Ухвала суду № 92724213, 04.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8855/20

Провадження № 1-кс/428/5056/2020

УХВАЛА

іменем України

04 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., за участю секретаря судового засідання Соха К.С., старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області Скиба Д.Ю., прокурора відділу Луганської обласної прокуратури Гоянець Ю.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Сімейко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області Скиба Д.Ю., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Гоянець Ю.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 12020130000000297 від 30.09.2020 року, стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2020 р. до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області Скиба Д.Ю., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Гоянець Ю.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 12020130000000297 від 30.09.2020 року, стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

В обгрунтування вимог клопотання зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130000000297 від 29.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим:

-16.11.1988 Старобільським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією 1/3 майна, вирок вступив в законну силу 07.02.1989; Звільнений 15.08.1991 з ВК Ворошиловградської області № 24 по відбуттю строку; судимість не погашена;

-13.02.1992 Старобільським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 215-3 КК України (1960 року) до виправних робіт строком на 2 роки з утриманням 15%, зарахувати до строку час з 11.10.1991 по 13.02.1992, звільнений із залу суду; судимість погашена;

-23.09.1993 Старобільським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 4 роки, згідно ст. 43 приєднано невідбутний строк за вироком Старобільського Р/С від 13.02.1992, остаточно 4 р. 1 м. позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна; звільнення 18.01.1997 з Коміссарівської ВК Луганської області по відбуттю строку покарання; судимість не погашена;

-04.03.1999 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна; звільнений 27.06.2000 з Старобільського СІЗО Луганської області згідно ухвали Старобільського РС 21.06.2000 ст. 4 ЗУ «При амністію» від 11.05.2000; судимість не погашена;

-25.10.2001 Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 396 КК України (2001 року) до позбавлення волі строком на 8 місяців; судимість не погашена;

-20.10.2003 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ст. 69, ст. 70 КК України (2001 року) до позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна з позбавленням права керувати АМТ строком на 3 роки; вирок в ступив в законну силу 09.01.2004; судимість не погашена;

-24.02.2016 Старобільським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України (2001 року) до позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати час з 10.06.2015 по 04.02.2016, звільнений із залу суду; судимість не погашена;

-08.02.2019 Старобільським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 286 КК України (2001 року) до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим терміном 2 роки, ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2, вирок вступив в законну силу 12.03.2019, судимість не погашена;

на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення за таких обставин:

В кінці вересня 2020 року, більш точні дату та час в ході досудового слідства встановити не надалось можливим, у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, а саме на незаконне заволодіння транспортним засобом – автомобілем BMW 316 І, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , з метою подальшого продажу вказаного транспортного засобу та отримання незаконного прибутку (відчуження).

29 вересня 2020 року, о 14 годині 27 хвилин, ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, на автомобілі ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , прибули за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з метою незаконного заволодіння автомобілем BMW 316 I 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 . Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чекали на ОСОБА_5 , якого на той момент не було вдома. При цьому, о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_3 сфотографував автомобіль BMW 316 І, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та за допомогою мессенджера Viber надіслав фотознімки особам, з якими попередньо домовлявся про продаж автомобіля.

Пізніше того ж дня, о 15 годині 51 хвилин, дочекавшись повернення ОСОБА_5 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 , діючи разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , під вигаданим приводом, начебто для огляду земельної ділянки, запропонував ОСОБА_5 проїхати разом з ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за межі м. Сватове та оглянути земельну ділянку, на що ОСОБА_5 погодився.

Після цього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на автомобілі ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 на автомобілі BMW 316 I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від`їхали до автомобільної заправної станції, розташованої по пров. Залізничному м. Сватове, при цьому ОСОБА_5 лишив реєстраційний документ даного автомобіля у ОСОБА_4 .

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом – автомобілем BMW 316 I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під вигаданим приводом привезти спеціалістів з м. Старобільськ для огляду земельної ділянки ОСОБА_5 , запропонував ОСОБА_5 поїхати далі з ними на автомобілі ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а ОСОБА_3 , з дозволу ОСОБА_5 , якого вони таким чином ввели в оману, сів за кермо автомобіля BMW 316 I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поїхав в м. Старобільськ Луганської області. ОСОБА_1 , у відповідності попередньо оговореного плану, повіз ОСОБА_5 додому, за реєстраційним документом на вказаний автомобіль, оскільки він був необхідний для кінцевої мети злочинного наміру – для продажу автомобіля та отримання незаконного прибутку.

