Постанова № 9274419, 13.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-3091/10/0570

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Піраміда АЗ,С»

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00000823340/2 від 3 лютого 2010 року на суму 14045 грн. 00 коп. та № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: Бурс Л.В. – за довір. від 17 березня 2010 року, Здоренко Ю.О. – наказ від 1 березня 2010 року

від відповідача: Наумової О.С. – за довір. від 30 грудня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Піраміда АЗ,С» заявлено позов до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00000823340/2 від 3 лютого 2010 року на суму 14045 грн. 00 коп. та № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток та податкового зобов’язання з податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що він здійснював операції з перевозки вантажів, так як був одержувачем товару, тому видатки, що були понесені на перевозку товару, вважає обґрунтованими та правомірно включеними до декларації. Також зазначає, що ним були отримані від контрагентів видаткові накладні, де підприємство було визначено отримувачем вантажу та проводило розрахунки за наданими накладними.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що позивачем порушені норми пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено суму приросту балансової вартості запасів в результаті неврахування платником податку запасів, використаних не в господарської діяльності на суму 30288 грн. 00 коп., що призвело до заниження скоригованих валових доходів; та завищення суми убутку балансової вартості запасів , в результаті неврахування платником податків запасів, використаних не в господарської діяльності, на суму 42514 грн. 00 коп., що призвело до завищення скоригованих валових витрат та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість від придбання товару, який в подальшому не використовувався в господарській діяльності. Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Піраміда АЗ,С» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25604578, є платником податку на додану вартість з 15 липня 2005 року, свідоцтво № 6996183, перебуває на податковому обліку в Добропільській об’єднаній державній податковій інспекції.

28 жовтня 2009 року Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 28 жовтня 2009 року № 653/23-2/25604578.

За результатами перевірки керівником податкового органу 10 листопада 2009 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181) прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000732340/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 42213 грн. 00 коп. та № 0000742340/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 35 213 грн.00 коп.

Як свідчать матеріали справи, під час адміністративного оскарження первісно прийнятого податкового повідомлення-рішення, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – залишені без змін. За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень – рішень у податковому органу вищого рівня, рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області скарга була задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2009 року № 0000732340/0 з податку на прибуток у частині 21332 грн. 00 коп. податкового зобов’язання і 6836 грн. 00 коп. штрафних санкцій і № 0000742340/0 з податку на додану вартість у частині 17066 грн. податкового зобов’язання і 6891 грн. 00 коп. штрафних санкцій, та в цей частині було скасовано рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекцією від 8 грудня 2009 року № 29585/10/250012, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в інший частині зазначені рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення.

          Під час розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Донецькій області відповідачем згідно з частиною 13 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була проведена додаткова позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за наслідками якої був складений акт перевірки від 27 січня 2010 року № 55/23-2/25604578 (арк. справи 13-61)

Спірними є податкові повідомлення –рішення, які прийняті за наслідками розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Донецькій області (рішення від 2 лютого 2010 року № 1562/10/25-013-5), з урахуванням акту додаткової позапланової перевірки від 3 лютого 2010 року № 0000082340/2, про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 14045 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 8012 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6033 грн. 00 коп. та від 3 лютого 2010 року № 0000092340/2 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 11 256 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 6409 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4847 грн. 00 коп. (арк. справи 65-66).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень – рішень є викладені в акті перевірки від 27 січня 2010 року № 55/23-2/25604578 наступні порушення податкового законодавства.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000082340/2 від 3 лютого 2010 року наведені норми пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. З посиланням саме на зазначену норму висновками акту перевірки встановлено заниження суми приросту балансової вартості запасів станом на 1 квітня 2008 року на суму 4611 грн. 00 коп., станом на 1 липня 2008 року на суму 16417 грн. 00 коп., станом на 1 квітня 2009 року на суму 5950 грн. 00 коп., станом на 1 липня 2009 року на суму 13871 грн. 00 коп., в результаті неврахування платником запасів, використаних не в господарської діяльності, на суму 30288 грн. 00 коп., що призвело до заниження скоригованих валових доходів (рядок 03 Декларації) у 1 кварталі 2008 року на суму 4611 грн. 00 коп., за 2 квартал 2008 року на суму 11806 грн. 00 коп., за 1 квартал 2009 року на суму 5950 грн. 00 коп., за 2 квартал 2009 року на суму 7921 грн. 00 коп.; завищено суму убутку балансової вартості запасів станом на 1 жовтня 2008 року на суму 32358 грн. 00 коп., станом на 1 січня 2009 року на суму 42514 грн. 00 коп.,в результаті неврахування платником запасів, використаних не в господарської діяльності, на суму 42514 грн. 00 коп., що призвело до завищення скоригованих валових витрат (рядок 06 Декларації) у 3 кварталі 2008 року на суму 32358 грн. 00 коп., у 4 кварталі 2008 року на суму 10156 грн. 00 коп. В результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 8012 грн. 00 коп., в тому числі: за 2008 рік на суму 10629 грн. 00 коп., в тому числі за 1 квартал 2008 року – 1153 грн. 00 коп., за 2 квартал 2008 року – 2951 грн. 00 коп., за 3 квартал 2008 року – 3986 грн. 00 коп., за 4 квартал 2008 року – 2539 грн. 00 коп.; за 1 півріччя 2009 року його завищення склало 2617 грн. 00 коп., в тому числі за 1 квартал 2009 року заниження у розмірі 1488 грн. 00 коп., за 2 квартал 2009 року завищення у розмірі 4105 грн. 00 коп.(арк. справи 32-36).

