Рішення № 92724216, 02.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10482/19

Провадження № 2/428/2447/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретарів судового засідання Колядінцевої П.В., Гуртової К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Селіхової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», третя особа - Голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайов Леонід Сергійович, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», третя особа - Голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайов Леонід Сергійович, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 27 травня 1977 року працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Наказом ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 0128-КП (зв) від 14.08.2019 року позивача було звільнено з посади заступника начальника цеху громадського харчування та торгівлі підприємства, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнення здійснено з порушенням чинного законодавства про працю і є незаконним з таких підстав.

Позивач працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» більше 40 років та має великий досвід роботи. З 02.11.2017 року до 15.08.2019 року він займав посаду заступника начальника цеху громадського харчування та торгівлі. Зазначені обставини підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 та свідчать про наявність переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Разом з тим, при звільненні ОСОБА_1 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» всупереч положенням ст. 42 КЗпП України позивачу не була надана перевага в залишенні на роботі.

Крім того, згідно зі ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1, 2-5, 7 ст. 40 цього ж Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 . Оскільки Заявник є членом Профспілкової організації, його кандидатура на скорочення розглядалася Президією Профспілкового комітету, який не надав свою згоду на скорочення ОСОБА_1 Президія Профспілкового комітету Профспілкової організації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (П-91-1 від 12.08.2019 року) надала обґрунтовані пояснення свого рішення про відмову, посилаючись на те, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є боржником у сплаті ЄСВ з лютого 2018 року. У зв`язку з несвоєчасною сплатою ЄСВ працівникам не зараховується трудовий стаж з лютого 2018 року, виникає затримка виплати матеріального забезпечення за листками непрацездатності, виплата допомоги по тимчасовому безробіттю здійснюється у мінімальному розмірі, нарахування пенсії без урахування стажу з лютого 2018 року.

Протягом часу після ознайомлення позивача з Попередженням про можливе вивільнення, його ознайомлювали зі списками наявності робочих місць та вакантних посад 20.05.2019, 03.06.2019, 02.07.2019, 02.08.2019, але не були запропоновані всі вакантні посади та з наказом № 350 від 10.05.2019 ОСОБА_1 під розпис не був ознайомлений.

З наказом № 350 від 10.05.2019 року ОСОБА_1 не погоджується, вважає незаконним, оскільки в порушення рішення Наглядової Ради «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 19.03.2019 року, Голова Правління підставами скорочення чисельності (обліковий склад) працівників підприємства визначив не зміни внутрішньої (організаційної) структури підприємства, а оптимізації розходів на утримання працівників, яка необхідна у разі відсутності у підприємства коштів на оплату праці скороченої численності працівників.

У поданій позовній заяві позивач просить суд: скасувати наказ № 0128-КП (зв) від 14.08.2019 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді заступника начальника цеху громадського харчування та торгівлі ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»; стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2019 року по день ухвалення судового рішення та стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

На виконання ухвали суду від 27.09.2019 представником відповідача Селіховою Г.А. було надано відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі. Згідно з наказом Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 0128-КП(зв) від 14.08.2019, ОСОБА_1 був звільнений з роботи 15.08.2019, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для розірвання трудового договору з позивачем послугувало наступне.

19 березня 2019 року відбулося чергове заочне голосування (опитування) Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Відповідно до п. 1 Протоколу заочного голосування Наглядової Ради були внесені зміни в організаційну структуру товариства та чисельності працівників. Пунктом 1.2 того ж Протоколу передбачалося скорочення з 15.08.2019 року чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 160 штатних одиниць.

15 травня 2019 року, у зв`язку з прийнятим рішенням Наглядової ради про скорочення чисельності працівників та відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», була проведена консультація представників адміністрації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та профспілкової організації, діючої на підприємстві. Консультація проводилась в строки встановлені вказаною нормою права, тобто не пізніше як за три місяця до намічених звільнень працівників, стосувалась заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків такого звільнення та була оформлена Протоколом за підписами обох сторін.

Виконуючи рішення Наглядової Ради та керуючись наданими йому повноваженнями, Головою Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» був виданий наказ № 350 від 10.05.2019 року, відповідно до якого передбачалося скорочення чисельності працівників товариства. Оскільки зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі, то зі скороченням чисельності відбувається і скорочення штатних одиниць. Рішення Наглядової ради від 19.03.2019 року саме передбачало скорочення чисельності працівників на 160 штатних одиниць (п. 1.2 Протоколу). Виконуючи зазначене рішення Наглядової ради, на підприємстві було скорочено 86 вакантних штатних одиниць. Наказом № 350 від 10.05.2019 року передбачалося скорочення 74 штатних одиниць, які не були вакантними. Тобто, фактично відбулося скорочення чисельності працівників в кількості 160 штатних одиниць. На підставі викладеного відповідач вважає, що Голова Правління, керуючись приписами ст. 13.17.8 та 13.17.10 Статуту Товариства, повністю та належним чином виконав рішення Наглядової ради від 19.03.2019 року.

