Рішення № 92732482, 05.11.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5640/20

Провадження по справі № 2-а/635/106/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лук`яненко С.А..,

за участі позивача -. ОСОБА_1

секретар судового засідання - Євсюков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектора роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Жирнова Сергія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3035984 від 26.08.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектора роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якій просить скасувати постанову серії ЕАМ №3035984 від 26.08.2020 року, складену інспектором роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Жирновим Сергієм Миколайовичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, закрити провадження у справі, та стягнути з Департаменту поліції за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 4420,40 грн., а також завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою інспектора роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Жирнова С.М. серії ЕАМ №3035984 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено штраф у розмірі 425,0 грн. Відповідно до постанови ОСОБА_1 26.08.2020 року о 09 год.35 хв. в м. Харків по проспекту Ювілейний 182/5 під час керування транспортним засобом ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 , рухаючись на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 Правил дорожнього руху України. Позивач вважає, що вказана постанова складена інспектором патрульної поліції без достатніх правових підстав і підлягає скасуванню, оскільки йому не надано доказів, а саме відеозапису, який начебто зафіксований на бодікамеру ZM0036, що є порушенням його права на ознайомлення з матеріалами справи. До того ж доказом порушення Правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови, про що вказано у висновку Верховного Суду у Постанові від 18.08.2019 року у справі №216/5226/16-а. Крім того, було порушено його право на надання правової допомоги, у зв`язку з чим розгляд справи повинен бути відкладений, що є підставою для скасування постанови і закриття справи, про що зазначено у висновку Верховного Суду у Постанові від 18.02.2020 року у справі №524/9827/16-а. Також порушено приписи ст..ст.258,276 КУпАП щодо місця розгляду справи, відповідно до яких справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст..122 КУпАП можуть розглядатися за місцем вчинення правопорушення, за місцем обліку транспортних засобів, за місцем проживання порушників. Але як вбачається з постанови, місце розгляду справи та місце порушення є абсолютно різними, до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 04.06.2020 року у справі №711/2050/17. При цьому ОСОБА_1 не був присутній під час складання постанови, оскільки він не перебував ані за кермом транспортного засобу, ані був його пасажиром. Про зазначену постанову він дізнався випадково під час здійснення моніторингу своїх даних у мережі Інтернет з використанням цифрового ключа. В цей день він не користувався своїми транспортними засобами, але його автомобілем ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 користувався його батько, який підтвердив, що 26.08.2020 року його дійсно було зупинено екіпажем поліції у складі інспектора роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Жирнова С.М. та притягнуто до адміністративної відповідальності, однак для підтвердження особи він пред`являв свої документи, що повинно було відобразитись на відеозаписі з бодікамери інспектора. Оскільки позивач не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, він вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, посилаючись на висновок Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року по справі №204/8036/16. Крім того позивач вважає, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст..1173,1174 ЦК України, та яку він оцінює в 5000,00 грн., та яка повинна бути відшкодована не посадовою особою, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а державою, шляхом списання казначейством України із Державного бюджету, як органом, що здійснює казначейське обслуговування, бюджетних коштів. Також вважає, що підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. та сплачений ним при поданні позову до суду судовий збір у розмірі 423,60 грн., а разом 4420,40 грн.

