Рішення № 92744137, 09.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/20652/20

Провадження № 2/947/3419/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року

09.11.2020

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (МФО 351005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ,вул. Андріївська, буд. 2/12), що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов договору про надання споживчого кредиту № 0011184266000 від 17.07.2007 року (в системі обліку банку договір №11184266001) по кредиту та процентам у розмірі 56123.26 дол. США (П`ятдесят шість тисяч сто двадцять три долари США 26 цнт.,) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 50.8 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з відповідача на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (рахунок № НОМЕР_2 в AT «УКРСИББАНК», МФО 35 1005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ,вул. Андріївська, буд. 2/12) судовий збір у розмірі 22830.10 гри. та фактично понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року нова назва Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», з 26.11.2018 року нова назва АКЩОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», надалі - Позивач) та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 0011184266000 від 17.07.2007 року (в системі обліку банку договір №11184266001, з додатковими угодами №1 від 17.07.2007 року, №2 від 13.02.2009 року.

Відповідно до умов укладеного договіру відповідачу було надано кредит у сумі 60000.00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

27 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою судді від 06 жовтня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача Горик Володимир Михайлович позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено що 17.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року нова назва Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», з 26.11.2018 року нова назва АКЩОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», надалі - Позивач) та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 0011184266000 (в системі обліку банку договір №11184266001, з додатковими угодами №1 від 17.07.2007 року, №2 від 13.02.2009 року).

Відповідно до умов укладеного договіру ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 60000.00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Позичальник зобов`язався повернути кредит в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, а з 13 лютого 2009 року повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 548.09 доларів США до 13-го числа щомісяця, та повернути кредит повністю до 17.07.2027 року. При цьому умовами договору передбачено можливість дострокового стягнення боргу, (п. 1.1., 1.2 кредитного договору, п. 1.1, 1.2, 2.1 додаткової угоди №2 від 13.02.2009 року). Сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору № 11184266000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку - № НОМЕР_3 ).

Відповідно до п.5.6 постанови Національного банку України від 18.06.2003 №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» та п. 62 постанови Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

За користування кредитом позичальник зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та порядку, передбаченому пунктами 1.3, 5.1, 5.2 кредитного договору, п.1.5 додаткової угоди.

Так, за користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів, рахуючі з дати видачі кредиту, позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13.5 % річних.

Банк листом №12184 від 15.02.2008 року повідомив позичальника про запровадження нової системи нарахування відсотків у випадку прострочення платежу, а саме у випадку якщо порушення кредитної дисципліни буде пов`язане з простроченням платежу за кредитним договором, то банком прийнято рішення нараховувати на прострочену суму основного боргу підвищені проценти в розмірі збільшеному вдвічі від діючої процентної ставки.

Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти, (п. 1.3.кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору відповідно до умов іпотечного договору 17.07.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та майновим поручителем ОСОБА_1 , прийнято в іпотеку нерухоме майно - квартира, загальною площею 50.8 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності. Одночасно з нотаріальним посвідченням договору іпотеки на вказану квартиру було накладено заборону відчуження та зареєстровано обтяження іпотекою у Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за кредитним договором, у тому числі зобов`язання по поверненню кредиту, сплати процентів, відшкодування витрат, понесених іпотекодержателем і пов`язаним з пред`явленням вимоги по зобов`язанням за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.1 договору іпотеки у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позивач має право шляхом звернення стягнення на предмет іпотекизадовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Всупереч умов Кредитного договору Відповідач тривалий час не виконує свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі у строк, передбачений кредитним договором.

Станом на 16.07.2020 року за кредитним договором існує заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 56123.26 дол.США (П`ятдесят шість тисяч сто двадцять три долари США 26 цнт., що за курсом НБУ 27,119 грн. за 1 дол.США станом на 16.07.2020 р. еквівалентно 1522006,69 грн.), з яких: 35619.26 дол. США - заборгованість за кредитом, 16656.28 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом (відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору та ст. 1048 ЦК України), 3847.72 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України).

Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статтей 192, 533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті. Як доказ правомірності надання кредиту у доларах США, надаємо копію ліцензії НБУ №75 від 24.12.2001 року та дозволу НБУ№75-2 з додатком.

Відповідно до ст.1049, ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.І ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно із ч.І статті 1050 ЦК України «якщо позичільник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.»

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до листа №12184 від 15.02.2008 року та умов кредитного договору встановлено, що на прострочену суму основного боргу нараховуються підвищені проценти в розмірі збільшеному вдвічі від діючої процентної ставки. Тому з урахуванням вказаних умов кредитного договору та положень ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання божник повинен сплатити проценти у подвійному розмірі.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Закон.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічні положення передбачені п.2.1.1, п.4.1, 4.2 договору іпотеки.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у. повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючі сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.1.2. договору іпотеки іпотекою забезпечуються в повному обсязі виконання грошових зобов`язань боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку про те, що в справі міститься достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги той факт, що відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, доводів позивача не спростували, а від так, враховуючи диспозитивність процесу справа розглядається за наявними в ній документами.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 22830,10 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 10 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,12,19,81,141,258-260,274-279 ЦПК України, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7,23,33,39,41,43 ЗУ "Про іпотеку", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (МФО 351005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ,вул. Андріївська, буд. 2/12), що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов договору про надання споживчого кредиту № 0011184266000 від 17.07.2007 року (в системі обліку банку договір №11184266001) по кредиту та процентам у розмірі 56123.26 дол. США (П`ятдесят шість тисяч сто двадцять три долари США 26 цнт.,) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 50.8 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з відповідача на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» ( рахунок № НОМЕР_2 в AT «УКРСИББАНК», МФО 35 1005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) судовий збір у розмірі 22830.10 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 10 копійок. та фактично понесені судові витрати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.