Рішення № 92722740, 04.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/373/20

2/206/427/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретареві Биковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Восьмої ДДНК Хорішко О.М. від 17.11.2007, їй на праві приватної власності належить 45/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Інші 55/100 домоволодіння АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01.12.2005. 18.11.1994 її донька ОСОБА_6 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 29.05.1997, відповідач зареєстрував місце свого проживання у належній їй 45/100 частині домоволодіння АДРЕСА_1 . У зазначеному домоволодінні зареєстровані: відповідач ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_6 та її онука ОСОБА_7 09.11.2012 рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська, шлюб між її донькою ОСОБА_6 та відповідачем було розірвано. З березня 2013 року ОСОБА_2 не проживає у спірному домоволодінні. У березні 2013 року він зібрав всі свої особисті речі і виселився. За якою адресою проживає відповідач на теперішній час їй не відомо. У період з березня 2013 року по теперішній час, відповідач жодного разу не з`явився у домоволодінні АДРЕСА_1 . Особистих речей відповідача у спірному домоволодінні теж немає. Відповідач не проживає у спірному домоволодінні та не сплачує комунальні послуги вже на протязі шести років. Це суттєво порушує її права, як власника домоволодіння, оскільки вона вимушена сплачувати комунальні послуги за відповідача. Всі обов`язки щодо сплати комунальних послуг покладені тільки на неї та на її дітей. Крім того, реєстрація місця проживання відповідача в належному їй домоволодінні унеможливлює її право на субсидію. Відповідач добровільно не знімається з реєстрації. Це теж порушує її права, як власника домоволодіння, оскільки вона не може розпорядитися домоволодінням на свій розсуд. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: домоволодінням АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

11 лютого 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (а.с.23-24).

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідач ОСОБА_2 це колишній чоловік доньки позивача ОСОБА_1 , після розлучення, він виселився зі спірного домоволодіння, придбав собі майно, переїхав в дачний будинок та з тих пір не проживає за місцем реєстрації, у зв`язку з чим просять зняти його з реєстраційного обліку.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та пояснила, що дійсно відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з донькою позивача ОСОБА_1 , вони мешкали за адресу спірного домоволодіння, яке належало чоловікові позивача, останній надав згоду на вселення відповідача у спірний будинок та у 1997 році він ньому зареєструвався. Деякий час вони жили сім`єю нормально, але з 2000 років між ними стали виникати непорозуміння, дружина виганяла відповідача з будинку, були скандали та істерики, створювалися усі умови, щоб життя в будинку було не комфортним. Згодом шлюб вони розірвали. Від шлюбу мають доньку. Відповідач хворіє, перебуває на обліку у лікаря, йому не можна хвилюватись. Він переїхав у дачний будинок, але документів, що то його власність немає. Відповідач не проживає у спірному будинку з поважних причин, він вимушений був його залишити, там залишились всі його речі, він нічого не забирав, є спільно нажите майно, вселився за згодою власника житла, іншого житла в нього немає, він вкладав постійно кошти в цей будинок, а зараз вимушений покинути його та наразі він не може проживати у дачному будинку. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що між ним та дружиною відбувалися постійні скандали, коли щось трапляється, вона відразу викликає поліцію, він її не чіпає, вона не давали йому спати, жити нормально. Для того, щоб не нервувати, він вимушений був покинути будинок, приблизно два роки, він жив у кума ОСОБА_8 , потім побудував дачний будинок, але це літній будинок. В спірне домоволодіння ним вкладалися кошти, вони будували прибудови, ремонтували будинок. Непорозуміння між ним та дружиною виникали з фінансових питань. Він хворіє давно, має нездорове серце та перебуває на обліку у лікаря, йому не можна хвилюватись. Він не перевіряв але, начебто на дверях змінено замки. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що відповідач дійсно проживав разом з донькою позивача, але усі затрати на будинок покладалися на власника будинку ОСОБА_9 , він ініціював всі ремонтні роботи. Відповідача силою ніхто не виселяв, причиною стало шкірно-венерологічне захворювання, він постійно перебував у стані алкогольного сп`яніння, викликали поліцію, є заяви. В будинку перебувала малолітня дитина, яка все це бачила. Будинок дійсно будували, але всі кошти надавав власник будинку. На протязі більше 7 років відповідач не проживає у спірному домоволодінні, де і як він проживає, йому не відомо. Все що вважав за необхідне відповідач забрав з собою. Також відповідач неодноразово приїжджав додому та забирав все, що вважав за необхідне, вони цьому не заважали.

