Рішення № 92729577, 16.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/23264/19

н/п 2/766/5796/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Суворовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Суворовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить визнати напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 12.08.2019 року за реєстровим №7685 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея банк» заборгованості за кредитним договором №Р25.194.74639 від 08.11.2017 року за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року на загальну суму 48149,96 грн., таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.11.2017 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея банк» укладено кредитний договір №Р25.194.74639, згідно якого позивачу було надано в тимчасове користування (на 36 місяців, тобто до 08.11.2020 року) грошові кошти на поточні потреби в сумі 35 375,00 грн., зі сплатою 10,00 % річних, з щомісячним порядком повернення кредиту, відсотків та комісії рівними частинами в сумі 1866,64 грн. не пізніше 08 числа кожного місяця. Однак, позивач не отримував ніяких вимог, розрахунків від відповідача, тому кінцевий термін повернення кредиту за договором є 08.11.2020 року. 12.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 7685 з пропозицією стягнути з позивача на користь відповідача невиплачені у строк грошові кошти на загальну суму 48149,96 грн. за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року, на підставі договору, строк платежу за яким настав 08.01.2019 року. Вищевказана сума боргу за виконавчим написом складається із: 23763,85 грн. строковий основний борг; 5985,22 грн. прострочений основний борг; 1480,21 грн. прострочені проценти; 202,96 грн. строкові проценти; 643,19 грн. строкова плата за обслуговування кредиту; 5479,02 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту; 8695,51 грн. пеня; 1900,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Позивач не згоден з вищевказаною сумою боргу, наведеною в нотаріусом в оскаржувальному виконавчому написі. В оскаржувальному виконавчому написі нотаріус зазначає, що строк платежу за договором настав раніше визначеного в ньому строку (08.11.2020 року), а саме: 08.01.2019 року, з причин невідомих позивачу та не у відповідності до умов договору. Оскільки, договір укладено 08.11.2017 року, а строк його виконання настав 08.01.2019 року, то правильно було б стягнути заборгованість за період з 08.11.2017 року по 08.01.2019 року. Однак, в оскаржувальному виконавчому написі нотаріус, зазначає, розмір заборгованості на загальну суму 48149,96 грн. за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року. Вбачається спір щодо розміру заборгованості за договором, а також те, що розмір заборгованості за оскаржувальним виконавчим написом не відповідає розрахунку заборгованості, зазначеному у п.6.1 Договору, тому сума заборгованості за договором не є безспірною.

Ухвалою від 18.12.2019 року було відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою від 16.10.2020 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, наполягали на задоволення позову. Надали згоду на ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся своєчасно, у встановленому законом порядку.

Відзиву проти позову від відповідача до суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся своєчасно, у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - Суворовського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся своєчасно, у встановленому законом порядку.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.11.2017 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея банк» укладено кредитний договір №Р25.194.74639, згідно якого позивачу було надано в тимчасове користування (на 36 місяців, тобто до 08.11.2020 року) грошові кошти на поточні потреби в сумі 35 375,00 грн., зі сплатою 10,00 % річних, з щомісячним порядком повернення кредиту, відсотків та комісії рівними частинами в сумі 1866,64 грн. не пізніше 08 числа кожного місяця.

12.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 7685 з пропозицією стягнути з позивача на користь відповідача невиплачені у строк грошові кошти на загальну суму 48149,96 грн. за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року, на підставі договору, строк платежу за яким настав 08.01.2019 року.

Вищевказана сума боргу за виконавчим написом складається із: 23763,85 грн. строковий основний борг; 5985,22 грн. прострочений основний борг; 1480,21 грн. прострочені проценти; 202,96 грн. строкові проценти; 643,19 грн. строкова плата за обслуговування кредиту; 5479,02 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту; 8695,51 грн. пеня; 1900,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судами було встановлено, що крім заборгованості за кредитом та відсотками, до виконавчого напису нотаріуса було включено також плату за обслуговування кредиту.

Проте, враховуючи наведені правові висновки, заборгованість зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою, оскільки банк не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банк вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Враховуючи наведене, подану нотаріусу заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» не можна було вважати безспірною, тому суд приходить до висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 12.08.2019 року, зареєстрованого у реєстрі за №7685, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №Р25.194.74639 від 08.11.2017 року за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року на загальну суму 48149,96 грн.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати повинні бути покладені на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , поданої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Суворовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 12.08.2019 року за реєстровим №7685 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея банк» заборгованості за кредитним договором №Р25.194.74639 від 08.11.2017 року за період з 08.02.2019 року по 03.07.2019 року на загальну суму 48149,96 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.І. Майдан