В додатку 1 до наказу № 350 вказувалося найменування штатних одиниць та їх кількість, що підлягали скороченню. В цеху громадського харчування та торгівлі підлягали скороченню 19 штатних одиниць. Серед штатних одиниць, що підлягали скороченню, в додатку до наказу значилися і штатна одиниця заступника начальника цеху ЦГХтаТ. ОСОБА_1 саме займав зазначену посаду. Слід зазначити, що відповідно до штатного розпису, у цеху громадського харчування та торгівлі на 01.07.2019 року значилася одна посада заступника начальника цеху. Посаду з такими функціональними обов`язками ніхто не займав. Оскільки відповідно до наказу № 350 від 10.05.2019 року скороченню підлягала саме ця шатна одиниця і більше посад відповідного напрямку в ЦГХтаТ не було, то визначення кола осіб, що мають переважне право залишення на роботі, на підприємстві не проводилося.

22 травня 2019 року, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 був попереджений про наступне можливе вивільнення, про що свідчить його підпис на відповідному документі. Одночасно з попередженням про звільнення, адміністрація запропонувала позивачу іншу роботу на підприємстві і надала для ознайомлення Список наявності вільних робочих місць та вакантних посад на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» станом на 17.05.2019 року, про що свідчить його підпис на зазначеному документі. Відповідні Списки надавалися ОСОБА_1 для ознайомлення 03.06.2019, 09.07.2019 та 05.08.2019 року. Ознайомлення з наказом роботодавця про скорочення чисельності або штату працівників діючим трудовим законодавством не передбачено.

Вважають, що відповідач належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, чотири рази пропонував ОСОБА_1 вакантну роботу. Втім згоди на переведення на іншу роботу від позивача отримано не було. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від усіх запропонованих йому посад, Головою Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайовим Л.С. на ім`я Голови профспілкової організації було направлене письмове Подання № 01/ПП-219 від 23.07.2019 року про розірвання з робітником трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Президія профспілкового комітету, розглянувши 12.08.2019 року Подання Голови Правління, згоду на звільнення ОСОБА_1 не надала, мотивуючи тим, що у зв`язку з не зарахуванням ЄСВ з лютого 2018 року затримуються виплати матеріального забезпечення за листами непрацездатності, виплачується мінімальний розмір допомоги по тимчасовому безробіттю, виплачується пенсія без урахування страхового стажу з лютого 2018 року, а також недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку.

Втім така відмова є необґрунтованою, оскільки в діючому законодавстві України не передбачена норма, що перешкоджає роботодавцю звільняти робітника з зазначених підстав. Крім того, провини ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в несвоєчасній сплаті ЄСВ немає, що підтверджується Постановою Верховного Суду від 25.01.2019 року по справі 8/2/59/16 за позовом ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих податків у м. Луганську, де зазначено, що «в ході судового розгляду справи не було встановлено фактів того, що внаслідок обраного Товариством способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону».

Отже, відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм діючого законодавства України та судової практики, а тому вимоги позивача щодо визнання неправомірним та скасування наказу № 0128-КП(зв) від 14.08.2019 року, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та незаконними.

Щодо стягнення з відповідача професійної правничої допомоги в розмірі 6000 грн., то слід зазначити наступне. В даному випадку, як вбачається з додатку до позовної заяви, до суду надана додаткова угода до Договору про надання правової допомоги, втім фактичні витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами. Відповідачу також не надано документального підтвердження про надання правової допомоги позивачу, а також доказів, що підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надавав свої пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Селіхова Г.А. позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позову. Підтвердила обставини, викладені у відзиві на позов.

У судове засідання третя особа Голова правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.11.2017 року займав посаду заступника начальника цеху громадського харчування та торгівлі ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі наказу № 0221-КП від 27.10.2017. Наказом № 0128-КП (зв) від 14.08.2019 року ОСОБА_1 був звільнений, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з копією Виписки № 11 від 19.03.2019 року з Протоколу № 19/03/19, за результатами заочного голосування Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк, зокрема, ліквідовано та виведено з організаційної структури підприємства ряд структурних підрозділів з усіма одиницями; скорочено з 15.08.2019 року чисельність працівників на 160 штатних одиниць; зобов`язано голову Правління Бугайова Л.С. здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників.

10.05.2019 року Головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Бугайовим Л.С. був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» № 350, відповідно до якого наказано в строк до 15.08.2019 року провести скорочення чисельності працівників згідно з додатком № 1, який передбачав скорочення 2 (двох) штатних одиниць у Цеху громадського харчування та торгівлі, а саме заступника начальника цеху (по загальним питанням) та заступника начальника цеху, яку обіймав ОСОБА_1

20.05.2019 року ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє можливе звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, про що свідчить особистий підпис останнього на відповідному попередженні.

20.05.2019 року, 03.06.2019 року, 09.07.2019 року та 05.08.2019 року позивач був ознайомлений з переліком вакантних посад ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», про що свідчить особистий підпис останнього на відповідних додатках до списків, що не оспорювалось позивачем.