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року наведені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97. З посиланням саме на зазначену норму висновками акту перевірки визначене, що платником податку до податкового кредиту віднесено податку на додану вартість по пально-мастильним матеріалам, які в подальшому не використовувалися у межах власної господарської діяльності підприємства, у розмірі 11277 грн. 00 коп., в тому числі: за 2008 рік у розмірі 8503 грн. 00 коп.; за 1 півріччя 2009 року у розмірі 2774 грн. 00 коп.; в результаті чого податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, занижено у розмірі 6409 грн. 00 коп., в тому числі: заниження склало 11277 грн. 00 коп.; завищення склало 4868 грн. 00 коп.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є операції по транспортуванню, пов’язані з поставкою пально-мастильних матеріалів самовивозом від постачальників, що, на думку податкового органу, не є господарською діяльністю.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, на балансі Приватного підприємства «Піраміда АЗ,С» знаходиться автомобіль КРАЗ 64431 (сідельний тягач) та напівпричеп ППТЦ 99983 (цистерна), які використовуються для власних потреб (транспортування пально-мастильних матеріалів до споживачів) та надання автопослуг з перевезення палива стороннім організаціям.

          За 2008 рік автомобілем КРАЗ 64431 було відпрацьовано 161694 тонокілометрів, у тому числі: надання автопослуг з перевезення пального – 137392 т/км.; транспортування пально-мастильних матеріалів до споживачів – 24302 т/км.

За 1 півріччя 2009 року автомобілем КРАЗ 64431 було відпрацьовано 64685 тонокілометрів, в тому числі: надання авто послуг з перевезення палива ПП «Лана Ойл» - 63180 т/км.; транспортування пально-мастильних матеріалів до споживачів – 1505 т/км.

Судом встановлено, що позивачем у 2008 році був укладений договір постачання нафтопродуктів № 92 від 1 січня 2008 року, укладений між Приватним підприємством «Досягнення» («Постачальник») та Приватним підприємством «Піраміда АЗ,С» («Покупець»), за умовами якого (пункт 1.1 Договору) Постачальник зобов’язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність Покупцю нафтопродукти (далі – Товар), а Покупець зобов’язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору. Згідно з пунктом 4.3. Договору визначені умови поставки, а саме, вид транспорту: автотранспорт Постачальника, або Покупця в залежності від умов поставки.

          Матеріали справи містять первинні документи, а саме податкові накладні, накладні, товаро - транспортні накладні, подорожні листи, які підтверджують факт транспортування нафтопродуктів на виконання даного договору, саме Покупцем – Приватним підприємством «Піраміда АЗ,С».

          Крім того, матеріали справи містять податкові накладні, накладні, товаро - транспортні накладні, подорожні листи, які підтверджують факт постачання пально-мастильних матеріалів протягом 2008 року за іншими договорами постачання нафтопродуктів, де позивач фактично був покупцем товару.

Судом встановлено, що позивачем у 2009 році був укладений договір постачання нафтопродуктів № 1 від 3 січня 2009 року, укладений між Приватним підприємством «ЛАНА ОЙЛ» («Постачальник») та Приватним підприємством «Піраміда АЗ,С» («Покупець»), за умовами якого (пункт 1.1 Договору) Постачальник зобов’язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність Покупцю нафтопродукти (далі – Товар), а Покупець зобов’язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору. Згідно з пунктом 4.6. Договору транспортні витрати по доставці покладаються на Постачальника або Покупця в залежності від умов поставки.

Матеріали справи містять первинні документи, а саме накладні, товаро -транспортні накладні, подорожні листи, які підтверджують факт транспортування нафтопродуктів на виконання даного договору, саме Покупцем – Приватним підприємством «Піраміда АЗ,С».

Крім того, матеріали справи містять податкові накладні, накладні, товаро - транспортні накладні, подорожні листи, які підтверджують факт постачання пально-мастильних матеріалів протягом І півріччя 2009 року за іншими договорами постачання нафтопродуктів, де позивач фактично був покупцем товару.

          Суд зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом будь-яких порушень податкового законодавства при виконанні вищезазначених договорів з боку позивача, не встановлено. Цей факт був підтверджений відповідачем під час розгляду справи.

