Вирок № 9273171, 23.04.2010, Оболонський районний суд міста Києва

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2010 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Тютюн Т.М.

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Синицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, згідно з ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

у с т а н о в и в :

29 січня 2010 року о 20 годині ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину “Мобільні Фішки” за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з вітрини мобільний телефон “Samsung C140” вартістю 180 гривень та мобільний телефон “Sony-Ericsson T290” вартістю 130 гривень, належні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Поклавши телефони в кишеню куртки, ОСОБА_1 направився до виходу. Але злочин ОСОБА_1 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки при виході з магазину він був зупинений продавцем, який в подальшому викликав працівників міліції. Зупинивши ОСОБА_1, продавець вилучив у нього мобільний телефон “Samsung C140”, а телефон “Sony-Ericsson T290” ОСОБА_1 непомітно для оточуючих викинув у сніг, чим завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 130 гривень.

У судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 29 січня 2010 року о 20 годині разом з братом ОСОБА_3 зайшов у магазин “Мобільні Фішки”, розташований на вул. Героїв Дніпра, 41 в м. Києві. Брат купував навушники до компютера, а він роздивлявся товар на вітрині. Коли трохи посунув вітрину, щоб можна було просунути руку, вирішив викрасти мобільні телефони. Він переконався, що продавець спілкується з братом і зайнятий, просунув руку у вітрину і таємно викрав звідти мобільний телефон “Samsung C140” вартістю 180 гривень та мобільний телефон “Sony-Ericsson T290” вартістю 130 гривень. Коли до нього підійшов продавець і сказав, що зникло два телефони, відповів, що нічого не крав. Потім передав брату один з телефонів “Samsung C140”, який той віддав продавцю. Другий телефон залишив у себе, але потім підійшли охоронці з ринку, які затримали його та викликали працівників міліції. Тому він непомітно для інших викинув у сніг другий телефон. Чому вчинив злочин, пояснити суду не може. Шкоду потерпілому відшкодував повністю, повернувши гроші за той телефон, що викинув.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та розяснивши їм зміст та правові наслідки застосування ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки підсудний виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Разом з тим, суд уточнює у вироку розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди, який становить не 310 гривень, а 130 гривень, оскільки один з викрадених мобільних телефонів ОСОБА_1 відразу після його викриття у вчиненні злочину повернув у магазин.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що він вчинив незакінчений умисний злочин середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, однак судимість погашена, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає щире каяття підсудного та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, оскільки вважає, що таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу 50 /пятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 /вісімсот пятдесят/ гривень у доход держави.

Речовий доказ мобільний телефон “Samsung C140”, який належить потерпілому ОСОБА_2 і переданий йому на зберігання, залишити ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи в розмірі 486 /чотириста вісімдесят шість/ гривень 77 /сімдесят сім/ копійок. Одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, р/р 31253272210699 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25575285 (код 11110 Послуги експерта).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя