Рішення № 92737302, 10.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7644/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.09.2019 року №Ф-6575-53 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у розмірі 15337,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований у відповідача як самозайнята особа, що суперечить суті звернення позивача під час його реєстрації у відповідача, як адвоката, у відповідності до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 20.02.2016 року.

У подальшому позивач надав до відповідача відомості про те, що знаходиться на обліку у Пенсійному фонді України та отримує призначену державою відповідну пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , за датою народження - 1948 рік.

Позивач вказав, що відносини між ним та відповідачем щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у статусі особи, що здійснює незалежну професійну діяльність та у статусі особи, яка звільнена від сплати єдиного внеску, Законом №2464-VІ не врегульовано.

Позивач при здійсненні звітування перед відповідачем, нарахування зі сплати єдиного внеску не здійснював, а відтак заборгованість в нього відсутня.

Позивач вважав, що відповідач, приймаючи відносно позивача Вимогу №Ф-6575-53 про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2019 року у розмірі 15 337, 08 грн., повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону №2464-VІ, а відтак відповідач віддав перевагу не закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Також позивач зазначив, що він є застрахованою особою, оскільки працює керівником декількох підприємств, які є платниками єдиного внеску згідноп.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ.

Ухвалою від 28.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній адміністративній справі. Призначено підготовче засідання на 27 січня 2020 року о 09:30 год.

У підготовчому засіданні 27.01.2020 року оголошено перерву до 13.02.2020 року до 15:00 год. у зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 року оголошено перерву до 20.02.2020 року до 15:00 год. у зв`язку з необхідністю надання представником відповідача документів, що підтверджують повноваження на представництво ГУ ДПС в Одеській області.

Ухвалою від 20.02.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2020 року о 16 год. 30 хв.

У судовому засіданні 26.02.2020 року оголошено перерву до 11.03.2020 року до 11:00 год. для надання представником відповідача додаткових пояснень з визначених судом питань.

У судовому засіданні 11.03.2020 року оголошено перерву до 23.03.2020 року до 10:30 год.

Ухвалою від 23.03.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2020 року на 15 год. 00 хв., сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

20.10.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 20.10.2020 року за клопотанням позивача поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Ухвалою від 10.11.2020 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

22.01.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу від 03.09.2019 року №Ф-6575-53 на суму 15337,08 грн.

Відповідач вказав, що відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Платники єдиного внеску - особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ставка - 22%).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідач зазначив, що Законом №2464 визначено категорії платників єдиного внеску. Це зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, і особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому, звільнення від сплати за себе єдиного внеску передбачено для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.

База нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професій діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідач зазначив, що з 01.01.2017 року до ст.7 Закону №2464 було внесено зміни, одна з яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄЄВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 року таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідач зазначив, що відповідно до інтегрованої картки платника податків позивача, загальна сума боргу станом на 30.09.2019 року становить 15337,08 грн.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача у судовому засіданні 26.02.2020 року, дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримає пенсію за віком з 19.10.2008 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 15).

20 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2561 (а.с. 14).

Позивач узятий на облік у контролюючих органах 15 лютого 2017 року за №45132, та перебуває на обліку у Чорноморській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Овідіопольське відділення), що підтверджується довідкою №1715210700010 від 15 лютого 2017 року про взяття на облік платника податків (а.с. 13).

03 вересня 2019 року ГУ ДПС в Одеській області було сформовано вимогу №Ф-6575-53 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15337,08 грн. (а.с. 12).

Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , станом на 30 вересня 2019 року недоїмка по нарахуванню єдиного внеску склала 15337,08 грн. (а.с. 30).

Також судом встановлено, що в період з грудня 2018 року по лютий 2020 року позивач працював у філії ТОВ «Інтерофіс Лімітед» та обіймав посаду директора. За вказаний період нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно, що підтверджується довідкою №1 від 13.03.2020 року вказаного підприємства (а.с. 87).

В період з березня по серпень 2020 року позивач працював у філії ТОВ «Інтерофіс Лімітед» та обіймав посаду директора. За вказаний період нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно, що підтверджується довідкою №6 від 16.09.2020 року вказаного підприємства (а.с. 88).

Відповідно до довідки №2 від 13.03.2020 року ТОВ «Югагроленд» ОСОБА_1 дійсно працює у вказаному підприємстві з 01.03.2012 року за сумісництвом та займає посаду т.в.о. директора. За період з грудня 2018 року по лютий 2020 року нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно (а.с. 89).

Згідно довідки №3 від 16.09.2020 року ТОВ «Югагроленд» позивач працює у ТОВ «Югагроленд» з 01.03.2012 року за сумісництвом та займає посаду т.в.о. директора. За період з березня по серпень 2020 року нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно (а.с. 90).

Крім того, позивач з 18.10.2012 року працює у ТОВ «Русіч і К», виконує обов`язки директора за сумісництвом, що підтверджується довідкою №17/09 від 16.09.2020 року (а.с. 91).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказаний вище правовий висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19.

Як вже зазначено вище, позивач з 2012 року є працівником трьох підприємств: ТОВ «Інтерофіс Лімітед», ТОВ «Югагроленд», ТОВ «Русіч і К», які за нього нараховують та своєчасно сплачують ЄСВ, у тому числі й за період, за який відповідач виніс оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6575-53 від 03 вересня 2019 року.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2018-2019 рік), нараховував та сплачував роботодавець (три юридичні особи) в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач не довів суду правомірність оскаржуваної вимоги, у той час як позивач, враховуючи встановлені судом обставини, довів її протиправність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6575-53 від 03 вересня 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 15337,08 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Андрухів