Постанова № 9273888, 31.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.03.10Справа №2а-5068/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача – Узлякової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

          До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" штрафних санкцій у сумі 257490,75 гривень за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.04.09 року відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.04.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначеного до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 09.07.2009 року по справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року провадження у справі поновлено з 15.03.2010 року.

У судовому засіданні 02.06.2009 року, 09.07.2009 року, 31.03.2010 року представник позивача позов підтримав та пояснив, що податкові органи здійснюють спрямування сплачених платіжними дорученнями сум збору за спеціальне використання водних ресурсів на погашення податкового боргу на свій розсуд, при тому, що позивачем зазначається на погашення податкового боргу якого періоду слід направляти кошти. Такі дії відповідача, на думку КРП “ВПВКГ м. Керч” порушують права позивача, як власника, наносять значну шкоду майновим інтересам платника податків, оскільки таке перерозподілення платежів тягне накладення на позивача штрафних санкцій.

Представник позивача також зазначив, що податковим органом на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року були спрямовані вилучені готівкові кошти. При цьому, позивачем в Листах, направлених до ДПІ в м.Керч, просив вилучені в нього кошти направляти на погашення зобов’язань певних періодів.

У судовому засіданні 27.08.2009 року представник відповідача проти позову заперечувала, пояснила, що активи платника податків знаходяться у податковій заставі, тому податкові органи мають право здійснювати опис готівкових коштів позивача на направляти їх на погашення податкового боргу.

Представник відповідача зазначила, що усі вилучені готівкові кошти направлялись на погашення податкового боргу позивача, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями, у даному випадку позивач не здійснював самостійної сплати податкових зобов’язань, тому таке направлення коштів не можна вважати перерозподіленням.

Крім того, представник відповідача пояснила, що на погашення податкових зобов’язань позивача щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року податковим органом були спрямовані кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями за іншими податковими періодами.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м.Керчі АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м.Керчі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення – рішення, суд зобов’язаний перевірити, чи є дії відповідача правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" є юридичною особою, яка зареєстрована 15.05.1992 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 641891, Довідкою з ЄДРПОУ № 34-01-22-35/499 від 05.12.2006 року.

Таким чином, судом встановлено, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що КРП "ВПВКГ м. Керч" зареєстроване у якості платника податків органом державної податкової служби, а тому згідно із законодавством України, позивач зобов’язаний сплачувати податки до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (розрахунку).

Порядок, строки та підстави сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів визначені Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1494 від 16.08.1999 року.

Пунтками 14, 14-1 Порядку передбачено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 231/539/118/219 від 01.10.1999 року, передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таким чином, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Таким чином, КРП "ВПВКГ м. Керч" зобов’язано, подавати до ДПІ в м.Керч АРК декларації (розрахунки) по збору за спеціальне використання водних ресурсів та сплачувати зазначені податки до бюджету.

Судом встановлено, що головним державним податковим інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Керчі проведена невиїзна документальна перевірка Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року по граничному терміну сплати 19.02.2004 року в сумі 261974,49 гривень і за 1 квартал 2004 року по граничному терміну сплати 20.05.2004 року в сумі 253006,15 гривень, за результатами проведення якої складено Акт невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року по граничному терміну сплати 19.02.2004 року в сумі 261974,49 гривень і за 1 квартал 2004 року по граничному терміну сплати 20.05.2004 року в сумі 253006,15 гривень № 132/15-3/19195199 від 23.01.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення:

-           п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків;

-          п.14.1 «Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 року № 1494 в частині несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків;

-          п.7.6 Інструкції про порядок числення і стягування збору за спеціальне використовування водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ГНА України, Мінекономіки України, Мінбезпеки України від 01.10.99 року № 231/539/118/219, зареєстрованої Мінюстом України 19.10.99 року під 711/4004 в частині несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків.

За результатами проведення перевірки ДПІ в м.Керчі винесено податкове повідомлення – рішення № 0000041503/0 від 28.01.2009 року, яким Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" зобов’язано сплатити штраф у розмірі 257490,75 гривень за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів від підприємств житлово-комунального господарства.

Судом встановлено, що позивачем 04.02.2009 року на податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керчі № 0000041503/0 від 28.01.2009 року було подано скаргу до ДПІ в м.Керчі.

ДПІ в м.Керчі Рішенням про результати розгляду первісної скарги від 13.02.2009 року № 1824/10/25-0 податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керчі № 0000041503/0 від 28.01.2009 року залишило без змін, а скаргу – без задоволення.

ДПІ в м.Керчі за результатами апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення – рішення № 0000041503/0 від 28.01.2009 року винесло податкове повідомлення – рішення № 0000041503/1 від 13.02.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем 27.02.2009 року на податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керчі № 0000041503/1 від 13.02.2009 року було подано скаргу до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим Рішенням про залишення повторної скарги без розгляду від 17.03.2009 року № 665/10/25-023 у зв’язку з пропуском позивачем строку на оскарження, залишила скаргу без розгляду. В Рішенні про залишення повторної скарги без розгляду зазначено, що податкове зобов’язання, визначене в податковому повідомленні – рішенні ДПІ в м.Керчі № 0000041503/1 від 13.02.2009 року вважається узгодженим, а податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керчі № 0000041503/1 від 13.02.2009 року не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

          Судом встановлено, що предметом адміністративного позову є визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" штрафних санкцій у сумі 257490,75 гривень за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає наступне.

КРП "ВПВКГ м. Керч" відповідно до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики № 43272 від 06.02.2004 року визначило суму збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 4 квартал 2003 року в розмірі 261974,49 гривень.

Відповідно до акту перевірки зазначений податковий борг був погашений ДПІ у м. Керчі наступним чином:

1. На погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року податковим органом були спрямовані кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на загальну суму 78259,83 гривень, а саме:

-          сума у розмірі 7104,09 гривень, фактично сплачена 29.08.2007 року платіжним дорученням від 29.08.2007 року № 758;

-          сума у розмірі 9871,07 гривень, фактично сплачена 31.08.2007 року платіжним дорученням від 31.08.2007 року № 764;

-          сума у розмірі 9871,07 гривень, фактично сплачена 21.09.2007 року платіжним дорученням від 21.09.2007 року № 842; сума у розмірі 4935,54 гривень, фактично сплачена 31.10.2007 року платіжним дорученням від 31.10.2007 року № 990; -          сума у розмірі 2964,39 гривень, фактично сплачена 30.01.2008 року платіжним дорученням від 30.01.2008 року № 81;

-           сума у розмірі 9889,47 гривень, фактично сплачена 27.02.2008 року платіжним дорученням від 27.02.2008 року № 178;

-          сума у розмірі 9889,47 гривень, фактично сплачена 28.02.2008 року платіжним дорученням від 28.02.2008 року № 188;

-          сума у розмірі 13845,26 гривень, фактично сплачена 29.02.2008 року платіжним дорученням № 193;

-          сума у розмірі 9889,47 гривень, фактично сплачена 14.03.2008 року платіжним дорученням від 14.03.2008 року № 231.

2. Крім того, судом встановлено, що податковим органом на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року були спрямовані вилучені готівкові кошти на суму 183714,96 гривень, що підтверджується Актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків з 18.09.2007 року по 03.04.2008 року, які відображені в акті перевірки, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що КРП "ВПВКГ м. Керч" відповідно до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики № 10307 від 20.04.2004 року визначило суму збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 1 квартал 2004 року в розмірі 253006,15 гривень.

Відповідно до акту перевірки зазначений податковий борг був погашений ДПІ у м. Керчі наступним чином:

1. На погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2004 року податковим органом були спрямовані кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на загальну суму 172892,77 гривень, а саме:

-          сума у розмірі 9889,47 гривень, фактично сплачена 19.05.2008 року платіжним дорученням від 19.05.2008 року № 450;

-          сума у розмірі 29694,62 гривень фактично сплачена 26.05.2008 року платіжним дорученням від 26.05.2008 року № 481;

-          сума у розмірі 14847,31 гривень фактично сплачена 28.05.2008 року платіжним дорученням від 28.05.2008 року № 486;

-          сума у розмірі 55429,96 гривень фактично сплачена 28.05.2008 року платіжним дорученням від 28.05.2008 року № 483;

-           сума у розмірі 17816,77 гривень фактично сплачена 29.05.2008 року платіжним дорученням від 29.05.2008 року № 87;

-          сума у розмірі 45214,64 гривень фактично сплачена 30.05.2008 року платіжним дорученням від 30.05.2008 року № 492.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2004 року були спрямовані вилучені готівкові кошти на суму 80113,38 гривень, що підтверджується Актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків з 03.04.2008 року по 29.05.2008 року, які відображені в акті перевірки, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що податковим органом у зв’язку з несвоєчасною сплатою КРП "ВПВКГ м. Керч" узгодженої суми податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року податковими повідомленнями – рішеннями № 0000041503/0 від 28.01.2009 року, № 0000041503/1 від 13.02.2009 застосувано до позивача штрафні санкції в сумі 257490,75 гривень.

Суд, перевіряючи обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій, зазначає наступне.

Суд зазначає, що по справі було проведено судово–економічну експертизу, яка оформлена висновком № 88/09 від 08.02.2010 року.

Однак, суд не приймає до уваги висновки експертизи у зв’язку з їх неповнотою. Так, експертом при визначенні розміру погашеної суми заборгованості позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року не враховано, що податковим органом вилучені у КРП "ВПВКГ м. Керч" готівкові кошти направлялися на погашення податкової заборгованості позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року, відповідно невірно визначено суму узгодженого податкового зобов’язання позивача, що сплачена з пропуском граничного строку та невірно розраховано штрафну санкцію, у зв’язку з чим суд надає самостійну оцінку правомірності застосування податковим органом податковим повідомленням – рішенням № 0000041503/1 від 13.02.2009 штрафної санкції в сумі 257490,75 гривень.

Як встановлено вище, податковим органом на погашення податкового зобов’язання КРП "ВПВКГ м. Керч" зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року були спрямовані:

-           вилучені у позивача готівкові кошти на суму 183714,96 гривень;

-          кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на суму 78259,83 гривень.

Також податковим органом на погашення податкового зобов’язання КРП "ВПВКГ м. Керч" зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2004 року були спрямовані:

-           вилучені у позивача готівкові кошти на суму 80113,38 гривень;

-          кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на суму 172892,77 гривень.

Суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні посилалася на незаконність дій податкового органу щодо спрямування вилучених у позивача коштів на погашення його податкового боргу за попередні періоди всупереч надісланим позивачем до ДПІ в м.Керч Листам про направлення готівки на сплату податкового зобов’язання за певний період.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів представника позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до абз. 3 п.п. 10.1.1. п. 10.1 ст.10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 538 від 15.04.2002 року (далі –Порядок стягнення коштів).

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

Проаналізуваавши вищевказані Акти про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року, суд приходить до висновку, що форма актів відповідає затвердженій Порядком стягнення коштів, акти складено у присутності матеріально-відповідальних осіб позивача, підписані у двосторонньому порядку, один екземпляр кожного акту вручено під розписку.

Також судом встановлено, що вилучені податковим органом готівкові кошти в національній валюті внесено податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через установу банку.

Тобто, судом встановлено, що податковим органом дотримано порядок внесення готівки на погашення податкового боргу платника податків через установу банку.

Судом встановлено, що вилучені у позивача готівкові кошти були спрямовані на погашення податкового боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року в порядку, визначеному п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто на погашення попереднього податкового боргу, а не поточних податкових зобовязань.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що КРП “ВПВКГ м. Керч”до здійсненні податковим органом відповідного спрямування коштів, на адресу ДПІ в м.Керчі АР Крим направлялись листи, в яких позивач зазначав, що вилучені суми готівкових коштів повинні направлятися на оплату збору за спеціальне використання водних ресурсів за певні періоди.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що, за звичайних умов, орган державної податкової служби України, відповідно до Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

У той же час, суд звертає увагу позивача, що такий порядок самостійного визначення платником податків спрямування платежів застосовується за звичайних умов його господарювання, при самостійній сплаті ним узгоджених податкових зобов’язань, коли платник податків має виключні повноваження розпоряджатися своїми коштами.

У даному ж випадку, суд встановив, що активи Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно –каналізаційного господарства м. Керч” знаходяться в податковій заставі, що підтверджується відповідачем та не оспрюється позивачем по справі. Стосовно таких активів встановлений особливий режим повноважень власника в частині розпорядження ними.

Поняття активів платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання визначено Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пунктом 1.17 статті 1 цього Закону дається тлумачення терміну податкової застави - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Отже, суд приходить до висновку, що при виникненні податкової застави, податкові органи, як органи стягнення користуються певними правами, що додатково надані ним цим способом забезпечення податкового зобов’язання –заставою.

Суд також зазначає, що податкові органи не мають права змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, при самостійній сплаті податків, у даному ж випадку платник податків не здійснював самостійної сплати узгодженого податкового зобов’язання, тому не має права визначати призначення коштів, спрямованих податковим органом на погашення податкового боргу.

