Ухвала суду № 92725112, 05.11.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8225/19

Провадження № 1-кп/645/486/20

УХ В А Л А

іменем України

05 листопада 2020 р. колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

Головуючого судді: Сілантьєвої Е.Є.

Судді: Алтухової О.Ю.

Судді: Іващенко С.О.,

За участі секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.

Прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 - Карнаух О.М.

Адвоката Дугіної Д.О.

Обвинуваченої - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні питання про продовження строків тримання під вартою та клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження суду на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

30.09.2019 слідчим суддею Фрунзенського районного суду міста Харкова стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу обраного обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в зв`язку з продовженням існування ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_1 вчинено особливо тяжкий злочин, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам тому продовження стосовно обвинуваченої найбільш суворого запобіжного заходу є обґрунтованим.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - Дугіна Д.О. в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечувала вказавши, що зазначені прокурором ризики є припущеними та не доказаними. Крім того зазначила, що ОСОБА_1 має хзареєстроване місце проживання, в зв*язку з чим, просила обрати стосовно обвинуваченої більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, вважаючи, що такий запобіжний захід є достатнім для ОСОБА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні стосовно проти клопотання прокурора заперечувала, підтримала думку захисника та клопотання про зміну запобіжного заходу.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання адвоката в зв*язку з необґрунтованістю.

Потерпіла ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, надала заяву про проведення підготовчого та судового засідання за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, цивільний позов не заявляла.

Заслухавши думку прокурора, думку захисника та думку обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Відносно обвинуваченої обрано запобіжний захід, строк якого спливає 20 листопада 2020 року.

Згідно ч.1 ст.115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до вимогам ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Колегія суддів, вислухавши учасників процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, вирішуючи питання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України, серед яких є особливо тяжкий злочин та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суду бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Сторона захисту у своїх запереченнях не надала достатніх доводів для суду для скасування запобіжного заходу та нових доказів, які перешкоджають або унеможливлюють перебування обвинуваченої під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні також не встановлено. Твердження щодо недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 є неодруженою, раніше не судимою особою, без постійного джерела доходу, офіційно непрацевлаштована, тому у зв`язку з відсутністю легальних джерел доходу у обвинуваченої ризик втечі та вчинення нею іншого кримінального правопорушення на цей час існує.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правоппорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілої, тому застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Таким чином обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на даний час, які є перешкодою для продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, в зв`язку з викладеним, колегія суддів, вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.

Дані про особу обвинуваченої та обставини, встановлені під час кримінального провадження, не свідчать про наявність виняткових підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на непов`язаний з триманням під вартою.

Виходячи з принципу правової визначеності з урахуванням часу, потрібного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, судова колегія приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів та продовжує обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 3 січня 2021 року та відмові у задоволенні клопотання адвоката Дугіної Д.О. про зміну обраного запобіжного заходу, оскільки обставина зазначена адвокатом - зареєстроване місце проживання, не є належною та допустимою обставиною для зміни запобіжного заходу.

Виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, колегія суддів вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 3 січня 2021 року.

В задоволенні клопотання адвоката Дугіної Д.О. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

В судовому засіданні по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України оголосити перерву до 26 листопада 2020 на 15 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченою в той же термін з моменту вручення їй копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва

Судді: О.Ю. Алтухова

С.О. Іващенко