Постанова № 9275103, 07.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2010 рокуСправа №81/10/1570

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2238 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 3685,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до військової частини А 2238 про стягнення з військової частини А 2238 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 3685,71 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням військовою частиною А2238 права позивача на отримання грошової компенсації за речове майно на підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до якої військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, та підтвердив, що станом на час проведення судового засідання сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Представник відповідача в процесі розгляду справи не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з військової частини А 2238 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 656,9 грн., позовні вимоги в частині стягнення з військової частини А 2238 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період після 11.03.2000 року у розмірі 3028,81 грн. не визнавав з огляду на те, що у позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за період після 11.03.2000 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов до висновку що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, згідно наказу командира військової частини А2238 від 05 березня 2007 року №126 Панчишко Ірину Станіславівну було звільнено з військової служби в запас на підставі пункту 63 підпункту «в»(за станом здоровя) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та виключено зі списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення. На речовому забезпеченні ОСОБА_1 на момент звільнення знаходилась у військовій частині А2238.

Проте, ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію замість речового майна на суму 656,9 грн. та не було видано речового майна у натуральному вигляді на суму 3028,81 грн., право на яке підтверджується довідкою на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, військової частини А 2238 №6 від 05.03.2007 року (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про Збройні сили України»від 06.12.1991р. №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 вищезазначеного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.

Крім того, згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004р. №1444 (зі змінами та доповненнями) військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III з 11.03.2000р. (із змінами та доповненнями) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року N 328-V Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було доповнено статтею 9-1.

Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності дл ч. 2 ст. 9-1 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, п. 59 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зупинено на 2007р., а підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 28.12.2007 р. N 107-VI п.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»виключено.

Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі N 1-28/20082 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Проте, з огляду на викладене та з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000р. №1459-III в частині зупинення дії ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не скасовано та неконституційним не визнано, тобто він є чинним, у позивача відповідно відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна за період після 11.03.2000 року.

Таким чином, згідно з положеннями чинного законодавства позивачу повинно бути виплачено грошову компенсацію за речове майно на суму 656,9 грн. за період по 11 березня 2000 року, та видано речове майно в натуральному вигляді на суму 3028,81 грн. за період з 11 березня 2000 року по 05 березня 2007 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те що, позивачем заявляються позовні вимоги про стягнення з військової частини А 2238 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 3685,71 грн., тобто за період до та після 11.03.2000 року, суду не вбачається можливим задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на відсутність у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно після 11.03.2000 року.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з військової частини А2238 грошової компенсації за речове майно у сумі 659,9 грн., в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 19 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року №2011-XI; ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 2238 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 3685,71 грн. задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 2238 /65026, м. Одеса, вул. Приморська, 26, код ЄДРПОУ 22993734/ на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно у розмірі 656,9 грн. / шістсот пятдесят шість грн. 90 коп./.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.04.2010 року. Суддя <підпис >Колесниченко О. В. <Текст >