив його можливості спілкуватися з друзями, значна кількість коштів, витрачена на лікування, відновлення здоров`я тощо.

За змістом ст.23 ЦК України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, поряд з іншими обставини, також у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, в порушенні стосунків з оточуючими людьми, і при настанні інших негативних наслідків.

На підставі п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпілий ОСОБА_1 є особою, якій злочином було завдано тяжкі тілесні ушкодження, спотворено обличчя, завдано матеріальних збитків. Вирішуючи питання щодо розміру стягнення моральної шкоди на його користь, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених солідарно на користь позивача 45000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить у зв`язку з кримінальним правопорушенням.

Також, частковому задоволенню підлягають вимоги щодо застосування ст.625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаною нормою визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року №686/21962/15-ц.

Разом із цим, суд також враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №452/435/17 (провадження №61-43139св18) - відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така, стосовно якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України).

Відтак, з наведеного вище слід дійти висновку, що право потерпілого ОСОБА_1 на відновлення порушеного права, виникає з моменту повідомлення особі про підозру. Повідомлення про підозру обвинуваченим вручено 15 вересня 2016 року (т.1, арк.крим.пров.№№180, 200, 218), таким чином період прострочення слід рахувати з 15 вересня 2016 року по 18 квітня 2017 року (кінцева дата заявлена потерпілим при зверненні до суду з позовом).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Потерпілим проведений розрахунок від суми 17252,03 гривні (т.4, а.с.№145), однак враховуючи суму відшкодування майнової шкоди - 14641,51 гривень, яка визначена судом, витрати від інфляції складають 1865,77 гривень (вересень 2016 року - індекс інфляції 101,8; жовтень 2016 року - 102,8; листопад 2016 року - 101,8; грудень 2016 року - 100,9; січень 2017 року - 101,1; лютий 2017 року - 101,0; березень 2017 року - 101,8; квітень 2017 року - 100,9), 3% річних - 259,00 гривень.

Крім того, кримінальним правопорушенням завдано майнового збитку Комунальному закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради - витрати бюджетних коштів на лікування потерпілого ОСОБА_1 протягом 23 ліжко-днів в розмірі 7008,56 гривень, у зв`язку з чим Криворізька місцева прокуратура №1 Дніпропетровської області в інтересах Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради звернулася з позовом до обвинувачених про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07 липня 1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії то закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до довідки-калькуляції КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» потерпілий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» у період часу з 10 вересня 2016 року до 03 жовтня 2016 року, на його лікування протягом 23 ліжко-днів було витрачено бюджетні кошти у сумі 7008,56 гривень (т.4, а.с.№121), тому суд вважає позов доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Відповідно до вимог ст.118 ч.3 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ст.122 ч.2 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ст.124 ч.2, ст.374 ч.4 п.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку ст.124 ч.2 КПК України, солідарно на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта для проведення: дактилоскопічних експертиз №14/4.6-2616 від 14 вересня 2016 року у розмірі 880,40 гривень (т.1, арк.крим.пров.№114); №14/4.6-2748 від 14 вересня 2016 року у розмірі 880,40 гривень (т.1, арк.крим.пров.№241), а всього 1760,80 гривень.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 15 вересня 2016 року (т.1, арк.крим.пров.№№196, 211, 229).

Вирішуючи питання зарахування строку попереднього ув`язнення обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

24 грудня 2015 року набрав чинності Закон України №838-VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання)», та котрий втратив чинність з 21 червня 2017 року в силу набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18 червня 2017 року за №2046-VIII.

Згідно ст.72 ч.5 КК України, в редакції вказаного вище Закону, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається з правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 (провадження №13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), згідно якої якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону №838-VIII (пряма дія Закону №838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон №838-VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України не допускається.

Таким чином, обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід зарахувати в строк відбуття покарання період тримання під вартою з 15 вересня 2016 року по дату набрання законної сили вироком суду включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374-376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 08 (восьми) років 06 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 15 вересня 2016 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання за даним вироком, строк попереднього ув`язнення з 15 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили (включно), відповідно до ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 08 (восьми) років 06 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, поглинути менш суворе покарання призначене вироком Залізничного районного суду м. Львова, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 08 (восьми) років 06 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 15 вересня 2016 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання за даним вироком, строк попереднього ув`язнення з 15 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили (включно), відповідно до ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 08 (восьми) років 06 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 15 вересня 2016 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання за даним вироком, строк попереднього ув`язнення з 15 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили (включно), відповідно до ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Армовір, Краснодарського краю, Росія, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином - 14641,51 гривню (чотирнадцять тисяч шістсот сорок одну гривню 51 копійку), в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 45000,00 гривень (сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.), інфляційні витрати 1865,77 гривень (одну тисячу вісімсот шістдесят п`ять гривень 77 копійок) та три проценти річних - 259,00 гривень (двісті п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок), а всього 61766,28 гривень (шістдесят одну тисячу сімсот шістдесят шість гривень 28 коп.).

В решті позову, - відмовити.

Цивільний позов Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, в інтересах Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Армовір, Краснодарського краю, Росія, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради (р/р31557377147602 банк ГУДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 01986397) - витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 7008,56 гривень (сім тисяч вісім гривень 56 коп.).

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№136, т.1, а саме мобільний телефон «НТС», Explorer, чорного кольору, imeі: НОМЕР_2 , котрий згідно розписки від 14 вересня 2016 року повернуто потерпілому ОСОБА_1 , залишити у останнього за належністю.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№152, т.1, а саме: DVD диск з відеозаписом від 10 вересня 2016 року в період часу з 18:30год. до 19:10год. в приміщенні магазину «Комісійна №1», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 26С, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12016040720002090 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№10, т.2, а саме: зразок крові ОСОБА_1 , який зберігається в камері схову речових доказів Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №0335 від 20 вересня 2016 року, після набрання вироком законної сили, - знищити.

Речові докази, перераховані на арк.крим.пров.№24, т.2, а саме: штани, наволочку, клейонку, картонну коробку, які зберігаються в камері схову речових доказів Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №0336 від 10 вересня 2016 року, після набрання вироком законної сили, - знищити.

Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення: дактилоскопічних експертиз №14/4.6-2616 від 14 вересня 2016 року у розмірі 880,40 гривень (т.1, арк.крим.пров.№114); №14/4.6-2748 від 14 вересня 2016 року у розмірі 880,40 гривень (т.1, арк.крим.пров.№241), а всього 1760,80 гривень, на підставі ст.124 ч.2 КПК України, стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Армовір, Краснодарського краю, Росія, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 на користь держави.

Матеріали кримінального провадження залишити при обвинувальному акті, справа №211/5222/16-к, провадження №1-кп/210/268/20.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженим, їх захисникам та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: Вікторович Н.Ю.

Судді: Ступак С.В.

Хлистуненко О.В.