Відповідач Управління патрульної поліції в Харківській області надіслало відзив на позов, в якому зазначив, що вони вважають вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, оскільки факт правопорушення зафіксований на відеозапису з нагрудного відеореєстратора (бодікамери) ZM0036 поліцейського, що доданий до постанови, про що вказано у постанові, і який наданий суду разом з відзивом на позов. Зі змісту відеозапису наданого до матеріалів позовної заяви слідує, що під час спілкування з водієм інспектором роти № 5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом Жирновим Сергієм Миколайовичем були правильно з`ясовані обставини справи, встановлено особу порушника ( ОСОБА_2 ), відповідно до наданих водієм документів. При цьому під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення на місці зупинки інспектору довелось постійно приділяти увагу спілкуванню з водієм, який усіляко відволікав відповідача розмовами на теми, що не відносились до суті скоєного правопорушення, таким чином, виконуючи свої обов`язки, останній був змушений розподіляти свою увагу між процесом оформлення постанови та спілкування з водієм. В результаті, інспектор не приділив уваги тому факту, що у графі 4 (Особа, щодо якої розглядається справа) була автоматично некоректно заповнена форма електронної постанови за прізвищем « ОСОБА_2 », в якій замість імені і по батькові ОСОБА_2 встановлено ім`я і по батькові ОСОБА_1 . Вказана технічна помилка є очевидною і не впливає на суть правопорушення, таким чином технічна помилка підлягає виправленню, у зв`язку з чим справа має бути направлена на новий розгляд для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Правова позиція щодо неточностей у постановах про накладення адміністративного стягнення висловлена Верховним Судом у Постанові від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17 та Постанові від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17 (технічна помилка за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування цього документу). Крім того, відповідач зауважує, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується. Всупереч вищезазначеному позивачем не була викладена у позовній заяві жодна з обставин на користь тверджень, щодо заподіяння моральної шкоди, а саме: в чому виразилась моральна шкода, який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою, які фізичні та психологічні наслідки наступили, чи завдано шкоди здоров`ю позивача, чи мали дії відповідачів негативний вплив, чи досягли рівня страждання або приниження, не надано розрахунок розміру відшкодування та обґрунтування такого розрахунку, співмірність з негативними наслідками, з огляду на це позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Стосовно стягнення з них судових витрат зазначають, що представник позивача зазначила, що витрати на правову допомогу склали 4000,00 грн. і на підтвердження вартості правової допомоги надано документ на окремому аркуші з назвою «Наданих послуг» від 01.09.2020 року. Однак в цьому документі не міститься інформації щодо складання позовної заяви про скасування постанови серії ЕАМ №3035984 у справі про адміністративне правопорушення від 26.08.2020 року. У відповідному рядку аркуша з назвою «Наданих послуг» від 01.09.2020 року, вказана лише послуга із складання позовної заяви в суд першої інстанції. Встановити яка сама позовна заява була складена,відповідно до цього аркушу, та чи стосується вона спірних відносин у справі № 635/5640/20, не вбачається за можливе. У справі «Еast/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy). У пункті 269 Рішення у цієї справі Суд зазначив, то угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55). Зважаючи на висновки Верховного суду належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано (ВС/КАС № 821/1594/17 від 15.05.2018 року). При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду у Постанові від 11.06.2020 по справі №821/227/17 аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката, тощо), оформлені у встановленому порядку документи, що свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. При цьому при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. До позову позивачем не було додано копії рахунку на оплату послуг адвоката, копії квитанції про оплату та акту приймання-передачі наданої правової допомоги, як і самого договору про надання правової допомоги. Зважаючи на це, вважають, що позивачем не доведено належним чином факт надання правової допомоги, і вимога про стягнення 4000 грн. є необґрунтованою. При цьому вказують, що з урахуванням малозначності справи та низької якості виконаних адвокатом робіт, оскільки позовна заява містить численні орфографічні помилки, послуги не відповідають критерію розумності. У зв`язку з вищевикладеним просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №303984 від 26.08.2020 року, надіслати справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказавши підстави, зазначені у позові, зауважив, що наданим УПП в Харківській області відеозаписом не підтверджується, що він керував автомобілем ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 у вказаний у постанові інспектора 1 батальйону 5 роти УПП в Харківській області Жирнова С.М. в цей день та час, а вбачається тільки його автомобіль, який рухається по проїздній частині, натомість відеозаписом з відеореєстратора, що був встановлений на вказаному автомобілі, вбачається, що інспектором патрульної поліції Жирновим С.М. був зупинений автомобіль під керуванням його батька, ОСОБА_2 , особа якого була встановлена інспектором на підставі наданих ним документів. При цьому він звернув увагу суду, що в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначені не тільки його ім`я та по батькові, а також дата його народження та номер водійського посвідчення, що не може свідчити про технічну помилку в постанові.

Представник відповідача УПП в Харківській області Левенцова К. просила проводити судове засідання без її участі, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а у разі скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, надіслати справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції, про що вказала у відзиві на позов.

Відповідачі- інспектор роти №5 батальйону 1 УПП в Харківській області лейтенант поліції Жирнов С.М. та представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Судом встановлено, що 26.08.2020 року інспектором 1 батальйону 5 роти УПП в Харківській області лейтенантом поліції Жирновим Сергієм Миколайовичем була винесена постанова серії ЕАМ №3035984 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до постанови 26.08.2020 року о 09 год.35 хв. в м. Харків, пр.. Ювілейний 182/5 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 , на дорозі із двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 Правил дорожнього руху України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами дорожнього руху України, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Позивач заперечує, що він керував 26.08.2020 року о 09 год.35 хв. в м. Харків по проспекту Ювілейний 182/5 транспортним засобом ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 і порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку коли існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п.1.10 ПДР, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні був досліджений відеозапис на DVD-R диску з відеореєстратора, встановленого на автомобілі ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 , з якого вбачається, що інспектором роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Жирновим Сергієм Миколайовичем був зупинений автомобіль під керуванням водія, особа якого була встановлена інспектором відповідно до наданих документів, а саме ОСОБА_2 , якому інкримінувалося порушення п.11.4 Правил дорожнього руху. В той час, відповідно до постанови серії ЕАМ №3035984 від 26.08.2020 року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП було притягнуто ОСОБА_1 , який є власником автомобіля ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 , але який вказаним транспортним засобом не керував. Факт вчинення правопорушення не позивачем також не заперечує і відповідач УПП в Харківській області, зазначаючи про технічну помилку в постанові, щодо імені і по батькові особи, яка вчинила правопорушення.

В той час в постанові вказана дата народження позивача 08.03.1986 року та адреса його реєстрації, що зазначені в його паспорті, а також номер його посвідчення водія. Отже в постанові серії ЕАМ № 3035984 від 26.08.2020 року вказана повна інформація як про особу яка вчинила правопорушення ОСОБА_1 , що можна вважати технічною помилкою.

З наданого УПП в Харківській області разом з відзивом на позов відеозапису з нагрудного відеореєстратора (бодікамери) ZM0036 вбачається, що водій автомобіля ACURA MDX державний номер НОМЕР_1 на дорозі із двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 Правил дорожнього руху України. В той час особу водія з наданого відеозапису встановити неможливо, оскільки на ньому зафіксовано лише рух автомобіля до його зупинки.

Посилання відповідача на Постанову Верховного суду від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17 та Постанову від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17 (технічна помилка за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування цього документу) є недоречними, оскільки вони стосуються технічних помилок щодо дати складання та місця вчинення правопорушення, а не зазначення особи, яка вчинила правопорушення.

В силу того, що не доведено того, факту, що позивач керував транспортним засобом, підстави притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відсутні, а тому постанова серії ЕАМ № 3035984 від 26.08.2020 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст..122 КУпАП підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17.

В той час позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні позивач не вказав в чому виразилась моральна шкода, який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою, які фізичні та психологічні наслідки наступили, чи завдано шкоди здоров`ю позивача, чи мали дії відповідачів негативний вплив, чи досягли рівня страждання або приниження, не надано розрахунок розміру відшкодування та обґрунтування такого розрахунку і співмірності з негативними наслідками.

Посилання позивача на те, що у разі, якщо б він випадково не дізнався про вказану постанову, то для нього б могли настати негативні наслідки внаслідок направлення вказаної постанови на примусове виконання до виконавчої служби, ґрунтуються лише на припущеннях, про вказану постанову з його слів він дізнався через 2 дні після її винесення, а отже будь-які негативні наслідки для нього не настали.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду адміністративного позову був сплачений судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується квитанцією №59024 від 31 серпня 2020 року.

Таким чином, у відповідності до ст..139 КАС України з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн., суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із (ч.5 ст. 134 КАС України):

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно правової позиції, викладеній в постанові ВС від 07.05.2020 у справі 320/3271/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У висновку Верховного Суду, викладеному у Постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19 вказано, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано Акт наданих послуг від 01 вересня 2020 року, який складений на підставі Договору про надання юридичних послуг б/н від 31.08.2020 року, укладеного між адвокатом Батищевою Кариною Володимирівною та ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відповідно до умов договору б/н від 31.08.2020 року та тарифів, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 року, витрати на професійну правничу допомогу загалом складають 4000 гривень, з яких: складання позовної заяви в суд першої інстанції-3000 гривень, участь у судовому розгляді у суді першої інстанції-1000 гривень.

В той час суд погоджується з відповідачем, що витрати позивача на правову допомогу є завищеними, оскільки справи даної категорії відносяться до справ незначної складності, практика по даній категорії справ є усталеною, а складання позовної заяви не потребує значних часових витрат і глибокого правового аналізу. При цьому суд також враховує, що послуга щодо участі адвоката у судовому засіданні взагалі не надавалась, оскільки позивач був присутній при розгляді справи особисто, без адвоката.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що з урахуванням принципу розумності, витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи доведеність та співмірність по відношенню до складності справи, об`єму наданих послуг, і пропорційності щодо обсягу наданих послуг, підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,9,72-78,132,134,139,242,243, 244,246,286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову інспектора роти №5 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Жирнова Сергія Миколайовича серії ЕАМ №3035984 від 26 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач - інспектор 5 роти 1 батальйону УПП в Харківській області лейтенант поліції Жирнов Сергій Миколайович, місце роботи - Харківська область, м.Харків, вул. Шевченко 315-а.

Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м.Харків, вул. Шевченко 315-а.

Відповідач-Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м.Київ, вул. Федора Ернста б.3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя С.А.Лук`яненко