Постанова № 92713449, 09.11.2020, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________

Справа №: 528/965/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.11.2020 м. Гребінка

09 листопада 2020 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., без участі особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Гребінківського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не встановлений,-

в с т а н о в и в :

01.09.2020 з Гребінківського ВП ГУ НП в Полтавській області до Гребінківського районного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 .

З даних протоколу про адміністративне правпопорушення серія ОБ № 086448 слідує, що 27.08.2020 року о 23 год. 21 хв. в м.Гребінка по вул. Магістральній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «NISSAN» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою технічного засобу газоаналізатору приладу «Драгер - 6810» в присутності двох свідків, з результатом 1,15% проміле, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України, в зв`язку з чим дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час складання протоколу йому роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Розгляд справи було призначено на 15.09.2020 о 08 год. 30 хв.

14.09.2020 ОСОБА_1 через канцелярію суду було подано заяву про відкладення розгляду справи, в зв`язку з лікарняним (а.с.13). З цих підстав судове засідання було відкладено на 29.09.2020 о 08 год. 45 хв., проте в зв`язку з неявкою особи, яка притягується до відповідальності та відсутності у суду відомостей про отримання ним судової повістки, вказане судове засідання відкладено на 12.10.2020 о 09 год. 00 хв.

12.10.2020 судове засідання повторно було відкладено на 26.10.2020 о 08 год. 45 хв. у зв`язку із поданням ОСОБА_1 12.10.2020 заяви про відкладення розгляду справи з підстав знаходження його на листку непрацездатності (а.с.16).

В судове засідання призначене на 26.10.2020 ОСОБА_1 , який був вчасно, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (а.с.18) не з`явився. 23.10.2020 через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з знаходженням його на листку непрацездатності (а.с.20). З цих підстав судове засідання знову було відкладено на 09.11.2020 на 09 год. 00 хв.

В судове засідання призначене на 09.11.2020 ОСОБА_1 , який був вчасно, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (а.с.22) знову не з`явився. В цей день, через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з знаходженням його на листку непрацездатності (а.с.23). На підтвердження вказаних обставин долучив довідку Пирятинської ЦРЛ від 09.11.2020 № 1468, з якої слідує, що ОСОБА_1 в період з 19.10.2020 по 23.10.2020 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Пирятинської ЦРЛ. Таким чином, слід прийти до висновку щодо відсутності у ОСОБА_1 поважності причин не прибуття в судове засідання, яке призначене на 09.11.2020.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Положеннями ч.1 ст.277 КУпАП України визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП України участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП України не є обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суддею відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Отже, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, втретє без належного підтвердження, просив відкласти розгляд справи, при цьому подаючи їх особисто через канцелярію суду, тому доходжу до висновку, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

Таким чином, враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 , подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.

Так, при визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суд виходить з наступного.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.

Означений Закон набув чинності 01 липня 2020 року.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: "Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", об`єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку.

Законом України від 17 червня 2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020 року) виключені норми Закону № 2617-VIII а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України.

Згідно з частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Тобто, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII (до 01.07.2020 року) Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1, а з 04.07.2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення після 03.07.2020 року, а саме 27 серпня 2020 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції) та підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України) Закону № 2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, суд вважає, що положення статті 130 КУпАП на момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07 липня 2016 року № 1446-VIII, у зв`язку з чим має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що 20 липня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» має право надавати роз`яснення щодо застосування положень законів України, були надані роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року.

В означених роз`ясненнях Комітет зазначив, що частина п`ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Таким чином, частина п`ята статті 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України). З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України Комітет вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв`язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено. Однак, Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена.

Одночасно суд зазначає, що база даних "Законодавство України" на сайті https://zakon.rada.gov.ua має інформаційний характер і не є офіційним друкованим виданням.

Крім того на запит суду, 01.09.2020 року Міністерством юстиції України надано засвідчені копії еталонних текстів ст.130 КУпАП у контрольному стані, зокрема з яких слідує про наявність відповідальності за ст.130 КУпАП в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року).

Дослідивши матеріали справи прихожу до наступних висновків.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху України (далі ПДР України), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено Наказом МВС України від 09 листопада 2015 №1452/735, про затвердження Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратiв, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в МЮУ 11 листопада 2015 №1413/27858.

Відповідно до вказаної Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами поліції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно чинного законодавства огляд водія (іншої особи) з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів проводиться працівником поліції в присутності двох понятих (не можуть бути залучені як свідки працівники поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви). При цьому працівник поліції має одержати згоду особи на її огляд для встановлення стану сп`яніння з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів.

Якщо водій не погоджується на проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу для встановлення стану алкогольного сп`яніння або не погоджується з результатами огляду працівником поліції з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Результат огляду особи на стан сп`яніння оформляється у відповідному розділі протоколу про адміністративне правопорушення, у якому в обов`язковому порядку зазначаються результати проби (позитивна/негативна) та кількісний показник.

Позитивна проба на сп`яніння будь-якого походження, яку було виявлено із використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, є підтвердженням знаходження особи у стані сп`яніння, а протокол про адміністративне правопорушення підставою для притягнення її до відповідальності згідно з чинним законодавством, у тому числі водіїв за керування транспортними засобами у стані сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «NISSAN» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою технічного засобу газоаналізатору приладу «Драгер - 6810» в присутності двох свідків, з результатом 1,15% проміле.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, також і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням безпеки дорожнього руху та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.

Ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серія ОБ № 086446 від 27.08.2020 (а.с.2), при цьому судом враховано, що даний протокол відповідає вимогам, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила; роздруківкою чеку газоаналізатора «Драгер-6810» з показником 1,15% проміле (а.с.1); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3,4) з яких слідує, що водій ОСОБА_1 , в їх присутності, погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-6810», та його результат склав 1,15% проміле; довідкою про отримання ОСОБА_1 прав керування на транспортний засіб (а.с.5); копією свідоцтва про повірку газоаналізатора «Драгер-6810», з додатком (а.с.6,7); копією сертифіката на газоаналізатора «Драгер»; даними відеозапису з боді-камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини події (а.с.9).

Зазначені вище докази є чіткими, достатньо переконливими (без суперечностей), об`єктивно узгоджуються між собою, що у сукупності дає суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, «поза розумним сумнівом».

Таким чином, своїми діями, які виразились у керуванні транспортним засобом особою - водієм в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставинами, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність у справі не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом, що й було встановлено по справі.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а саме, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу яка притягується до відповідальності, дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 420,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч.1 ст. 130, ст. ст. 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не встановлений, визнати винним в скоєні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з перерахуванням суми штрафу в дохід держави: (Отримувач коштів - ГУК Полтав.обл/Полтавська/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959255; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача (IBAN) - UA048999980313050149000016001; Код класифікації доходів бюджету - 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не встановлений, судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., на користь державного бюджету України: (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ)- 37993783; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача (IBAN) - UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету – 22030106).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. О. Вітківський