Ухвала суду № 92728176, 09.11.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3857/17

Провадження № 2/591/1736/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у підготовчому провадженні матеріали уточненої позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шаповал Олени Олегівни у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс», про визнання наймачем квартири та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс», про встановлення факту, визнання права на постійне користування житлом, зобов`язання укладення договору найму житлового приміщення, виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» (далі – ТОВ «КП «Сумитехнобудсервіс»), про визнання наймачем квартири.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який проживав у квартирі АДРЕСА_1 . Вказувала, що у 1999 році її батько отримав ордер № 368 на вказану квартиру на своє ім`я та ім`я його дружини ОСОБА_2 . Зазначала, що з 2005 року і до дня смерті батька вони проживали разом у квартирі, а після його смерті вона веде господарство і сплачує комунальні послуги.

Вважала, що на підставі положень статей 64, 106 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК Української РСР) має право вимагати визнання її наймачем спірної квартири, проте листом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 17 липня 2017 року їй було повідомлено про відсутність законних підстав для визнання наймачем квартири.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 листопада 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору було залучено ОСОБА_2 .

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа – ТОВ «КП «Сумитехнобудсервіс», про встановлення факту, визнання права на постійне користування житлом, зобов`язання укладення договору найму житлового приміщення, виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з 05 червня 1999 року вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням суду від 06 січня 2009 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради Народних депутатів від 19 серпня 1999 року № 368 їм з чоловіком, з урахуванням її права на отримання житлової площі, була надана квартира АДРЕСА_1 .

На підставі виданого ордеру вона разом з ОСОБА_3 вселились у спірну квартиру, проте протягом визначеного законом строку не зареєструвалася в ній у зв`язку із юридичною необізнаністю. Після офіційного розірвання шлюбу вони з ОСОБА_3 продовжували проживати однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство до 2015 року.

Вважала, що оскільки вселилася у спірну квартиру як член сім`ї наймача, отже, після розірвання шлюбу з останнім, на підставі положень частини третьої статті 64 ЖК Української РСР, має право на користування цією квартирою нарівні з наймачем. Проте потрапити до квартири, яка за рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради Народних депутатів від 19 серпня 1999 року № 368 виділялася і для неї, вона не може, оскільки ОСОБА_1 без її відому та згоди замінила замки на вхідних дверях та не впускає її до квартири, чим чинить їй перешкоди у користуванні житлом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період часу з 2009 року по 2015 рік; визнати за нею право на постійне користування квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати виконавчий комітет Сумської міської ради надати дозвіл на укладення з нею договору найму вказаної квартири; усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого житла.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 у період часу з січня 2009 року по серпень 2015 року. Визнано за ОСОБА_2 право на постійне користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради надати дозвіл (прийняти рішення) про укладення з ОСОБА_2 договору найму жилого приміщення – квартири АДРЕСА_1 . Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого житла.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю у період часу з січня 2009 року по серпень 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2019 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 , скасовано та ухвалене у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання права на постійне користування житлом, зобов`язання укладення договору найму житлового приміщення, виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення відмовлено.

Постанову Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.

Судові рішення в частині позову ОСОБА_1 про визнання наймачем квартири – скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2020 року вказана справа прийнята до провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

05 листопада 2020 року від ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шаповал О.О. до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просить зобов`язати виконавчий комітет Сумської міської ради надати дозвіл на зміну договору найму житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та переоформити особовий рахунок на вказану квартиру, визнавши її наймачем;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,66 кв.м. з усіма комунальними послугами.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно ч. 4 ст. 49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Як вбачається з уточненої позовної заяви, яка подана до суду 05 листопада 2020 року, позивачкою ОСОБА_1 змінено предмет позову.

При цьому обставин, визначених ч. 4 ст. 49 ЦПК України щодо зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, або після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи, які необхідні для захисту прав позивача, не встановлено.

З огляду на вказане, наявні підстави для повернення позивачу ОСОБА_1 вказаної уточненої позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 49, 258, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шаповал Олени Олегівни, поданої до Зарічного районного суду м. Суми 05 листопада 2020 року, відмовити, повернувши її заявнику.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.П.Сидоренко