          Суттю даного спору є питання щодо віднесення позивачем витрат, які пов’язані з транспортуванням товару за умовами зазначених договорів, до господарської діяльності, внаслідок чого були списані пально-мастильні матеріали.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

          За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, заниження суми приросту балансової вартості запасів станом на 1 квітня 2008 року на суму 4611 грн. 00 коп., станом на 1 липня 2008 року на суму 16417 грн. 00 коп., станом на 1 квітня 2009 року на суму 5950 грн. 00 коп., станом на 1 липня 2009 року на суму 13871 грн. 00 коп., в результаті неврахування платником запасів, використаних не в господарської діяльності, на суму 30288 грн. 00 коп., що призвело до заниження скоригованих валових доходів (рядок 03 Декларації) у 1 кварталі 2008 року на суму 4611 грн. 00 коп., за 2 квартал 2008 року на суму 11806 грн. 00 коп., за 1 квартал 2009 року на суму 5950 грн. 00 коп., за 2 квартал 2009 року на суму 7921 грн. 00 коп.; завищено суму убутку балансової вартості запасів станом на 1 жовтня 2008 року на суму 32358 грн. 00 коп., станом на 1 січня 2009 року на суму 42514 грн. 00 коп.,в результаті неврахування платником запасів, використаних не в господарської діяльності, на суму 42514 грн. 00 коп., що призвело до завищення скоригованих валових витрат (рядок 06 Декларації) у 3 кварталі 2008 року на суму 32358 грн. 00 коп., у 4 кварталі 2008 року на суму 10156 грн. 00 коп. В результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 8012 грн. 00 коп., в тому числі: за 2008 рік на суму 10629 грн. 00 коп., в тому числі за 1 квартал 2008 року – 1153 грн. 00 коп., за 2 квартал 2008 року – 2951 грн. 00 коп., за 3 квартал 2008 року – 3986 грн. 00 коп., за 4 квартал 2008 року – 2539 грн. 00 коп.; за 1 півріччя 2009 року його завищення склало 2617 грн. 00 коп., в тому числі за 1 квартал 2009 року заниження у розмірі 1488 грн. 00 коп., за 2 квартал 2009 року завищення у розмірі 4105 грн. 00 коп.(арк. справи 32-36).

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року наведені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97. З посиланням саме на зазначені норми висновками акту перевірки визначене, що платником податку до податкового кредиту віднесено податку на додану вартість по пально-мастильним матеріалам, які в подальшому не використовувалися у межах власної господарської діяльності підприємства, у розмірі 11277 грн. 00 коп., в тому числі: за 2008 рік у розмірі 8503 грн. 00 коп.; за 1 півріччя 2009 року у розмірі 2774 грн. 00 коп.; в результаті чого податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, занижено у розмірі 6409 грн. 00 коп., в тому числі: заниження склало 11277 грн. 00 коп.; завищення склало 4868 грн. 00 коп.

          Разом з тим, у Розділі 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки податковим органом навпаки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року не встановлено його завищення (заниження) (арк. справи 31).

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу – сума будь – яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Суд вважає, що здійснення позивачем операцій по транспортуванню товару, які підтверджується первинними документами, а саме: податковими накладними, накладними, подорожними листами, товаро - транспортними накладними тощо, доводить те, що він виконував умови договорів, де був стороною, тому це є витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності.

          За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, платником до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по пально-мастильним матеріалам, які в подальшому не використовувалися у межах власної господарської діяльності підприємства, у розмірі 11277 грн. 00 коп., в тому числі: за 2008 рік у розмірі 8503 грн. 00 коп., а саме: за січень 2008 року у розмірі 382 грн. 00 коп., за лютий 2008 року у розмірі 583 грн. 00 коп., за травень 2008 року, за червень 2008 року у розмірі 998 грн. 00 коп., за липень 2008 року у розмірі 1353 грн. 00 коп., за серпень 2008 року у розмірі 844 грн. 00 коп., за вересень 2008 року у розмірі 991 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року у розмірі 654 грн. 00 коп.; за 1 півріччя 2009 року у розмірі 2774 грн. 00 коп., а саме: за січень 2009 року у розмірі 429 грн. 00 коп., за лютий 2009 року у розмірі 326 грн. 00 коп., за березень 2009 року у розмірі 434 грн. 00 коп., за квітень 2009 року у розмірі 768 грн. 00 коп., за травень 2009 року у розмірі 372 грн. 00 коп., за червень 2009 року у розмірі 445 грн. 00 коп.

Підставою визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість є, на думку податкового органу, те, що позивач не довів, що до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по пально-мастильним матеріалам, які в подальшому використовувалися у межах власної господарської діяльності підприємства протягом 2008 року та 1 півріччя 2009 року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз норм пунктів 1.4, 1.5, 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Суд зазначає, що актом перевірки не доведені порушення податкового законодавства – норм пункту пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Доказів того, що витрати пально-мастильних матеріалів, пов’язаних з транспортуванням товару за умовами договорів, не відносяться до господарської діяльності, податковий орган не надав.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Піраміда АЗ,С» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00000823340/2 від 3 лютого 2010 року на суму 14045 грн. 00 коп. та № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000082340/2 від 3 лютого 2010 року на суму 14045 грн. 00 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000092340/2 від 3 лютого 2010 року на суму 11256 грн. 00 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Піраміда АЗ,С» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 16 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.