Прибувши того ж дня о 16 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 віддати йому реєстраційний документ автомобіля BMW 316 I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що остання відмовила. Далі о 17 годині 14 хвилин за вказаною адресою також прибув ОСОБА_2 , який почав вимагати у ОСОБА_4 віддати їй реєстраційний документ автомобіля BMW 316 I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що остання відмовила. Після цього ОСОБА_2 , діючи єдиним спільним умислом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , почав погрожувати фізичною розправою ОСОБА_5 , а також їй, зокрема висловлював наміри відрубати голову, а також погрожував знищенням їх майна шляхом спалення будинку, тобто застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя потерпілого та членів її сім`ї, які потерпіла ОСОБА_4 сприйняла реально та, побоюючись за своє життя, життя ОСОБА_5 та майно, передала ОСОБА_2 реєстраційний документ автомобіля BMW 316 І реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 020/20 від 16.10.2020, на момент 29 вересня 2020 року ринкова вартість автомобілю BMW 3 серії 1999 року чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , двигун об`ємом 1,9 л., тип пального газ/бензин, складає 72 198 (сімдесят дві тисячі сто дев`яносто вісім) гривень 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволоділи транспортним засобом – BMW 316 І, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим спричинили потерпілий ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 72 198 гривень, розпорядившись в подальшому викраденим автомобілем на власний розсуд, зокрема того ж дня продали його за ціною 1200 доларів США.

03.11.2020, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, слідчим за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

п. 1 – переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; п. 3 – незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; п. 5 – вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 .

Про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, – свідчить тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України; відсутність офіційного місця роботи, а також те, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 перебував на іспитовому строкові за вироком Старобільського районного суду від 08.02.2019 за ч. 2 ст. 286 КК України (2001 року) до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим терміном 2 роки.

Про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

-ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, - свідчать показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , про спроби впливу на них з метою відмови від свідчень стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом, а також характер вчинення кримінального правопорушення.

Про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

-ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, – свідчить те, що підозрюваний на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення мав непогашені судимості, в тому числі і за вчинення аналогічних злочинів, а також те, що на момент вчинення кримінального правопорушення підозрюваний перебував на іспитовому строці.

Таким чином, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставин тяжкості покарання, та зазначені вище обставини свідчать про те, що обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не забезпечить його належної поведінки та явки до слідчого або суду, у зв`язку з чим вбачається необхідним в обранні стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, відсутність офіційного місця роботи, що також свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинене з погрозою застосування насильства, що свідчить про можливість застосування п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України щодо не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Сімейко А.М. просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

