Рішення № 92738168, 09.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. № 520/11133/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 додатку 2 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання №2009/20 від 26.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража з земель комунальної власності Харківської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3);

- зобов`язати прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0,0050 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) з земель комунальної власності Харківської міської ради, згідно клопотання від 09.12.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09 грудня 2019 року звернувся до Харківської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0,0050 га. із земель комунальної власності Харківської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ). Рішенням від 26 лютого 2020 Харківської міської ради Харківської області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража із земель комунальної власності Харківської міської ради. Позивач вважає, що прийняте рішення відповідачем про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою порушує право ОСОБА_1 гарантоване йому приписами статті 14 Конституції України та статті 121 Земельного кодексу України.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що так як Планом зонування території м. Харкова передбачено, що земельна ділянка розташована у зоні багатоквартирної житлової забудови, підзонах Ж-4, Ж-5 відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та у нього були відсутні підстави для надання дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам ДБН 2019.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року звернувся до Харківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0,0050 га. із земель комунальної власності Харківської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3).

Рішенням від 26 лютого 2020 Харківської міської ради Харківської області відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів згідно з додатком 2.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27.05.1997 №280/97-ВР, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Приписами ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Згідно ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно до положень ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

За правилами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з документами, визначеними Земельним кодексом України, та у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

За змістом статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" №3038-VI план зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04 був затверджений генеральний план м. Харкова до 2026 року.

Відповідно до п. 4.1.19-4.1.21 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання" від 20.11.2015 №7/15 зі змінами на Департамент містобудування покладено повноваження щодо підготовки проектів рішень Харківської міської ради з містобудівних питань, зокрема, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до Пропозицій Департаменту містобудування від 28.12.2019 № 2955/0/608-19 на підставі яких підготовлено рішення Харківської міської ради, згідно з графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки для будівництва гаража, встановлено, що згідно з генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови; згідно з планом зонування території (зонінгом) міста Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2012 № 1024/13, зі змінами затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, земельна ділянка розташована в житловій зоні, підзонах Ж-4 та Ж-5: зони багатоквартирної житлової забудови, що не відповідає вимогам ДБН Б.2.2 -12:2019 Планування та забудова територій та Закону України "Про будівельні норми".

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" №3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13 "Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова" затверджено план зонування території міста Харкова.

Рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19 затверджено зміни до генерального плану та затверджено в складі генерального плану зміни до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 27.02.2013 №1024/13.

У розділі 2.2 Пояснювальної записки до плану зонування (зонінгу) м. Харкова (далі - Пояснювальна записка) зазначено, проектом внесення змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон). Містобудівний регламент використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об`єктів.

Для територіальної підзони окремо не встановлюються додаткові переліки переважних, супутніх видів забудови та іншого використання території земельних ділянок.

Для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться.

Невідповідність наміру забудови встановленим видам дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.

Відповідно до Пояснювальної записки зона багатоквартирної житлової забудови Ж-4 призначається для розміщення багатоквартирних житлових будинків від 5 до 9 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського та районного значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням громадського, спортивно-оздоровчого призначення; зона багатоквартирної житлової забудови Ж-5 призначається для розміщення багатоквартирних житлових будинків від 10 до 16 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням громадського призначення.

Згідно до абз. 5 Закону України "Про будівельні норми" №1704-VI державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1704-VI застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно - кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року затверджено ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який набрав чинності 01 жовтня 2019 року.

Відповідно до пп. 1, 2 ДБН 2019 ці державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні.

Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Згідно п. 3.5 ДБН 2019 багатоквартирна забудова це територія житлової забудови або її частини, у межах якої розташовуються багатоквартирні житлові будинки.

Відповідно до додатку Б (обов`язковий) основні терміни та визначення понять ДБН В.2.3-15:2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" гаражі наземні - будинки, споруди, позначки підлоги основних приміщень яких не нижче рівня спланованої поверхні землі; гаражі боксового типу - будинки, споруди у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.

Згідно з п. 10.8.2 ДБН 2019 гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або їх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для дітей і відпочинку населення.

Відповідно до п. 10.8.3 ДБН 2019 у житлових районах із новою багатоповерховою забудовою пріоритетним типом гаражів для постійного зберігання індивідуальних легкових автомобілів слід передбачати окремо розташовані багатоповерхові надземні, підземні та комбіновані надземно-підземні, вбудовано-прибудовані, в тому числі і механізовані (автоматизовані), гаражі.

В умовах житлової забудови до п`яти поверхів постійне зберігання легкових автомобілів доцільно передбачати у малоповерхових окремо розташованих наземних, підземних та наземно-підземних, у тому числі й механізованих (автоматизованих) гаражах найпростіших типів, а також на відкритих автостоянках.

Розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови не допускається.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд доходить висновку, що розташування гаражного боксу (індивідуального гаража) на території багатоквартирної житлової забудови не допускається.

На підставі вищенаведеного, з огляду на те, що запитувана земельна ділянка розташована у зоні багатоквартирної житлової забудови, підзонах Ж-4, Ж-5, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є мотивованим у контексті ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Щодо посилань позивача про розташування поряд із зазначеною земельною ділянкою іншої земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:10:008:0007 з цільовим призначенням для будівництва гаражу, суд зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 №200/07 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" передано громадянину у приватну власність земельну ділянку площею 60,0 кв. м по АДРЕСА_2 для обслуговування індивідуального гаража № 5-389.

Приймаючи до уваги вище наведене, та враховуючи, що відведення зазначеної земельної ділянки відбулося до набрання чинності ДБН 2019, яким встановлено заборону щодо розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови, суд зазначає, що наявність або відсутність розташування поряд із земельною ділянкою, на розроблення якої позивач просить надати відповідача дозвіл, оскільки дана обставина не має відношення до предмету розгляду даної справи.

Стосовно твердження про те, що відповідачем не доведено що земельна ділянка розташована на відстані менше 10 м від житлових будинків та місць призначених для ігор дітей і відпочинку населення, суд вважає їх безпідставними, оскільки будівництво індивідуальних гаражів у зазначених зонах заборонено взагалі.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАСУ, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова