Рішення № 92736479, 09.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 280/4677/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (зі змінами), на доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період її навчання у Київському національному університеті культури і мистецтв з березня 2017 року по 30 червня 2020 роки; зобов`язати відповідача виплатити позивачу однією сумою недоплачені внаслідок протиправної бездіяльності кошти у сумі 29159,50 грн.

Крім того, позивачем подане клопотання про розгляд справи без його участі та про витребування доказів.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач звернулась до відповідача із заявою «Про продовження виплати надбавки до пенсії після набуття дитиною повноліття в зв`язку з її навчанням у вищому навчальному закладі». До заяви мною були додані копія свідоцтва про народження доньки та довідка Київського національного університету культури і мистецтв № 1321/16 від 07.10.2016 року (оригінал) про те, що ОСОБА_2 є студенткою 1 курсу факультету журналістики і міжнародних відносин групи ПР-16 денної форми навчання з терміном навчання з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року. Листом від 08.11.2016 № 926/П-9 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій обасті було відмовлено у продовженні виплат надбавки на доньку ОСОБА_2 після досягнення нею повноліття за відсутністю підстав. Вважає таку відмову протиправною і такою, що порушує соціальні гарантії, взяті на себе державою у відповідності до Конституції України.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику(повідомлення) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

29.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що частиною 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено вичерпний перелік осіб, які вважаються непрацездатними членами сім`ї для цілей застосування п. «а» ч. 1 ст. 16 цього Закону, і цьому переліку відсутня така категорія осіб як студенти. Оскільки ОСОБА_2 досягла 18 років, вона не може вважатися непрацездатним членом сім`ї позивача в розумінні наведеного припису.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 15.04.2004 року отримую пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення

осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-Х11 від 9 квітня 1992

року (зі змінами), - надалі у тексті - Закон України №2262-Х11. Позивач має двох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17 свідоцтво про народження доньки). Відповідно до ст.ст.16,30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як не працюючий пенсіонер до пенсії з часу народження дітей отримував надбавку за кожну дитину у розмірі 50% прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

У 2016 ОСОБА_2 поступила у Київський національний університет культури та мистецтв (КНУКіМ) на денну форму навчання, а 26.02.2017 року набула повнолітній вік.

З березня 2017 відповідачем були припинені виплати надбавки на ОСОБА_2 у розмірі 50% відповідно до ст.ст.16,30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

22.10.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою «Про продовження виплати надбавки до пенсії після набуття дитиною повноліття в зв`язку з її навчанням у вищому навчальному закладі». До заяви мною були додані копія свідоцтва про народження доньки та довідка Київського національного університету культури і мистецтв № 1321/16 від 07.10.2016 року (оригінал) про те, що ОСОБА_2 є студенткою 1 курсу факультету журналістики і міжнародних відносин групи ПР-16 денної форми навчання з терміном навчання з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року. (а.с.19).

Листом від 08.11.2016 № 926/Л-9 Головного управління Пенсійного Фонду України у Запорізькій області було відмовлено у продовженні виплат у розмірі 50% на доньку. (а.с.20).

25.11.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена скарга на неправомірне рішення від 08.11.2016 № 926/Л-9 (а.с.22-24).

06.01.2017 позивач направив скаргу до Міністерства соціальної політики України (відділу нагляду за додержанням пенсійного законодавства та взаємодії з Пенсійним фондом України департаменту пенсійного забезпечення) «На порушення пенсійного законодавства та законодавства про звернення громадян Пенсійним фондом України». У зверненні посилався на порушення норм права структурами Пенсійного фонду України, невиплаті надбавки до пенсії на доньку, а також залишення без розгляду та відповіді скарги на неправомірне рішення посадової особи (а.с. 26-28).

Листом № Л-1158/0/4-17 від 18.01.2017 року заступник Міністра з питань європейської інтеграції С.Устименко (виконавець документу ОСОБА_4 ) надав відповідь на звернення позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у позивача права на надбавку до пенсії у зв`язку з перебуванням на його утриманні особи, яка досягла 18 років і продовжує навчатися на денній формі у вищому навчальному закладі.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором;

Отже, надбавка непрацюючим пенсіонерам призначається на кожного непрацездатного члена сім`ї, що перебуває на їх утриманні і належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30)

Частиною 4 ст. 30 Закону № 2262-XII визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Зазначені у частині шостій статті 30 Закону № 2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім`ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у пункті «а» частини першої статті 16 цього Закону надбавка до пенсії. Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 24 квітня та 2 жовтня 2012 року (справи №№ 21-73а12, 21-299а12).

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XII визначає виключний перелік осіб, які можуть вважатися непрацездатними членами сім`ї у розумінні, зокрема, п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-XII.

Інші приписи ст. 30 вказаного Закону, зокрема ч. 6 цієї статті, визначають право на пенсію в разі втрати годувальника, але не розширюють встановлений перелік непрацездатних членів сім`ї.

Спірні правовідносини не мають відношення до пенсії в разі втрати годувальника.

Приписи Закону № 2262-XII не містять підстав для можливості віднесення до непрацездатних осіб повнолітніх вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (за відсутності інших ознак).

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 30 червня 2015 року № 21-706а15 вказав, що зазначені у частині шостій статті 30 Закону № 2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім`ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у пункті «а» частини першої статті 16 цього Закону надбавка до пенсії.

В ухвалі Конституційного Суду України від 11.11.2014 (№ 94-у/2014) у справі № 2-83/2014 зазначено, що «у частині четвертій статті 30 Закону встановлено перелік членів сім`ї, які вважаються непрацездатними і на утримання яких, відповідно до пункту "а" частини першої статті 16 Закону, може нараховуватися надбавка до пенсії непрацюючим пенсіонерам, а у частині шостій статті 30 Закону передбачено право на отримання пенсії в разі втрати годувальника безпосередньо утриманцями, зокрема студентами до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку. Вказані норми Закону стосуються різних питань правового регулювання: в одному випадку - нарахування надбавки до пенсії, а в іншому - отримання пенсії в разі втрати годувальника.»

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не має право на встановлену п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-ХІІ надбавку на повнолітнього ОСОБА_2 , оскільки останній в розумінні наведених приписів законодавства не вважається непрацездатним членом сім`ї.

Відтак, оскаржуване рішення відповідача є правомірним і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В.Кисіль