До того ж, суд зазначає, що листи позивача у жодному разі не є платіжними документами у їх розумінні діючим законодавством, не є документами на переказ, що використовуються для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі та не спрямовані на настання жодних правових наслідків щодо розрахунків за зобов’язаннями.

Таким чином, дії ДПІ в м.Керч стосовно примусового вилучення готівкових коштів та направлення їх на погашення податкового боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року, а не поточних податкових зобов’язань, які визначав позивач в листах, є правомірними.

Як встановлено вище, податковим органом на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року були також спрямовані кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на суму 78259,83 гривень за 4 квартал 2003 року та 172892,77 гривень за 1 квартал 2004 року.

Отже, суд зазначає, що податковим органом змінювалося призначення платежу, визначеного Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч".

Суд зазначає, що дії податкового органу щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за спеціальне використання водних ресурсів, виконав своє зобов’язання зі сплати зазначеного збору за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

          Отже, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без узгодження з позивачем змінив призначення платежу, визначеного в платіжних документах, за податковими зобов’язаннями позивача зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та неправомірно платежі за розрахунками зарахував на погашення податкового боргу за попередні періоди.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем неправомірно на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року були спрямовані кошти, сплачені платіжними дорученнями інших періодів на суму 78259,83 гривень за 4 квартал 2003 року та 172892,77 гривень за 1 квартал 2004 року.

Отже, суд зазначає, що податкове зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року в сумі 78259,83 гривень та 1 квартал 2004 року на суму 172892,77 гривень вважаються не погашеними, так як належних доказів погашення зазначеного податкового боргу відповідачем не надано, а в акті зазначені такі докази, що в цій частині не підтверджують факт погашення саме зазначеного податкового боргу.

Більш того, судом встановлено, що кошти за платіжними дорученнями, якими позивач, дійсно, частково сплачував податкове зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та за 1 квартал 2004 року, податковий орган неправомірно спрямовував на погашення податкового боргу позивача за попередні періоди.

Отже, податковим органом не було враховано, що позивачем частково податкове зобов’язання за 4 квартал 2003 року на суму 10400,00 гривень та 1 кварталі 2004 року на суму 46000,00 гривень сплачено своєчасно (податкове зобов’язання у розмірі 3000,00 гривень за 1 квартал 2004 року сплачено позивачем з затримкою до 30 днів).

Сплата позивачем податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року на суму 10400,00 гривень підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-          № 2098 від 02.12.2003 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

-          № 2134 від 05.12.2003 року на суму 1000,00 гривень за 4 квартал 2003 року з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

-          № 2143 від 08.12.2003 року на суму 1000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

-          № 2151 від 09.12.2003 року на суму 1000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

-          № 2167 від 11.12.2003 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

-          № 2288 від 29.12.2003 року на суму 2400,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 4 квартал 2003 року»;

Судом зазначені платіжні доручення були досліджені в судовому засіданні, встановлено, що на платіжних документах є відмітки обслуговуючих банків про проведення платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем податкове зобов’язання за 4 квартал 2003 року на суму 10400,00 гривень сплачено своєчасно.

Крім того, сплата позивачем податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2004 року на суму 49000,00 гривень підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-          № 31 від 12.01.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 1 квартал 2004 року»;

-          № 53 від 14.01.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 67 від 16.01.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 109 від 26.01.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 211 від 10.02.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 211 від 11.02.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 231 від 12.02.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 241 від 13.02.2004 року на суму 5000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 328 від 27.02.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за січень 2004 року»;

-          № 395 від 15.03.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 1 квартал 2004 року»;

-          № 409 від 17.03.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 1 квартал 2004 року»;

-          № 431 від 19.03.2004 року на суму 1000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 1 квартал 2004 року»;

-          № 481 від 26.03.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за 1 квартал 2004 року»;

-          № 532 від 02.04.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за лютий 2004 року»;

-          № 718 від 28.04.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за березень 2004 року»;

-          № 734 від 29.04.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за березень 2004 року»;

-          № 741 від 30.04.2004 року на суму 2000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за березень 2004 року»;

-          № 823 від 18.05.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за березень 2004 року»;

-          № 834 від 20.05.2004 року на суму 3000,00 гривень з призначенням платежу: «вода спец користування за березень 2004 року»;

Судом зазначені платіжні доручення були досліджені в судовому засіданні, встановлено, що на платіжних документах є відмітки обслуговуючих банків про проведення платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем податкове зобов’язання за 1 квартал 2004 року на суму 46000,00 гривень сплачено своєчасно.

