Рішення № 92743092, 10.11.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.11.2020 Справа № 554/606/20

Провадження № 2/554/884/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гончарова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення середньої заробітної плати за час невикористаної відпустки

УСТАНОВИВ:

27.01.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, відповідно до якого прохав стягнути з відповідача недосплачену йому при звільненні 29.10.2015 з роботи ПАТ «Полтаваобленерго» (наразі - АТ «Полтаваобленерго») суму грошових коштів у розмірі 50 484,79 грн. за невикористані 32 дні відпустки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2015 він був звільнений Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» з посади директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго». При звільненні йому була виплачена компенсація за невикористану відпустку (32 дні) у розмірі 23 505,00 грн. Позивач не погоджується із вказаною сумою та вважає, що йому повинна бути виплачена компенсація за невикористану відпустку (32 дні) у розмірі 73 989,79 грн. Позивач вказує, що розрахунковий період мав становити з лютого 2014 - січень 2015 (перебування на лікарняному не враховується: з 19.02.2015 по 26.06.2015; з 26.06.2015 по 03.07.2015, з 26.08.2015 по 09.09.2015). У розрахунок його середньої заробітної плати повинен був враховуватись коефіцієнт підвищення його заробітної плати, який становив 149% згідно з рішенням Правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 22.01.2015, яким йому був встановлений оклад 39 000,00 грн. Таким чином, з урахуванням виплаченої суми компенсації, позивач прохав достягнути з відповідача різницю - 50 484,79 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2020 відкрито загальне позовне провадження з викликом всіх учасників справи.

27.02.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позову у повному обсязі. В рахунок заперечень зазначено, що у розрахунковий період виплати позивачу вказаної компенсації становить жовтень 2014 - вересень 2015. При розрахунку коефіцієнт підвищення заробітної плати ОСОБА_1 не враховувався, згідно з рекомендаціями, викладеними у Листі Мінпраці від 24.10.2008 р. № 696/13/84-08, оскільки підвищення не було здійснено для всіх працівників підприємства. На підприємстві «Полтаваобленерго» у період з 01.05.2013 по 30.11.2015 не було загального підвищення окладів; загальне підвищення окладів відбулось 01.12.2015. Лікарняні дні позивача з 19.02.2015 по 26.06.2015 включається у розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати. Документи, які б свідчили про поважність причин відсутності позивача на робочому місці за період з 27.06.2015 по 28.09.2015 до ПАТ «Полтаваобленерго», як роботодавця, не надавались позивачем, а якби надавались - вони не відносяться до поважних причин. У зв`язку із змінами в організаційній структурі та не підписанням трудових договорів, правління ПАТ «Полтаваобленерго» встановило позивачу як директору з правової роботи розмір заробітної плати з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника в сумі 39 000 грн. 00 коп., що підтверджується витягами з протоколів засідання правління ПАТ «Полтаваобленерго» № 135 від 22 січня 2015 року та № 137 від 26 лютого 2015 року. Наказом правління ПАТ «Полтаваобленерго» «Щодо скасування довіреностей» від 19 лютого 2015 року № 83 скасовано з 19 лютого 2015 року всі довіреності, видані на ім`я директора з правової роботи (позивача) для представництва інтересів ПАТ «Полтаваобленерго». Згідно витягів з протоколів засідання правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 26 березня 2015 року № 140; від 22 квітня 2015 року № 141; від 13 травня 2015року№ 142; від 30 червня 2015 року № 144; від 15 липня 2015 року № 147; від 05 серпня 2015 року № 148; від 09 вересня 2015 року № 150; від 07 жовтня 2015 року № 151 у зв`язку із змінами в організаційній структурі та не підписанням, як директору з правової роботи встановлено розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час, який після сплати всіх податків та відрахувань з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника, становить 30 000 грн. 00 коп. Як вбачається з довідки головного бухгалтера ПАТ «Полтаваобленерго» від 12 лютого 2016 року № 10-72/1720 за умови відпрацювання повного місяця, після відрахування із нарахованої заробітної плати в розмірі 39 000 грн. податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, профспілкових внесків, вартості розмов невиробничого характеру, у січні 2015 року позивачу підлягала б виплаті заробітна плата в сумі 29 987 грн. 66 коп., у лютому 2015 року 29 987 грн. 66 коп. Отже, після сплати із розміру нарахованої позивачу заробітної плати в розмірі 39 000 грн. податків та відрахувань, за умови відпрацювання повного місця, йому до сплати підлягало б менше 30 000 грн. У відзиві також зазначено, що з довідки головного бухгалтера ПАТ «Полтаваобленерго» від 12.02.2016 № 10-72/1720 вбачається, що за умови відпрацювання повного місяця, після відрахування із нарахованої заробітної плати в розмірі 39 000 грн. податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, профспілкових внесків, вартості розмов невиробничого характеру, у січні 2015 року позивачу підлягала б виплаті заробітна плата в сумі 29 987 грн. 66 коп., у лютому 2015 року 29 987 грн. 66 коп. Отже, після сплати із розміру нарахованої позивачу заробітної плати в розмірі 39 000 грн. податків та відрахувань, за умови відпрацювання повного місця, йому до сплати підлягало б менше 30 000 грн. Також, посадовий оклад позивача ОСОБА_1 у розмірі 10066,77 грн. було визначено в протоколі № 145 засідання Правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 30.06.2015, який був предметом спору у справі № 553/3755/15-ц та невизнаний недійсним.