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки невідомі.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2007, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., ОСОБА_1 є власником 45/100 частин житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташоване на земельній ділянці площею 700,00 кв.м. (а.с.5,6).

Власником 55/100 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 700 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою Л.І. є ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2012, шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 18.11.1994 Відділом реєстрації стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №527 - розірвано (а.с.10).

Крім позивача в будинку також зареєстровані: її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою №273 виданою Департаментом адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та копією домової книги (а.с.13-15).

Згідно акту від 15.01.2020, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з березня 2013 року та за зазначеною адресою його особистих речей немає (а.с.17).

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 суду показала, що з позивачем вона знайома, остання є матір`ю її подруги, стосунки з нею нормальні, з відповідачем вона знайома, стосунків не підтримує. Їй відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в 2013 році розлучилися та разом не проживають. Причини розлучення їй невідомі. Поки вони мешкали разом, все було добре, скандалів вона не бачила, відповідач випивав, але не дуже, проблем не було. В гостях у їх будинку вона буває не часто, але ані відповідача ані його особистих речей в будинку вона не бачила. Де проживав після виселення відповідач їй не відомо.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що із ОСОБА_2 вони прожили майже 20 років. Після народження доньки, вони інфікувалися, потім пройшли лікування, це все було неприємно та відразу стало питання щодо розлучення, це було шоком, травмою. Розлучилися вони за згодою сторін. Після розлучення деякий час вони проживали разом, поки відповідач шукав житло, стосунки між ними були погані, він відмовлявся сплачувати аліменти. Відповідач самостійно вивіз речі, сам все розумів. Авто було зареєстровано на нього. На протязі року він вивозив речі, поліцію не викликав та все, що він хотів забрати, він забрав, перешкод йому не чинилося. Наскільки їй відомо, він придбав дачу і там мешкав. Поліцію викликала тоді, коли вона народила доньку, відповідач пив, грошей не вистачало.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 суду показала, що вона знайома з позивачем та має з нею нормальні стосунки, з відповідачем також знайома. Їй відомо, що відповідач жив з позивачем, а потім, нібито сам виїхав. Раніше вона ходила до них в гості декілька разів на місяць. Після того, як відповідач виїхав, вона не бачила ані його жодного разу, особистих його речей також не бачила. Чи примусово відповідач виселявся, їй не відомо, він забирав якісь речі, але сама цього вона не бачила. При сварках відповідача з дружиною, вона присутньою не була. Те що відповідач пив, вона бачила особисто. Також їй відомо, що відповідач інфікував сім`ю, після чого вони лікувалися. Після розлучення вона не бачила, щоб відповідач проживав у будинку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що з позивачем він знайомий та стосунків з нею не підтримує, з відповідачем знайомий понад 20 років, стосунки дружні. Відповідачу створили несприятливі умови для проживання, були скандали, він хворіє, вимушений був виїхати, жив у нього приблизно 5 років. Відповідач говорив, що вдома його провокують, вживав алкоголь, як всі чоловіки, не запійний, завжди працював.

Згідно положень ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ст.156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

У пункті 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що під час розгляду справ про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач є колишнім чоловіком доньки позивача та зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , 45/100 якого належать позивачу ОСОБА_1 та 55/100 належать третій особі ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, відповідач припинив проживати у спірному домоволодінні після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_6 , вивіз речі з будинку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що він проживав у спірному будинку однією сім`єю із ОСОБА_6 , однак після розірвання шлюбу, йому були створені такі умови проживання, що він змушений був покинути будинок, окрім того позивач змінила замки на дверях будинку, однак доказів на підтвердження зазначених обставин не надає.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що він не має змоги проживати у спірному домоволодінні через те, що позивач чинить йому перешкоди, а також доказів того, що він робив спроби вселитися до будинку.

Про відсутність факту примусового та протиправного позбавлення права користування житлом ОСОБА_2 , також свідчить і той факт, що до дня подання позову до суду будь-яким чином оскаржити дії позивача з метою відновлення своїх прав ОСОБА_2 не намагався.

Також, ОСОБА_2 не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами факт його добровільного вибуття зі спірного домоволодіння.

Таким чином, суд знаходить встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_2 у 2013 році добровільно покинув домоволодіння АДРЕСА_1 та з того часу без поважної причини не проживає там, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 319, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_2 ), треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.58, код ЄДРПОУ 40392181) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме домоволодінням АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя О.П.Румянцев