23.07.2019 року відповідач направив подання № 01-ПП-219 до профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

12.08.2019 року профспілкова організація ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк відмовила в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із не зарахуванням єдиного соціального внеску до трудового стажу працівників з лютого 2018 року, затримкою виплати матеріального забезпечення за листками непрацездатності, мінімального розміру допомоги по тимчасовому безробіттю і оформленню пенсії без урахування страхового стажу з лютого 2018 року, що підтверджується копією витягу з протоколу № П-91-1.

Згідно з копією витягу з наказу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 0128-КП (зв) від 14.08.2019 «Про припинення трудового договору з працівниками (звільнення)» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника цеху громадського харчування та торгівлі (р.м. № 376). Дата припинення трудового договору - 15.08.2019. Причина звільнення: у зв`язку з скороченням чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, відповідно до ст. 44 КЗпП України, Підстава: наказ № 350 від 10.05.2019 року.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем своїх трудових прав, який вважає своє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним. Вказані правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Щодо законності звільнення позивача з роботи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» мали місце зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується копією рішення Наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 19.03.2019 року про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та копією наказу голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10.05.2019 року № 350.

Згідно зі Статутом ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до повноважень Наглядової ради належить затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства (п. 12.8.34, 12.8.38 Статуту); Голова Правління забезпечує виконання рішень Наглядової ради та видає накази (п. 13.17.8, 13.17.10 Статуту).

Аналізуючи наведене вище, суд доходить висновку, що наказ голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10.05.2019 року № 350 був винесений з дотриманням порядку, встановленого Статутом підприємства, оскільки в судовому засіданні було з`ясовано, що Наглядова рада підприємства, до виключної компетенції якої належать повноваження щодо затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства та внесення до них змін, прийняла відповідне рішення, а голова Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на виконання рішення Наглядової ради видав відповідний наказ.

При наданні оцінки законності та правомірності наказу, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2019 року у справі № 755/3495/16-ц, зроблений під час розгляду справи за подібними правовідносинами, який зазначив, що рішення про визначення структури підприємства, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Щодо тверджень позивача про його звільнення за наявності відмови Президії профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 та 7 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Рішення профспілкового органу від 12.08.2019 року, оформлене протоколом П-91-1, про відмову у наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 не містить аргументації із посиланням на правове обґрунтування незаконності його звільнення. У висновку не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення ОСОБА_1 , його ділових і професійних якостей. Висновок профспілкового органу ґрунтується лише на тому, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не зарахувало єдиний соціальний внесок до трудового стажу працівників з лютого 2018 року, затримало виплати матеріального забезпечення за листками непрацездатності тощо, що свідчить про відсутність належного правового обґрунтування.

Суд вважає, що така відмова є необґрунтованою, оскільки не містить правового обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, що дає право власнику або уповноваженому ним органу звільнити працівника без згоди профспілкової організації.

За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно не взяв зазначений висновок до уваги.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17, в якій зазначено, що однією з гарантій забезпечення прав працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Суд вважає, що відповідач дотримався вимог ч. 2 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України з огляду на таке.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_1 було письмово попереджено про майбутнє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України в установлений КЗпП України двомісячний строк. Позивачу ОСОБА_1 4 рази пропонувались вакантні посади за списками в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Проте, ознайомившись із списками вакансій, ОСОБА_1 згоди на його переведення на іншу запропоновану роботу (вакантну посаду) на тому самому підприємстві не надав. Належних доказів на підтвердження обрання вакантної посади та згоди на переведення позивачем не надано.

Посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що він міг зайняти вакантну посаду начальника дослідницької лабораторії зварювання цеху централізованого ремонту технологічного обладнання, оскільки вона відповідала його фаху та посаді заступника начальника цеху, яку він обіймав, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до посадової інструкції вказана посада потребує повної вищої освіти відповідного напрямку підготовки та стажу роботи за спеціальністю не менше 2 років, чого позивач на момент звільнення не мав, а отже цю роботу він не міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Крім того, суд вважає, що роботодавець не мав змоги відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України надати позивачу переважне право на залишення на роботі, оскільки, як було зазначено вище, наказом № 350 від 10.05.2019 року було передбачено скорочення обох існуючих штатних одиниць у Цеху громадського харчування та торгівлі - заступника начальника цеху (по загальним питанням) та заступника начальника цеху, яку обіймав ОСОБА_1 , а позивач не виявив бажання бути переведеним на будь-яку іншу запропоновану роботу.

Отже, ураховуючи факт надання пропозицій позивачу ОСОБА_1 щодо вільних робочих місць та вакантних посад, які були наявні у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та відсутність доказів згоди, виявлення бажання ОСОБА_1 на його переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, суд дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та здійснив звільнення відповідно до вимог чинного законодавства.

Ураховуючи наведене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вважає, що позовна вимога про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що оскільки дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про поновлення на роботі, суд вважає, що вона не може бути задоволена, оскільки звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України було визнано судом законним.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів витрачених ним на правову допомогу у розмірі 6 000 гривень, суд зазначає про таке.

Стаття 133 ЦПК визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено у повному обсязі, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено повністю і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», третя особа - Голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайов Леонід Сергійович, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581.

Повне рішення складено 09.11.2020 року.

Суддя І. С. Посохов