Рішення № 92727191, 27.10.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 357/3371/20

Провадження № 2/488/1223/20 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі судового засідання - Тузові Р.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить надати їй дозвіл, без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 , виїджати за межі України з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили і протягом трьох років до країн Греції, Хорватії, Чехії, Угорщини, Польщі, Словакії, Єгипту та Турції.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, сімейні відносини не склалися, тому рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2019 року шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з позивачем.

Позивач зазначає, що з моменту розлучення і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, і не спілкується з дитиною, участі у житті доньки свідомо не приймає.

На теперішній час вона має намір разом із своєю дочкою, періодично виїжджати за кордон для повноцінного відпочинку дочки в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, задля підвищенні рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов`язків.

Однак, відповідач безпідставно і без будь-яких ґрунтовних пояснень ухиляється від надання дозволу на виїзд дитини за кордон, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

07.07.2020 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Одночасно, в ухвалі роз`яснено відповідачу, що він має право подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також має право подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ОСОБА_2 була направлена ухвала про відкриття провадження, у встановлений в ухвалі строк, відзиву та клопотань до суду не надав, в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Позивач надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник третьої особи - в судове засідання не з`явився, хоча судом про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення, доказів про поважність причин неявки суду не надав. Заяв про розгляд справи у відсутність представника до суду не надходило.

Враховуючи те, що від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у її відсутність не надходила, то суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст.313 Цивільного кодексу фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Пунктом 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затв. Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 р., - передбачено виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (пп.1 п.4 правил).

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків (на підставі рішення суду) може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

У пп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

З огляду на викладене, вбачається що діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Разом з тим, аналізуючи вищенаведене, та виходячи із заявлених позивачкою позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не зазначений конкретний проміжок часу необхідний для виїзду дитини за кордон, та країна, до якої планується виїзд. Поняття надання дозволу на багаторазові виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов`язків батьків відносно виховання дитини, чим фактично позбавляють батька дитини можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та статтей 141, 153, 157 СК України.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради - відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу для ознайомлення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським МВМ № 2 ГУ МВС України в Київській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, 8 ЄДРПОУ 35615529.

Суддя Л.І. Селіщева