03.11.2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4 , яка пояснила, що у неї у користуванні є автомобіль BMW 3 серії 1999 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 29.09.2020 у період часу з 16 до 17 години її чоловік ОСОБА_5 на вищевказаному автомобілі поїхав у невідомому їй напрямку. Разом з ОСОБА_5 на іншому автомобілі ВАЗ 2102 червоного кольору поїхали його знайомі. Через деякий час ОСОБА_5 повернувся без автомобіля та попросив її надати документи на автомобіль, проте ОСОБА_4 відмовила. У подальшому ОСОБА_4 після погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_6 віддала останньому технічний паспорт на автомобіль BMW 3 серії 1999 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_4 , в ході чого вона впізнала ОСОБА_1 як особу, яка 29.09.2020 разом з ОСОБА_7 вимагали у неї реєстраційний документ автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що у нього у користуванні є автомобіль BMW 3 серії 1999 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 29.09.2020 у другій половині дня до нього додому, за адресою: АДРЕСА_3 , приїхали ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які запропонували йому разом з ними оглянути на місці його земельну ділянку. ОСОБА_5 поїхав за кермом свого автомобіля BMW 3 серії, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 поїхали на автомобілі ВАЗ 2102 червоного кольору. На автодорозі в районі АЗС «ТНК» при виїзді з м. Сватове у напрямку м. Старобільськ ОСОБА_5 зупинився та, будучи введеним в оману, під вигаданим приводом необхідності привезти спеціалістів з м. Старобільськ для огляду земельної ділянки, передав вищевказаний автомобіль та ключі від нього ОСОБА_13 . У подальшому, у зв`язку з відсутністю документів на вказаний автомобіль ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_14 на автомобілі ВАЗ 2102 червоного кольору поїхав до себе додому за документами. Після чого біля будинку АДРЕСА_3 , дружина ОСОБА_5 ОСОБА_4 , після погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_6 , віддала технічний паспорт на автомобіль BMW 3 серії 1999 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, 05.10.2020 до нього додому приїжджав ОСОБА_10 , який говорив ОСОБА_5 відмовитись від свідчень стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом, на що він відмовив;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_5 , в ході чого він впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 29.09.2020 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 незаконно заволоділи автомобілем BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 та погрожуючи фізичною розправою вимагали у ОСОБА_4 реєстраційний документ вказаного автомобіля;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що 29.09.2020 приблизно о 17:30, він, перебуваючи біля будинку ОСОБА_5 , бачив як дружина ОСОБА_5 ( ОСОБА_17 ) після погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_6 віддала останньому технічний паспорт на свій автомобіль BMW;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що він знайомий з ОСОБА_19 з м. Старобільськ, який 29.09.2020, приблизно о 12:00 годині, зателефонував йому і запропонував придбати у нього а/м BMW 3 серії, а о 15:20 надіслав фото автомобілю BMW 3 серії, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Приблизно о 20-й годині ОСОБА_18 приїхав до м. Старобільськ Луганської області, де також на вказаному автомобілі приїхав ОСОБА_19 , після чого ОСОБА_18 оглянув автомобіль BMW 3 серії, реєстраційний номер НОМЕР_1 та придбав його за 1200 доларів США;

- протоколом огляду місця події від 01.10.2020, в ході чого в гаражному кооперативі «Ювілейний» по вул. Крута в м. Куп`янськ Харківської області, де біля гаража № НОМЕР_3 виявлено та вилучено автомобіль BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 та техпаспорт;

- протоколом огляду предметів від 08.10.2020, в ході чого оглянуто оптичний диск DVD+R «Patron» серійний номер M817, добровільно виданий потерпілою ОСОБА_4 , та встановлено, що на ньому міститься відеозапис, на якому зафіксовано погрози життю та здоров`ю в адресу потерпілої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якщо вона не передасть техпаспорт.

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить вагомість доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Слідчий суддя також приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність у судовому засіданні ризику щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить той факт, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але незважаючи на це вчинив новий умисний злочин, що свідчить про стійку упевненість підозрюваного у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необґрунтованими наявність існування ризику з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки він не знайшов об"єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтується на припущеннях. Відповідно до протоколу додаткового допиту потрепілої ОСОБА_4 від 28.10.2020 року, вона зазначила, що ОСОБА_19 пропонував їй "вирішити" це питання, пропонував гроші, щоб вона дала свідчення слідчим органам про те, що ніякого угону не було і що вона не має ніяких претензій. У зазначеному протоколі посилань на незаконний впливна свідків та потерпілу з боку ОСОБА_1 не мітиться.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12020130000000297 від 30.09.2020 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров`я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_1 , який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги. Слідчий суддя враховує також репутацію підозрюваного, його майновий та сімейний стан, відсутність на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12020130000000297 від 30.09.2020 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя також вважає за необххідне застосувати ч.3 ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "Алєксандр Макаров проти Росії" (Aleksandr Makarov v Russia) № 15217/07 " Європейський суд вказав, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain) , Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням даних про особу підозрюваного, раніше не судимого, відсутність у нього постійного джерела доходів, нерухомого або цінного рухомого майна, вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати розмір застави, що не перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків, отже сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків має бути сплачена у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава у зазначеному розмірі буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області Скиба Д.Ю., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Гоянець Ю.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 04 листопада 2020 року по 02 січня 2021 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 заставу у розмірі сто п"ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 315300 (триста п"ятнадцять тисяч триста) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок:

Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 26297948

Банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672.

В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув"язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв"язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов"язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов"язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців, які починаються з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Підозрюваному роз"яснюються положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов"язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з"явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов"язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошений 06 листопада 2020 року о 13-00 годині в приміщенні залу судового засідання Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко