Ухвала суду № 92737273, 09.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 листопада 2020 р. № 400/4853/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., ознайомившись із матеріалами

позовної заявиОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якій просить зобов`язати відповідача надати йому письмову відмову у задоволенні його запиту на інформацію від 23.10.2020 із зазначенням мотивованої підстави відмови у повідомленні йому, ким і коли затверджений зразок «Посвідчення реабілітованого» сіро-блакитного кольору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на звернення до відповідача із запитом на інформацію від 23.10.2020, в якому просив повідомити, ким і коли затверджений зразок «Посвідчення реабілітованого» сіро-блакитного кольору. Позивач зазначає, що відповідач не задовольнив його запит, не повідомив йому запитувану інформацію.

Посилаючись на статтю 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач, в обґрунтування позовних вимог, стверджує, що відповідач був зобов`язаний надати йому відмову у задоволенні запиту.

До позовної заяви позивач додав копію листа відповідача від 29.10.2020, в якому відповідач повідомляє позивачу, серед іншого, що «зразок посвідчення про пільги реабілітованих, затверджено постановою Кабінету Міністрів України УРСР № 48 від 24.06.1991 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5.10.1992 р. № 564». Посилань на зазначений лист в обґрунтування позовних вимог позовна заява не містить.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасно вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Копія доданого до позову листа відповідача свідчить про те, що відповідач надав позивачу інформацію про реквізити нормативно-правового акта (номер, дата прийняття, видавник), яким затверджений зразок виданого йому «Посвідчення реабілітованого».

Інститут звернення громадян та особливості його правового регулювання запроваджені для забезпечення реалізації прав громадян на практичну реалізацію громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 Закону України «Про звернення громадян»).

Метою Закону України «Про доступ до публічної інформації» є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 цього Закону).

Отже, звернення громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо із запитами на інформацію спрямовані на отримання ними інформації.

Доданим до позову листом відповідача підтверджується надання відповідачем відповіді позивачу на його запит. Надання відповіді на запит (звернення) громадянина є логічною, правильною і законною реакцією суб`єкта владних повноважень на відповідне звернення.

Позов ґрунтується на твердженні позивача про обов`язок відповідача надати йому мотивовану відмову у повідомленні йому запитуваної інформації.

Право на звернення до суду гарантується. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому процесуальним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого його віднесено законом.

Підставою для звернення до суду з позовом є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також обирає спосіб захисту такого права.

Водночас суд перевіряє доводи позивача та залежно від встановленого вирішує питання про наявність або відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права або інтересу, а також з`ясовує, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбаченим законодавством способам, а також чи забезпечує спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд зазначає, що подача завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору або у спорі, що має вочевидь штучний характер, не спрямована на реальний захист прав, адже особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу.

Подання завідомо безпідставного позову, як правило, означає, що позивач заздалегідь усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також засадам судочинства, звернувся з таким позовом. Про це можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать один одному.

Так, у цій справі, за умови звернення позивача до відповідача за наданням інформації та подальшого її отримання очевидною є відсутність предмету спору та безпідставність поданого позову.

Заявлена в позові позовна вимога про зобов`язання надати відмову у задоволенні запиту на інформацію не свідчить про намір позивача відновити свої права та не спрямована на їх реальний захист, отже, позов має штучний характер.

З урахуванням наведеного вище суд вважає, що дії позивача суперечать завданню адміністративного судочинства і відповідають ознакам зловживання процесуальними правами.

Згідно з частинами п`ятою та четвертою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд визнав, що позивач допустив зловживання процесуальними правами шляхом подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер, за відсутності предмету спору, та належним заходом, що належить застосувати до позивача, є повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 45, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна