Постанова № 9273972, 20.04.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р.           Справа № 2-а-466/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання: Подолян Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача : Боганчук

відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

до: Ладижинського державного малого підприємства нових технологій та систем

про: стягнення боргу в сумі 5457,03 гривень

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулася Тростянецька об’єднана державна податкова інспекція у Вінницькій області (далі – позивач) з позовом до Ладижинського державного малого підприємства нових технологій та систем (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу у загальній сумі 5457,03 грн.

Позов мотивовано тим, що станом на 27.01.2010 року за відповідачем рахується податковий борг в сумі 5457,03 грн., а саме: 5441,12 грн. - пеня та 15,91 грн. – відсотки за користування розстрочкою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноваженого представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином повістками суду, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції суду. Однак, директор Ладижинського державного малого підприємства нових технологій та систем Коваленко В.І. надіслав письмові пояснення, згідно із якими заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Ладижинське державне мале підприємство нових технологій та систем здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 03.07.1997р. (а.с.7).

Як платник податків відповідач взятий на облік у Тростянецькій ОДПІ Вінницької області, про що свідчить довідка позивача від 28.02.2008 року №55 (а.с.8), разом із тим, відповідач відповідно до свідоцтва №01623846 від 23.07.1997 року є платником податку на додану вартість (а.с.9).

Судом встановлено, що згідно з поданими позивачем матеріалами станом на 27.01.2010 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 5457,03 грн., а саме: 5441,12 грн. - пеня та 15,91 грн. – відсотки за користування розстрочкою.

Зобов’язання у загальній сумі 5457,03 грн., яке підлягає сплаті відповідачем, підтверджуються витягом з облікової картки платника податків станом на 31.12.2007 року, на 31.12.2008 року та на 27.01.2010 року (а.с.22-29), розрахунком нарахування пені за 2006-2007 роки (а.с.30), іншими матеріалами адміністративної справи.

Судом також встановлено, що відповідачеві направлялися податкові вимоги за № 1/20 від 17.10.2001 року та №2/278 від 19.12.2001 року (а.с.10,11), які були отримані останнім, і які залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення боргу відповідачем.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних (обов’язкових платежів) належить податок на додану вартість. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач є платником податку на прибуток.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно погасити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкового боргу можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній та фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена в позові сума в розмірі 5457,03 грн. підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ладижинського державного малого підприємства нових технологій та систем (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Польова, 56, код ЄДРПОУ 13323466) до Державного бюджету України кошти в сумі 5457,03 гривень (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень три копійки).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 21.04.10р.

Суддя          Сауляк Юрій Васильович

20.04.2010