20.03.2020 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначено, що лист Мінпраці, на який посилався відповідач, не є нормативно-правовим актом, а носить лише рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер, крім того, навпаки передбачає корегування середньої заробітної плати з урахуванням підвищення ставок окладів. Зазначав, що не входить до розрахункового періоду час його перебування на лікарняному коли він не був на роботі з поважних причини і не йому частково не виплачувалась заробітна плата, оскільки з лютого по червень 2015 його оклад становив 39 000,00 грн., а максимальна сума лікарняного оплачувалась у розмірі 20 706,00 грн. у 2015 році. Про лікарняні позивача відповідач був обізнаний або міг бути обізнаний під час участі у справі № 554/4546/19.

Ухвалою суду від 24.03.2020 продовжено проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 07.07.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті з викликом всіх учасників справи.

У судовому засіданні 29.10.2020 позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити.

Представник відповідача, АТ «Полтаваобленерго», у судовому засіданні 29.10.2020 заперечував проти позову, прохав відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Сторони перебували у трудових відносинах до 29.10.2015 року, коли ОСОБА_1 наказом № 342-к був звільнений з посади директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго».

Позивач вказував, що при звільненні йому АТ «Полтаваобленерго» було виплачено компенсацію за 32 дні невикористаної відпустки у сумі 23 505,32 грн., однак належних, законних та достатніх доказів на підтвердження виплати позивачем не надано у справі.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У випадку здійснення виплати працівнику компенсації за невикористані відпустки, застосовується порядок обчислення середньої заробітної плати, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок).

Згідно вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Тобто, у даному випадку, розрахунковий період має становити період за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (по день звільнення).

Позивач безпідставно вважає, що розрахунковим періодом є лютий 2014 - січень 2015.

Позивач бере до розрахунку період з лютого 2014 - по січень 2015, посилаючись на те, що періоди його перебування на лікарняному не враховуються.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.12.2015 № 553/2444/15-ц встановлено, що з 19.02.2015 по 26.06.2015 ОСОБА_1 був відсутній на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2018 № 760/29108/17-ц встановлено, що з 19.02.2015 по 26.06.2016, з 26.06.2015 по 03.07.2015, з 26.08.2015 по 09.09.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Згідно Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (Абзац четвертий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 185 ( 185-97-п ) від 24.02.97).

Тобто, виплата у вигляді допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю включається до фактичного заробітку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки.

Розрахунковий період має становити з жовтня 2014 по вересень 2015 року.

Детального розрахунку компенсації за вказаний період позивачем не надано (із зазначенням кількості робочих днів, фактичного заробітку за вказаний період із включенням виплат допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю).

Згідно вказаного Порядку розрахунок нарахування виплати за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) ( 322-08 ), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно п. 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З листа Міністерства праці та соціальної політики України від 24.10.2008 р. № 696/13/84-08 щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, вбачається, що положення Порядку обов`язкові для виконання підприємствами усіх форм власності та господарювання на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". З метою недопущення зниження середньої заробітної плати у зв`язку із підвищенням на підприємстві, в установі, організації тарифних ставок окладів пунктом 10 Порядку передбачено проведення коригування заробітної плати. Так, вищезазначеним пунктом визначено, що у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. У випадку, коли посадові оклади були підвищені не на один відсоток, коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення окладу, який встановлено працівникові після підвищення, на оклад, який був у працівника до підвищення.

Щодо проведення коригування заробітної плати, матеріали справи не містять належних доказів про підвищення окладу позивача, окрім протоколу засідання Правління ПАТ «Полтаваобленерго» № 145 від 30.06.2015, яким визначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 10 066,77 грн. з врахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок, премії та виплат, які підлягають оплаті на користь працівника згідно законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень товариства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, а також те, що позивач був звільнений від сплати судового збору, судові витрати, в ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 24 Закону України «Про відпустки», Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», статтями 1-5, 10, 76-83, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення середньої заробітної плати за час невикористаної відпустки - відмовити у повному обсязі.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (Код ЄДРПОУ 00131819, адреса 36022 м. Полтава вул. Старий Поділ 5).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 09.11.2020 року.

Суддя М.О. Материнко