Ухвала суду № 92731520, 06.11.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10244/19

Провадження № 1-кп/461/296/20

УХВАЛА

06.11.2020 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.,

з участю:

секретаря Степанюк Ю.В.

прокурора Мішкурова К.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Мамчура І.К.

при розгляді у судовому засіданні об"єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

06.11.2020 р. в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Так відсутність міцних соціальних зв`язків, а саме: відсутність місця роботи та навчання, відсутність законних джерел заробітку, тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованих злочинів, а також його неявка 11.02.2020 року у судове засідання свідчать про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім цього наявність неодноразових судимостей у ОСОБА_1 та продовження вчинення ним кримінальних правопорушень свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти клопотання прокурора. Просив відмовити у задоволенні такого.

Адвокат Мамчур І.К. заперечив проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Суду на даній стадії судового засідання не надані докази стороною обвинувачення і тому суд не може надати їм правову оцінку. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні невеликої тяжкості кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду. При цьому суд враховує, що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення корисних злочинів.

В ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки в останнього немає офіційних джерел доходу та відсутні особи на утриманні. Тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

В підготовче судове засідання 11.02.2020 року ОСОБА_1 не з`явився без поважних, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховування від суду. Крім цього, ОСОБА_1 підозрюється в тому що, під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України, а саме ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику вчинити інші кримінальні правопорушення та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 КПК України ризикам переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Керуючись ст.ст.177,315,316,331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 04.01.2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя В.Є.Радченко