          При цьому, сума у розмірі 3000,00 гривень платіжним дорученням № 899 від 26.05.2004 року сплачена несвоєчасно, з затримкою до 30 календарних днів.

Отже, суд приходить до висновку, що фактично податковий борг був погашений позивачем та відповідачем наступним чином:

1. За розрахунком за 4 квартал 2003 року в розмірі 261974,49 гривень:

- 10400 гривень – самостійно позивачем згідно платіжних документів,

- 183714,96 гривень – шляхом вилучення ДПІ готівки та направлення її на погашення податкового боргу, як це зазначено в акті перевірки та встановлено судом,

- 67859,53 гривень – доказів погашення боргу в цій частині не надано ні позивачем ні відповідачем, так як в цій частини ДПІ необґрунтовано цей борг погашало платежами позивача за інші податкові періоди.

2. За розрахунком за 1 квартал 2004 року в розмірі 253006,15 гривень:

- 49000 гривень – самостійно позивачем згідно платіжних документів,

- 80113,38 гривень – шляхом вилучення ДПІ готівки та направлення її на погашення податкового боргу, як це зазначено в акті перевірки та встановлено судом,

- 123892,77 гривень – доказів погашення боргу в цій частині не надано ні позивачем ні відповідачем, так як в цій частини ДПІ необґрунтовано цей борг погашало платежами позивача за інші податкові періоди.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що як встановлено вище, судом визнано законним спрямування на погашення податкового зобов’язання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року та 1 квартал 2004 року вилучених у позивача готівкових коштів на суму 183714,96 гривень за 4 квартал 2003 року та на суму 172892,77 гривень за 1 квартал 2004 року. При цьому, погашення зазначеного податкового зобов’язання позивача відбулося з затримкою, що є більшою 90 календарних днів.

Отже, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, а саме у розмірі 91857,48 гривень (183714,94 гривень х 50%) та 40056,69 гривень (80113,38 гривень х 50 %).

Таким чином, суд визнає законним нарахування позивачеві штрафних санкцій на суму 131914,17 гривень (91857,48 гривень + 40056,69 гривень) та в цій частині податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керч АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року є правомірним.

Щодо несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2004 року на суму 3000,00 гривень з затримкою до 30 календарних днів суд зазначає, що в даному випадку до позивача має бути застосований штраф у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Однак до відповідача спірним податковим повідомленням-рішення були застосовані санкції в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого боргу.

Тому суд не вправі самостійно притягнути позивача до відповідальності, до якої він не був притягнутий відповідним органом, а саме застосувати до нього штрафні санкції в розмірі 10% несплаченої суми в розмірі 300 гривень, як це визначено експертом.

Суд також з цих підстав не вправі змінити податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керч АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року, в тому числі і підстави, з яких це рішення прийнято, перекваліфікувавши його на інший вид відповідальності, у зв’язку з тим, що зазначене не входить до компетенції адміністративного суду при перевірці законності цього рішення.

Приймаючи до уваги, що доказів погашення боргу за 1 квартал 2004 року в розмірі 123892,77 гривень, за 4 квартал 2003 року в розмірі 67859,53 гривень відповідачем не надано ні в судовому засіданні, ні встановлено під час перевірки, а тому встановити строки та суми якими погашався зазначений борг та самостійно визначити відповідальність суд не має повноважень, санкції за несвоєчасну сплату такого податкового боргу визначені відповідачем необґрунтовано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року, 1 квартал 2004 року за рахунок направлених податковим органом платежів за платіжними дорученнями інших періодів, враховуючи, що суд не може змінити зазначене податкове повідомлення – рішення в частині розміру застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання на суму 3000,00 гривень, податкове повідомлення – рішення ДПІ в м.Керч АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосованих штрафних санкцій на суму 125576,68 гривень (257490,75 гривень – 131914,17).

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення протизаконним та скасування, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000041503/1 від 13.02.2009 року прийнято відповідачем за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000041503/0 від 28.01.2009 року, яким Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" зобов’язано сплатити штраф у розмірі 257490,75 гривень, яке також частково є протиправним та підлягає скасуванню.

          Тому в цій частині суд також вважає за можливе вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000041503/0 від 28.01.2009 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 125576,68 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.03.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 02.04.2010 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення ДПІ в м.Керч АР Крим № 0000041503/1 від 13.02.2009 року. № 0000041503/0 від 28.01.2009 року в частині застосування штрафних санкцій до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" на суму 125576,68 гривень.

3.          Стягнути на користь позивача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Трещова О.Р.